1. Морфеміка як лінгвістична дисципліна. Морфема як мінімальна значуща частина у структурі слова

Морфеміка і словотвір – це розділи мовознавства, які вивчають морфемну будову, способи та мовні засоби творення слів. Морфеміка вивчає будову слова, а словотвір – слово з погляду його творення. Розділ граматики, у якому вивчаються найменші значущі частини слова, називається морфемікою. Відрізняється від словотвору тим, що вивчає слова з погляду будови, а не творення. Варіантами однієї морфеми є морфи. Морфема – це мінімальна значуща частина слова. У структурі переважної більшості українських слів можна виділити дві або більше тісно пов’язаних значущих частин, тобто морфем: крас-а, хат-ин-а, без-меж-н-ий,

по-пере-пис-ува-ти. Два основні типи морфем: кореневі (корінь слова) і службові морфеми (афікси): суфікси (спів-ак) та префікси (над-будова), а також інтерфікси (жовт-о-гарячий), постфікси (учити-ся) та флексії (закінчення):

озер-о.

Існують класифікації морфем за різними типами ознак:

за семантичною функцією;

за наявністю або відсутністю звукового показника;

за неоднорідністю звукового складу морфем (варіант – інваріант);

за кількістю наявних фонем;

за ступенем здатності сполучатися з іншими морфемами;

за ступенем поширеності.

1) Класифікація за семантичною функцією:

лексико-понятійні (є показниками загального лексичного значення. До них належать кореневі морфеми);

словотворчі (суфікси та префікси, за допомогою яких утворюються слова з новим лексичним значенням);

граматичні, або формотворчі (суфікси, префікси та флексії, за допомогою яких утворюються граматичні форми слів: надписати – надписувати).

2) Класифікація за наявністю або відсутністю звукового показника:

субстанціальні (позитивні): мають звукове вираження (книг-а);

нульові (негативні): не мають звукового вираження (книг-).

3) Класифікація за неоднорідністю звукового складу морфем:

варіантні (садити – саджу);

інваріантні (Інваріантом морфем, які залежать від фонематичного або морфемного оточення і виступають у кількох варіантах, можна вважати той з варіантів, який властивий початковій формі слова).

4) Класифікація за кількістю наявних фонем:

однофонемні (монофонемні);

багатофонемні (поліфонемні): з-розум-і-ти.

5) Класифікація за ступенем здатності сполучатися з іншими морфемами:

нерегулярні (зустрічаються тільки в одному або двох словах (суфікси, наприклад, дієслівний суфікс –ва: бувати, співати);

регулярні (зустрічаються у цілому ряді слів, активно виконують свою функцію в мові).

6) Класифікація за ступенем поширеності:

високочастотні, продуктивні – переважна більшість нових слів у СУМ утворилася за допомогою високочастотних морфем (під-писати,

вод-н-ий);

низькочастотні, непродуктивні – з метою утворення нових слів вживаються дуже рідко або взагалі не вживаються (паст-ух, поп-ад-я).

2. Типи значень морфем

Значення морфеми може бути вільним або зв'язаним. Зв'язане значення мають морфеми, які зустрічаються у похідних словах, а самі ніколи не виступають. Обов'язковою умовою їх існування у мові є поєднання з відповідними префіксами та суфіксами – звідси й назва. Часто зв'язані основи зустрічаються в запозичених словах, корінь яких самостійний, у непохідних словах не вживається: трагізм, трагік, трагедія. І навпаки: ліс – не може поєднуватися з іншими суфіксами. Звукові основи – це перехідне явище від похідних до непохідних: взуття, роззути. Птиця, ожина, звикати (самостійно ніколи не існує).

Якщо ж морфема виявляє себе при зміні слова або при словотворенні, то значення її буде вільним: брат, братерство.

Кореневі морфеми з вільним значенням виступають і в похідних, в непохідних основах.

У системі морфем зустрічаються омонімія та синонімія.

Омонімічними називаються морфеми, які мають однакове звучання, але виконують різну функціональну роль: омонімічний іменниковий суфікс -к- виступає у назвах опредмеченої дії (думка, гадка), у назвах предметів (чашка), у демінутивних іменниках (ніжка).

Синонімічними називаються морфеми, які мають однакове значення, але різні за звучанням. До морфем-синонімів відносяться закінчення однакових форм іменників: орудний відмінок однини школою, лінією, вежею, товаришем, вікном.

За словотворчою функцією до справжніх морфемних афіксів близько стоять афіксоїди. Це кореневі морфеми, що вживаються для утворення нових слів, виступають в ролі словотворчого афікса: хлібороб, верховод. Серед них виділяються суфіксоїди і префіксоїди: -роб, -вод, -хід, -подібний, пів-, напів-, лейб- і подібні.