3. Граматична форма слова. Синтетичні та аналітичні форми слова. Граматична категорія.

Граматичні форми - це видозміни одного й того ж слова, які відрізняються одна від одної тільки граматичними значеннями: хвиля, хвилі, хвилю, хвилею, хвиль, хвилям, хвилями, (на) хвилях. Граматичне значення і граматична форма нероздільні. Не існує граматичного значення, яке б не виражалося певною граматичною формою, і, навпаки, не може бути такої граматичної форми, яка б не виражала певного граматичного значення.

Розрізняють синтетичні, аналітичні та аналітико-синтетичні форми слова.

У синтетичних формах лексичне й граматичне значення передається однією словоформою: ліс, лісу, лісові, лісом, ліси, лісів, лісам, лісами.

В аналітичних формах носієм лексичного значення є один з компонентів (основне слово), граматичне значення виражає другий компонент (допоміжне слово): буду захищати, більш досконалий.

В аналітико-синтетичних формах граматичне значення виражається частково формою основного слова, а частково - формою допоміжного: писав (рід, число), би (граматичне значення умовного способу).

Термін "категорія" (гр. kategoria - судження, визначення) вживається в логіці та в граматиці. Він означає пізнавальне поняття, що виникло в процесі людського мислення на основі узагальнення певних понять.

Під граматичною категорією розуміють узагальнене абстрактне поняття, яке об’єднує однорідні граматичні значення, виражені різними мовними засобами: дієслова несу - несеш - несе об’єднані в граматичну категорію особи. Кожна граматична категорія знаходить свій конкретний вияв у певному слові, його словоформі.

У сучасній українській літературній мові склалася система морфологічних категорій роду, числа, відмінка, ступенів порівняння, особи, виду, часу, способу, стану.

Термін "граматична категорія" інколи вживається також на позначення таких лексико-граматичних розрядів слів, як дієслово, іменник, прикметник, прислівник тощо.

4. Морфологія як граматичне вчення про систему форм слова та засоби їх вираження.

Слово "морфологія" походить від грецького morphe - форма і logos - вчення, слово. Це розділ граматики, в якому вивчаються розряди слів (частини мови), граматичні категорії та система словозміни.

До завдань морфології входить вивчення граматичних класів слів - частин мови і їх граматичної характеристики.

Видозміни слів, що служать для вираження відношень між словами, називаються словозміною. Сукупність усіх граматичних форм того або іншого слова називається парадигмою. А конкретні одиниці, які своєю сукупністю утворюють парадигму, називаються словоформами.

Граматичні форми, характерні для сучасної української літературної мови, поділяються на словозмінні, або флективні, і несловозмінні, або суфіксальні і префіксальні.

До виняткових належать суплетивні форми (від лат. "ті, що доповнюють"): вони утворюються від різних кореневих морфем (гарний - кращий, поганий - гірший, погано - гірше; я - мене, ми - нас; брати - взяти, говорити - сказати, шукати - знайти).

5. Частини мови та принципи їх виділення.

Всі слова української мови поділяються на класи, або розряди, які називаються частинами мови.

Частинами мови називаються лексико-граматичні класи слів, які характеризуються спільністю властивих їм граматичних категорій, найзагальнішого лексичного значення та синтаксичних функцій.

У межах іменника як частини мови об’єднуються слова, найзагальнішим для яких є значення предметності, втілюване в незалежних граматичних категоріях роду, числа та відмінка.

До розряду прикметника відносяться слова, які виражають ознаку в синтаксично залежних формах роду, числа й відмінка.

До класу дієслів належать слова на позначення дій і процесів, яким властиві граматичні значення особи, часу, стану та виду.

Прислівник характеризується відсутністю форм словозміни в поєднанні з лексичною повнозначністю й різноманітними синтаксичними функціями.

Виділення числівника в окрему частину мови ґрунтується на поєднанні специфічної семантики (значення кількості предметів чи їх порядку при лічбі) та граматичної категорії відмінка.

Займенники утворюють окремий лексико-граматичний клас слів, які вказують на особу, предмет, ознаку, дію, але не називають їх.