
- •1. Сучасна українська мова як предмет наукового вивчення та як навчальна дисципліна в педагогічних вузах. Основний зміст, обсяг і завдання курсу
- •2. Загальні відомості про мову: мова як суспільне явище, функції мови, мова і мовлення
- •3. Українська мова – національна мова українського народу. Різні концепції походження української мови. Мова і державність
- •4. Українська літературна мова як упорядкована форма загальнонародної мови
- •Фонологія як розділ мовознавства. Поняття фонеми
- •Інваріант і варіанти фонем
- •3. Приголосні фонеми, їх класифікація. Артикуляційна та акустична характеристики приголосних фонем у їх головних виявах. Протиставлення приголосних фонем за твердістю – м’якістю
- •Шиплячі і свистячі приголосні звуки
- •4. Варіанти приголосних фонем. Подовжений приголосний звук як поєднання двох фонем. Специфічні випадки подовження приголосних в українській мові
- •5. Фонематична та фонетична транскрипції
- •Принципи та завдання точної фонетичної транскрипції
- •Діакритичні знаки вказують на такі особливості звуків:
- •Фонематична транскрипція
- •6. Закономірності сполучуваності звукових одиниць в українській мові. Позиційні зміни приголосних та голосних звуків. Асиміляція приголосних, її різновиди. Дисиміляція приголосних, її різновиди
- •Дисиміляція приголосних у потоці мовлення
- •Морфонологія
- •1. Поняття морфонології як галузі мовознавства
- •2. Чергування фонем. Історична основа чергувань
- •3. Чергування голосних фонем
- •4. Чергування приголосних фонем
- •Тема 7 лексикологія
- •1. Предмет і завдання лексикології української мови. Слово як основна одиниця лексичної системи. Поняття лексеми
- •2. Однозначні та багатозначні слова. Пряме та переносне значення слів. Типи переносних значень
- •3. Омоніми та пароніми в сучасній українській літературній мові
- •4. Синоніми та антоніми
- •1. Поняття про фразеологізми і фразеологію
- •2. Будова фразеологізмів
- •1. Морфеміка як лінгвістична дисципліна. Морфема як мінімальна значуща частина у структурі слова
- •3. Поняття твірної основи та зміни в морфемній будові слова
- •4. Словотвір як розділ науки про мову. Основні одиниці словотворчої системи
- •5. Способи словотворення в сучасній українській мові
- •Способи словотворення Морфологічні
- •Неморфологічні
- •Неморфологічні:
- •Граматика. Морфологія як граматичне вчення
- •Іменник як частина мови
- •Граматика. Морфологія.
- •1. Граматика української мови.
- •2. Лексичне та граматичне значення. Способи вираження граматичного значення слова в сучасній українській літературній мові.
- •3. Граматична форма слова. Синтетичні та аналітичні форми слова. Граматична категорія.
- •4. Морфологія як граматичне вчення про систему форм слова та засоби їх вираження.
- •5. Частини мови та принципи їх виділення.
- •6. Повнозначні (самостійні) та неповнозначні (службові) частини мови. Явища переходу слів з однієї частини мови в іншу.
- •Відмінювання іменників першої, другої, третьої та четвертої відмін
- •1. Загальне значення іменника і його граматичні ознаки.
- •2. Семантико-граматичні категорії іменника: конкретні і абстрактні іменники; розряди істот і неістот; власні і загальні назви; збірні та речовинні іменники.
- •3. Значення і граматичне вираження категорії роду. Іменники спільного роду. Рід невідмінюваних іменників. Іменники подвійного роду.
- •Рід невідмінюваних іменників. Іменники подвійного роду.
- •Групи іменників за наявністю форм числа
- •Іменники singularia tantum (однинні)
- •Іменники pluralia tantum (множинні)
- •Число невідмінюваних іменників
- •5. Поняття про категорію відмінків. Система відмінкових форм у сучасній українській мові. Основні значення відмінкових форм. Поняття про категорію відмінків.
- •Система відмінкових форм у сучасній українській мові
- •Основні значення відмінкових форм
- •Відмінювання іменників першої відміни
- •Відмінювання іменників другої відміни. Особливості поділу на групи іменників з основою на –р. Особливості відмінкових закінчень іменників другої відміни родового відмінка.
- •Особливості відмінкових закінчень іменників третьої відміни
- •Особливості відмінкових закінчень іменників четвертої відміни
- •Відмінювання іменників, що не мають форми однини
- •Невідмінювані іменники
- •1. Поняття про прикметник. Загальна характеристика семантичних, морфологічних і синтаксичних особливостей прикметників.
- •2. Семантико-граматичні групи прикметників. Специфічні особливості якісних прикметників.
- •3. Відносні прикметники. Категорії відносних прикметників
- •4. Присвійні прикметники
- •5. Перехід прикметників з однієї семантичної групи в іншу
- •6. Словозміна прикметників. Повні і короткі прикметники. Поділ прикметників на групи. Відмінкові закінчення прикметників
- •1. Числівник у системі частин мови.
- •Синтаксичні функції числівників
- •2. Розряди числівників за значенням і граматичними ознаками.
- •3. Структурні розряди числівників.
- •4. Сполучуваність числівників з іменниками.
- •1. Займенник як частина мови. Значення займенників як слів, що виражають вказівку на предмет, властивості або кількості предметів.
- •2. Лексико-граматичні розряди займенників.
- •3. Розряди займенників за співвідношенням з іншими частинами мови
- •1) Іменникові (узагальнено-предметні, субстантивні) займенники
- •2) Прикметникові (узагальнено-якісні, атрибутивні) займенники
- •3) Числівникові (узагальнено-кількісні) і прислівникові (узагальнено-абвербіальні) займенники
- •4. Розряди займенників за морфологічним складом (за будовою)
- •5. Перехід займенників в інші частини мови
- •6. Явище прономіналізації (вживання іншх частин мови у ролі займенників)
- •1. Загальна характеристика дієслова як частини мови. Система дієслівних форм.
- •2. Категорія виду, способи дієслівної дії
- •3. Категорія стану. Зворотні дієслова
- •4. Категорія способу. Вторинні значення форм способу
- •5. Категорія часу дієслів. Вторинні значення форм часу
- •6. Категорія особи, числа і роду
- •7. Дієслова певної особової парадигми. Безособові дієслова
- •9. Дієслівні основи. Класи дієслів. Дієслівні парадигми
- •1. Дієприкметник як форма дієслова. Граматичне значення дієприкметника
- •2. Форми дієприкметників
- •3. Творення дієприкметників
- •4. Безособові дієслівні форми на –но, -то
- •1. Дієприслівник як форма дієслова. Граматичні ознаки дієприслівників
- •2. Вид, час, стан дієприслівників
- •3. Творення дієприслівників
- •1. Значення прислівника та його граматичні ознаки
- •2. Розряди прислівників за значенням
- •3. Морфологічний склад прислівників
- •2. Класифікація прийменників за походженням та морфологічною будовою.
- •3. Семантичні типи прийменників.
- •4. Поняття про сполучник як частину мови.
- •5. Групи сполучників за походженням (первинні, вторинні), морфологічною будовою (прості, складні й складені) та способом уживання (одиничні, повторювані й парні).
- •6. Синтаксичні функції сполучників.
- •1. Поняття про частки як частину мови.
- •3. Структурні різновиди часток.
- •Зв'язка як частка мови
- •1. Граматичне значення зв’язок
- •2. Типи зв’язок
- •Модальні слова
- •1. Поняття про модальні слова
- •2. Співвідносність модальних слів з іншими частинами мови
- •3. Розряди модальних слів за значенням
- •4. Лексико-граматична своєрідність модальних слів
- •4. Загальне поняття про вигук. Групи вигуків за походженням (первинні, вторинні) та значенням (емоційні, імперативні, етикетні, вокативні, звуконаслідування).
- •5. Інтер'єктивація.
Неморфологічні
Злиття, сполучення слів в одне слово (лексико-синтаксичний) |
верни дуб — Вернидуб; добрий день — добридень. |
Перехід слів з однієї частини мови в іншу (морфолого-синтаксичний) |
поранений (який?) — лежав поранений (хто?) |
Переосмислення існуючих слів (лексико-семантичний) |
ткач (професія) – Ткач (прізвище). |
МОРФОЛОГІЧНИЙ – такий спосіб словотворення, при якому нові слова утворюються за допомогою морфем: афіксація, безафіксне словотворення, основоскладання.
1) Афіксація – творення нових слів за допомогою префіксів та суфіксів. Різновиди:
префіксальний. Творення нових слів за допомогою префіксів (ви-бігти, роз-кидати, пра-дід, дис-гармонія, за-дарма);
суфіксальний. Творення нових слів за допомогою суфіксів (мисл-енн-я, друк-ар, сок-овит-ий, хитр-ува-ти, рішуч-е);
префіксально-суфіксальний. Творення нових слів за допомогою префіксів та суфіксів одночасно (од-вір-ок, без-рід-н-ий
по-доросліш-а-ти, пере-ліс-ок, су-міс-н-ий, по-інш-ому).
2 ) Безафіксне словотворення (усікання) – за допомогою нульової морфеми, через відкидання кінцевих морфем твірного слова. Найчастіше таким способом утворюються іменники від дієслів та прикметників: загин загин-у-ти,
б іг біг-а-ти, міць міц-н-ий, вибір вибир-а-ти, блакить
блакит-н-ий.
3) Основоскладання–- поповнення лексики новими словами шляхом складання основ чи цілих слів. Основи можуть поєднуватися по-різному: безпосередньо і за допомогою сполучних голосних (інтерфікси). Різновидом даного способу словотворення є абревіація – такий спосіб утворення нових слів, коли поєднуються їх початкові частини основ або коренів. За будовою вони поділяються на:
часткові: 1) утворені сполученням скороченого першого слова і повного другого (проф-спілка); 2) утворені сполученням частин окремих слів (мо-пед: мотоцикл + велосипед; зав-маг: завідуючий магазином; Донбас: донецький басейн);
ініціальні. Утворені з назв перших букв або перших звуків кількох слів (ЕОМ, ПТУ; ВНЗ, ВАК);
комбіновані. Мішаний тип, у якому поєднуються часткові та ініціальні абревіатури (рай-в-н-о: районний відділ народної освіти; міськ-в-н-о: міський відділ народної освіти).
Неморфологічні:
Морфолого-синтаксичний – виникнення нових слів через перехід слів з однієї
частини мови в іншу: майбутнє, пальне (прикметник) – (іменник), вийдіть (дієслово наказового способу) – різке "вийдіть" (іменник). Характерною особливістю цього способу словотворення є те, що твірні та похідні слова не мають жодних змін у структурі.
Лексико-синтаксичний спосіб – злиття, зрощення слів в одне цілісне слово на основі словосполучень: географічні назви (Новгород); складні числівники (шістсот), деякі прислівники (сьогодні), складні прикметники (вищезгаданий), слова типу добраніч, нісенітниця, горицвіт. Лексико-синтаксичний спосіб відрізняється від основоскладання тим, що при основоскладанні застосовуються сполучні голосні та суфікси, закінчення усуваються, а при лексико-синтаксичному способі поєднуються слова в "застиглій", "закам’янілій" формі, додаткові афікси не допускаються.
Лексико-семантичний – спосіб творення нових слів, суть якого полягає у вживанні вже існуючих у мові слів для називання нових предметів і понять:
поле – 1) безлісна, придатна для посіву ділянка землі;
2) суцільний колір, фон;
3) простір для певних дій;
парк – 1) територія, призначена для відпочинку;
2) місце стоянки і ремонту транспортних засобів.
Широко використовується при творенні назв населених пунктів (село Ковалі, місто Мирний, станція Вишняки), прізвищ (Гончар, Колісник, Скрипник, Паламарчук, Шевчук), назв установ та організацій (готель "Дніпро", товариство "Буревісник"), видавничих органів (газета "Данкор", журнал "Березіль"), марок машин ("Волга", "Мерседес"), назви виробів побутової техніки (телевізор "Горизонт", холодильник "Донбас", пилосос "Вихор").
Лекція 1.