Групи іменників за наявністю форм числа

За наявністю форм числа іменники поділяються на три групи:

1. іменники, що мають форму однини і множини;

2. іменники, що вживаються тільки в однині (однинні, singularia tantum);

3. іменники, що вживаються тільки в множині (множинні, pluralia tantum).

Найбільшу за обсягом групу становлять іменники першої групи, що вживаються як в однині, так і в множині. До цієї групи належать назви осіб, предметів, що піддаються лічбі: мати – матері, учень – учні; дерево – дерева, тінь – тіні.

Іменники singularia tantum (однинні)

Іменники, що вживаються тільки в однині (singularia tantum), виражають назви предметів чи понять, які в практиці мовлення не треба уявляти в якійсь кількості. Однинні іменники поділяються на такі підгрупи:

• абстрактні іменники, що означають якість, властивість, дію, стан (сміливість, боротьба, далечінь, розвиток, гнів);

• збірні іменники, що означають сукупність осіб або подібних предметів, явищ, які мисляться як одне неподільне ціле (селянство, інженерія);

• іменники, що становлять категорію речовинності (молоко, кисень, азот, борошно, нафта, вода, залізо);

• власні назви людей, тварин і географічні поняття (Світлана, Андрій, Сірко, Харків, Сула, Австралія). Назви планет теж вживаються лише в однині (Меркурій, Нептун, Уран).

Іменники pluralia tantum (множинні)

До третьої групи належать іменники, які вживаються тільки в множині (pluralia tantum). Вони означають:

• назви будівель, їх частин, споруд (сіни, ворота, сходи, двері);

• назви предметів упряжі, засобів пересування (шори, сани);

• назви знарядь праці і предметів домашнього вжитку (граблί, вила, клίщі, ночви, окуляри, ножиці);

• назви музичних інструментів (цимбάли);

• назви одягу і взуття (штани, джинси, труси, бриджі, бутси, кеди);

• назви маси, речовини, матеріалу, продуктів харчування (хімікалії, консерви, макарони);

• назви відрізків часу, дій, що повторюються (будні, канікули, переговори, вакації);

• власні географічні назви (Ясси, Альпи, Чернівці, Жигулі);

• назви ігор (піжмурки, городки, шахи);

• інші назви (джунглі, плавні, постάвки, прийми, дрижаки, пахощі, жалощі, хитрощі, ляси).

Число невідмінюваних іменників

Значення числа в невідмінюваних іменниках виражається тільки синтаксично: В одному купе з Шурою їхав літній політрук-піхотинець (Гонч.); З усіх купе виходили пасажири.

5. Поняття про категорію відмінків. Система відмінкових форм у сучасній українській мові. Основні значення відмінкових форм. Поняття про категорію відмінків.

Категорія відмінка – одна з найскладніших граматичних категорій в системі іменника, яка виражає його відношення до інших слів у словосполученні і реченні.

Відмінки виражають різні морфологічні і синтаксичні значення та різноманітні семантичні відтінки просторових, часових, причинних, кількісних, об’єктних та інших відношень між предметами, діями та ознаками.

Система відмінкових форм у сучасній українській мові

Іменник у реченні завжди виступає у формі будь-якого з відмінків і вимагає від узгоджуваного з ним прикметника, займенника і дієприкметника тієї самої відмінкової форми. У сучасній українській мові сім відмінків:

Називний – хто? що?

Родовий – кого? чого?

Давальний – кому? чому?

Знахідний – кого? що?

Орудний – ким? чим?

Місцевий – на кому? на чому?

Кличний – хто? що?

Відмінкові форми іменників і прийменники доповнюють одні одних. Називний, давальний та кличний відмінки вживаються без прийменників; родовий, знахідний, орудний – без прийменників і з прийменниками; місцевий – тільки з прийменниками.

Найзагальніше протиставлення можна спостерігати в поділі іменників на дві групи: прямі відмінки, що виражають незалежність слова (називний і кличний) і непрямі відмінки, що виражають залежність іменника від решти слів (інші відмінки).