
- •1. Сучасна українська мова як предмет наукового вивчення та як навчальна дисципліна в педагогічних вузах. Основний зміст, обсяг і завдання курсу
- •2. Загальні відомості про мову: мова як суспільне явище, функції мови, мова і мовлення
- •3. Українська мова – національна мова українського народу. Різні концепції походження української мови. Мова і державність
- •4. Українська літературна мова як упорядкована форма загальнонародної мови
- •Фонологія як розділ мовознавства. Поняття фонеми
- •Інваріант і варіанти фонем
- •3. Приголосні фонеми, їх класифікація. Артикуляційна та акустична характеристики приголосних фонем у їх головних виявах. Протиставлення приголосних фонем за твердістю – м’якістю
- •Шиплячі і свистячі приголосні звуки
- •4. Варіанти приголосних фонем. Подовжений приголосний звук як поєднання двох фонем. Специфічні випадки подовження приголосних в українській мові
- •5. Фонематична та фонетична транскрипції
- •Принципи та завдання точної фонетичної транскрипції
- •Діакритичні знаки вказують на такі особливості звуків:
- •Фонематична транскрипція
- •6. Закономірності сполучуваності звукових одиниць в українській мові. Позиційні зміни приголосних та голосних звуків. Асиміляція приголосних, її різновиди. Дисиміляція приголосних, її різновиди
- •Дисиміляція приголосних у потоці мовлення
- •Морфонологія
- •1. Поняття морфонології як галузі мовознавства
- •2. Чергування фонем. Історична основа чергувань
- •3. Чергування голосних фонем
- •4. Чергування приголосних фонем
- •Тема 7 лексикологія
- •1. Предмет і завдання лексикології української мови. Слово як основна одиниця лексичної системи. Поняття лексеми
- •2. Однозначні та багатозначні слова. Пряме та переносне значення слів. Типи переносних значень
- •3. Омоніми та пароніми в сучасній українській літературній мові
- •4. Синоніми та антоніми
- •1. Поняття про фразеологізми і фразеологію
- •2. Будова фразеологізмів
- •1. Морфеміка як лінгвістична дисципліна. Морфема як мінімальна значуща частина у структурі слова
- •3. Поняття твірної основи та зміни в морфемній будові слова
- •4. Словотвір як розділ науки про мову. Основні одиниці словотворчої системи
- •5. Способи словотворення в сучасній українській мові
- •Способи словотворення Морфологічні
- •Неморфологічні
- •Неморфологічні:
- •Граматика. Морфологія як граматичне вчення
- •Іменник як частина мови
- •Граматика. Морфологія.
- •1. Граматика української мови.
- •2. Лексичне та граматичне значення. Способи вираження граматичного значення слова в сучасній українській літературній мові.
- •3. Граматична форма слова. Синтетичні та аналітичні форми слова. Граматична категорія.
- •4. Морфологія як граматичне вчення про систему форм слова та засоби їх вираження.
- •5. Частини мови та принципи їх виділення.
- •6. Повнозначні (самостійні) та неповнозначні (службові) частини мови. Явища переходу слів з однієї частини мови в іншу.
- •Відмінювання іменників першої, другої, третьої та четвертої відмін
- •1. Загальне значення іменника і його граматичні ознаки.
- •2. Семантико-граматичні категорії іменника: конкретні і абстрактні іменники; розряди істот і неістот; власні і загальні назви; збірні та речовинні іменники.
- •3. Значення і граматичне вираження категорії роду. Іменники спільного роду. Рід невідмінюваних іменників. Іменники подвійного роду.
- •Рід невідмінюваних іменників. Іменники подвійного роду.
- •Групи іменників за наявністю форм числа
- •Іменники singularia tantum (однинні)
- •Іменники pluralia tantum (множинні)
- •Число невідмінюваних іменників
- •5. Поняття про категорію відмінків. Система відмінкових форм у сучасній українській мові. Основні значення відмінкових форм. Поняття про категорію відмінків.
- •Система відмінкових форм у сучасній українській мові
- •Основні значення відмінкових форм
- •Відмінювання іменників першої відміни
- •Відмінювання іменників другої відміни. Особливості поділу на групи іменників з основою на –р. Особливості відмінкових закінчень іменників другої відміни родового відмінка.
- •Особливості відмінкових закінчень іменників третьої відміни
- •Особливості відмінкових закінчень іменників четвертої відміни
- •Відмінювання іменників, що не мають форми однини
- •Невідмінювані іменники
- •1. Поняття про прикметник. Загальна характеристика семантичних, морфологічних і синтаксичних особливостей прикметників.
- •2. Семантико-граматичні групи прикметників. Специфічні особливості якісних прикметників.
- •3. Відносні прикметники. Категорії відносних прикметників
- •4. Присвійні прикметники
- •5. Перехід прикметників з однієї семантичної групи в іншу
- •6. Словозміна прикметників. Повні і короткі прикметники. Поділ прикметників на групи. Відмінкові закінчення прикметників
- •1. Числівник у системі частин мови.
- •Синтаксичні функції числівників
- •2. Розряди числівників за значенням і граматичними ознаками.
- •3. Структурні розряди числівників.
- •4. Сполучуваність числівників з іменниками.
- •1. Займенник як частина мови. Значення займенників як слів, що виражають вказівку на предмет, властивості або кількості предметів.
- •2. Лексико-граматичні розряди займенників.
- •3. Розряди займенників за співвідношенням з іншими частинами мови
- •1) Іменникові (узагальнено-предметні, субстантивні) займенники
- •2) Прикметникові (узагальнено-якісні, атрибутивні) займенники
- •3) Числівникові (узагальнено-кількісні) і прислівникові (узагальнено-абвербіальні) займенники
- •4. Розряди займенників за морфологічним складом (за будовою)
- •5. Перехід займенників в інші частини мови
- •6. Явище прономіналізації (вживання іншх частин мови у ролі займенників)
- •1. Загальна характеристика дієслова як частини мови. Система дієслівних форм.
- •2. Категорія виду, способи дієслівної дії
- •3. Категорія стану. Зворотні дієслова
- •4. Категорія способу. Вторинні значення форм способу
- •5. Категорія часу дієслів. Вторинні значення форм часу
- •6. Категорія особи, числа і роду
- •7. Дієслова певної особової парадигми. Безособові дієслова
- •9. Дієслівні основи. Класи дієслів. Дієслівні парадигми
- •1. Дієприкметник як форма дієслова. Граматичне значення дієприкметника
- •2. Форми дієприкметників
- •3. Творення дієприкметників
- •4. Безособові дієслівні форми на –но, -то
- •1. Дієприслівник як форма дієслова. Граматичні ознаки дієприслівників
- •2. Вид, час, стан дієприслівників
- •3. Творення дієприслівників
- •1. Значення прислівника та його граматичні ознаки
- •2. Розряди прислівників за значенням
- •3. Морфологічний склад прислівників
- •2. Класифікація прийменників за походженням та морфологічною будовою.
- •3. Семантичні типи прийменників.
- •4. Поняття про сполучник як частину мови.
- •5. Групи сполучників за походженням (первинні, вторинні), морфологічною будовою (прості, складні й складені) та способом уживання (одиничні, повторювані й парні).
- •6. Синтаксичні функції сполучників.
- •1. Поняття про частки як частину мови.
- •3. Структурні різновиди часток.
- •Зв'язка як частка мови
- •1. Граматичне значення зв’язок
- •2. Типи зв’язок
- •Модальні слова
- •1. Поняття про модальні слова
- •2. Співвідносність модальних слів з іншими частинами мови
- •3. Розряди модальних слів за значенням
- •4. Лексико-граматична своєрідність модальних слів
- •4. Загальне поняття про вигук. Групи вигуків за походженням (первинні, вторинні) та значенням (емоційні, імперативні, етикетні, вокативні, звуконаслідування).
- •5. Інтер'єктивація.
6. Повнозначні (самостійні) та неповнозначні (службові) частини мови. Явища переходу слів з однієї частини мови в іншу.
У сучасній українській мові частини мови поділяються на повнозначні/самостійні та неповнозначні/службові.
До повнозначних належать частини мови, що об’єднують слова, яким властиве лексичне значення. До них належать іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово і прислівник (деякі мовознавці - Волох - зараховують до розряду самостійних також слова категорії стану). Всі повнозначні частини мови, крім займенників, виконують номінативну функцію, тобто називають відповідні елементи дійсності. Номінативна функція підтримується в них граматичними значеннями, мовним вираженням яких є словозмінні і несловозмінні форми. Всі повнозначні частини мови здатні виступати членами речення. У граматичній системі сучасної української мови за кожною повнозначною частиною мови закріплена типова для неї первинна, або основна, синтаксична роль. Так, вживання іменника найтісніше пов'язане з вираженням підмета або додатка. Прикметник і числівник спеціалізуються на функції означення. Для дієслова типовим є вживання в ролі головного члена речення - присудка. Прислівник найчастіше виступає в реченні обставиною. Займенник може виступати в реченні і підметом, і додатком, і означенням, тому що синтаксична роль його як члена речення повністю залежить від того, на яке значення він вказує.
Повнозначним протиставляються неповнозначні, або службові, частини мови. Вони позбавлені лексичного значення, не виконують функції членів речення і є незмінними. До службових слів відносяться прийменник, сполучник і частка. За межами самостійних і службових слів знаходяться вигуки. Вони позбавлені функції називання, не є членами речення, не виражають граматичних відношень між словами, а також є незмінними. Як особливий клас слів виділяються також модальні слова (здається, безперечно, дійсно, напевно, можливо). Це невідмінювані слова, за допомогою яких виражається відношення змісту висловлювання до реальності, вони не мають називної функції і граматично не пов’язані з іншими словами.
За здатністю утворювати граматичні форми частини мови поділяються на змінні і незмінні. До змінних належать іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово; незмінними є прислівник, усі неповнозначні частини мови і вигук.
Частини мови не є замкнутими розрядами слів. Окремі слова однієї частини мови, втрачаючи якусь із типових для неї ознак, набувають нових ознак і функцій, властивих для іншої групи слів. Це явище приводить до переходу слів з однієї частини мови в іншу.
У сучасній українській мові такі явища охоплюють майже всі повнозначні та службові розряди слів.
Найпоширенішими явищами переходу слів з однієї частини мови в іншу вважаються:
субстантивація (від лат. substantivum - іменник) - явище переходу слів з різних частин мови в іменники: Були тут шляхта і міщани, і молоді, і старики; були багаті і убогі, прямі були і кривоногі, були видющі і сліпі, були і штатські і воєнні, були і панські і казенні, були миряни і попи (І.Котляр.);
ад’єктивація (від лат. adjectivum - прикметник) - явище переходу слів різних частин мови у прикметники: варений, печений, учений (на відміну від дієприкметників варений, печений, учений), цілюща трава;
прономіналізація (від лат. pronomina - займенник) - вживання різних частин мови в ролі займенників: Далека нам путь, але ми не одні (Сос.); Тільки той ненависті не знає, хто цілий вік нікого не любив (Л.Укр.);
адвербіалізація (від лат. adverbium - прислівник) - явище переходу слів з інших частин мови у прислівники: бігом, кругом, миттю, стрілою, боком, галопом, гуртом; Остап стояв вагаючись (Коцюб.); Край дороги росте каштан.
Перехід слів з однієї частини мови в іншу не зменшує і не збільшує кількості частин мови, а тільки більше розвиває засоби вираження думок та почуттів носіїв мови.
Тема: ІМЕННИК ЯК ЧАСТИНА МОВИ. КАТЕГОРІЯ РОДУ ІМЕННИКІВ. КАТЕГОРІЯ ЧИСЛА ІМЕННИКІВ. КАТЕГОРІЯ ВІДМІНКА ІМЕННИКІВ.