3. Поняття твірної основи та зміни в морфемній будові слова

В українській мові в змінюваних словах виділяються 2 частини: основа і закінчення.

Основою називається частина слова, що виражає його лексичне значення. До її складу входять усі постійні морфеми (крім закінчення). Серед учених немає единого погляду в питанні на те, чи всі суфікси входять до складу основи. Частина вчених вважає, що прислівникові суфікси –о, -е, суфікси ступеневого порівняння прикметників, суфікси дієприслівників, суфікси суб’єктивної оцінки, суфікс –ся до лексичної основи не входять. Але оскільки всі ці суфікси беруть безпосередню участь у формуванні конкретного лексичного значення слова, то всі їх слід відносити до основи.

Основи всіх повнозначних слів за своєю морфемною структурою поділяються на непохідні і похідні:

непохідною, кореневою називається основа, яка не розкладається на окремі морфеми і складається лише з кореня: стіл, сестр-а, вікн-о,

вод-а.

похідною, афіксальною називається основа, яка членується на морфеми): по-від-ом-и-ти, холод-н-уват-ий, при-їзд.

Чистою основа називається, якщо після неї у змінному слові немає вираженого звуками закінчення (глечик, стій).

Закінчення – це змінна частина слова, що служить для вираження синтаксичних відношень даного слова до інших слів у словосполученні й реченні. Щоб визначити закінчення, треба змінити форму слова: копаю криницю, копаєш криницю, копають криницю, копаймо тут, копайте тут. Незмінні слова становлять чисту основу, а саме:

у невідмінюваних іменниках;

в інфінітивах;

у дієприслівниках;

у прислівниках;

у частках та вигуках.

Ці слова закінчення взагалі не мають, оскільки вони не змінюються.

Закінчення може не мати звукового вираження, тобто воно є нульовим: стрункий клен, навколишній світ, наукова доповідь, робив ремонт, великих вікон. Іменники, прикметники та дієслова з нульовим закінченням не мають чистої основи: чай, братів, читав. Ці слова змінні, тому вони мають закінчення, але нульове. Деякі мовознавці (Булаховський, Волох) й ці слова відносять до слів з чистою основою.

Зміни в морфемній будові слова

У ході історичного розвитку української мови відбуваються зміни морфемної структури окремих слів. На стиках морфем можуть відбуватися різні процеси, що спричиняють ці зміни. Ці процеси зводяться до таких основних видів: спрощення, перерозклад, декореляція і ускладнення.

Спрощення – це процес, наслідком якого є втрата похідним словом здатності виділяти наявну в ньому первісну морфему. Основна причина спрощення – деетимологізація або демотивація слова, тобто втрата первісної словотворчої мотивації іншими словами. Спрощенню сприяють зміни значення слів, зникнення з мови мотивуючого слова, фонетичні зміни, які руйнують зв’язок однокореневих слів (ми-р, пи-р, жи-р, ши-л(о), ми-л(о), ри-л(о)зна-к – мир, пир, жир, шило, мило, рило, знак; су-сід – сусід; вікн-о – етимологічно суфікс –н увійшов до складу кореня, втративши словотворчий зв’язок з твірною основою -ок).

Перерозклад – це один з видів історичних змін морфемної будови слова, який полягає в переміщенні меж між морфемами в складі слова. В сучасній українській мові у словах рукам, руками, руках закінченнями є –ам, -ами, -ах, але раніше -а- належало до основи, а закінченнями були –мъ, -ми, - хъ.

Наслідком морфемного перерозкладу слів є нові корені, нові закінчення, нові префікси і суфікси, наприклад, складні суфікси -анин, -чанин, -івськ(ий), анськ(ий), -ність (ліс-ник від ліс-н-ий, мат-усеньк-а від мат-ус-я, сухощав-ий від сух-ість).

Декореляція (лат. усунення взаємозв’язку) – виявляється в тому, що похідне слово, утворене від певної твірної основи, починає сприйматися як утворене від іншої твірної основи. Наприклад, любов (від любити), але воно походить від прикметникової основи люб.

Ускладнення основи – це один з видів історичної зміни морфемної будови слова, а саме перетворення раніше непохідної основи на похідну. Непохідне слово лекція (запоз. з латинської мови – читання) з появою слова лектор сприймається як похідне із суфіксом –ій при корені –лекц., так само фляж-ка (бо фляг-а), косм-ос (бо косм-ічний), плен-ум (бо плен-арний).