2. Будова фразеологізмів

Фразеологізми бувають різної синтаксичної будови: можуть мати форму незалежного речення, підрядного речення, сполучення слів (предикативного, підрядного чи сурядного), а також являти собою поєднання повнозначного слова зі службовими.

Фразеологізми у формі незалежного речення являють собою завершені, самодостатні комунікативні одиниці, проте, на відміну від звичайних речень, передають одне поняття, творять семантичну цілість: повергулося колесо історії – сталися зміни; не варта шкірка вичинки – марна праця людини; той у плуг, той у луг – незлагоджено. Такі фразеологізми не здатні до словесного поширення, у тексті вони вживаються як окремі повідомлення, репліки і за своїм значенням збігаються із приказками: Далеко куцому до зайця! Вони можуть входити також до складного речення як його предикативна частина: Що буде, те й буде, а я не покину своєї матері (І. Нечуй-Левицький).

До складу фразеологізмів, що мають форму підрядного речення, як обов'язковий компонент входять сполучники підрядності на зразок як, мов, наче та сполучні слова що, де, куди, коли тощо. Ці фразеологізми, як правило, вказують на різні обставини і за будовою можуть бути:

• повним двоскладним реченням (із підметом і присудком): куди і ворон кісток не заносить – дуже далеко; куди око гляне – скрізь; як рак свисне – ніколи; доки світ стоїть – завжди;

• неповним двоскладним реченням із пропущеним присудком, рідше – підметом: як риба у воді – вільно; як засватана дівка – сором'язливо; поки суд та діло – тимчасом; часом із обома пропущеними головними членами речення: (знає) як свої п'ять пальців – досконало; (загоїтися) як на собаці – дуже швидко; іноді до таких фразеологізмів як головна складова частина входить дієслово: битися як риба об лід – бідувати;

• односкладним реченням: хоч собак ганяй – дуже холодно; хоч в око стрель – дуже темно.

Класифікація фразеологічних одиниць.

У сучасному мовознавсті відомі кілька типів класифікацій фразеологізмів. За ступенем семантичного злиття компонентів розрізняють: а) фразеологічні зрощення; б) фразеологічні єдності; в) фразеологічні сполучення (за класифікацією В.В.Виноградова). До них додаються фразеологічні вислови (за класифікацією М.М.Шанського).

Фразеологічні зрощення - це сталі словосполучення, зміст яких не можна зрозуміти зі значень окремих компонентів, що входять до складу фразеологічної одиниці: піймати облизня, ні в сих ні в тих, нині отпущаєши, ходором ходити, розбити глек "посваритися", пекти раків "червоніти", собаку з’їсти "набути досвіду".

Фразеологічні єдності - стійкі словосполучення, зміст яких певною мірою зумовлений значеннями слів-компонентів: тримати камінь за пазухою, ложка дьогтю в бочці меду, намилити шию, загрібати жар чужими руками, тримати язик за зубами, накивати п’ятами, не бачити смаленого вовка "не знати труднощів, не зустрічатися з небезпекою", не нюхати пороху "не бути в боях", прикусити язика "замовкнути".

Фразеологічні сполучення - семантично подільні фразеологічні звороти, в яких є стрижневе слово. У них цілісне значення випливає з семантики окремих слів: здобути перемогу, делікатне питання, згорати з сорому, зачепити за живе, брати участь, вжити заходів, відвести очі, піддавати жару. Від зв’язків стрижневого слова з іншими словами міняється значення фразеологізму: уболівати душею, вболівати серцем; завдавати шкоди, завдавати образи, завдавати удару, завдавати поразки; жити вовком (на відлюдді), дивитися вовком (вороже).

Фразеологічні вислови - стійкі звороти мови, які семантично не діляться і складаються зі слів із вільним значенням, але в процесі мовлення відтворюються як сталі мовні одиниці. До них належать прислів’я, приказки, крилаті вислови, народні примовки тощо (Друга шукай, а знайдеш - тримай. Гора з горою не зійдеться, а чоловік з чоловіком - завжди. На словах медок, а на серці льодок, бідний, як церковна миша; І чужому научайтесь, і свого не цурайтесь. Ні пуху ні пера! Кіно й німці!).

Джерела української фразеології.

Фразеологія української мови за своїм походженням неоднорідна. Переважна більшість фразеологізмів походить із живої, народнорозмовної мови. Це прислів’я, приказки, афористичні образні вислови та різні жартівливі й анекдотичні вирази: п’яте колесо до воза, ні в тин, ні в ворота, як мертвому кадило; Ой, мамо, люди хвалять нас: ви мене, а я - вас.

Крім того, українська літературна мова поповнює свої фразеологічні ресурси з багатьох джерел, а саме:

з виробничо-професійної лексики: підвищувати тон (муз.); дружній череді вовк не страшний (пастух.); іти в ногу (військ.); стригти під одну гребінку (перук.); без сьомої клепки в голові (бонд.); ні пуху ні пера (мисл.).

з наукової, публіцистичної та художньої літератури: люди доброї волі; холодна війна; людина в футлярі.

з влучних виразів видатних людей: Учітеся, брати мої, думайте, читайте (Т.Шевченко); жереб кинуто (Юлій Цезар); Чому я сокіл, чому не літаю (М.Петренко); батьки і діти (І. Тургенєв).

з біблійних висловів: вавілонське стовпотворіння; око за око, зуб за зуб; святая святих; глас вопіющого в пустині;козел відпущення; блудний син;

з античної літератури та міфології: Геркулесові стовпи; лебедина пісня; крокодилові сльози; авгієві стайні; ахіллесова п’ята; яблуко незгоди.

Фразеологізми збагачують мову, вони є одни із засобів образності та виразності мовлення.

Тема: МОРФЕМІКА. СЛОВОТВІР.

Морфеміка як лінгвістична дисципліна. Морфема як мінімальна значуща частина у структурі слова.

Типи значень морфем.

Поняття твірної основи та зміни в морфемній будові слова.

Словотвір як розділ науки про мову. Основні одиниці словотворчої системи.

Способи словотворення в сучасній українській мові.

Література:

Вихованець І.Р. та ін. Граматика української мови. – К.: Рад. школа, 1982.

Волох О.Т. Сучасна українська літературна мова. – К.: Вища школа, 1986.

Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. – І ч. – К.: Рад. школа, 1965.

Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я.Плющ. – К.: Вища шк., 2001.

Сучасна українська мова: Підручник / За ред. О.Д.Пономарева. – К.: Либідь, 2001.

Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова. – К.: Літера, 2000.