1. Поняття про фразеологізми і фразеологію

У нашій мові вживається багато своєрідних усталених зворотів, які, подібно до слів, становлять собою семантично цілісні, неподільні одиниці, але за будовою вони є складними утвореннями, подібними до синтаксичних одиниць – словосполучень або речень (байдики бити, ведмежа послуга, теревені правити, стояти на смерть, ляси точити, кирпу гнути).

У сучасній лінгвістиці звороти такого типу прийнято називати фразеологізмами, або фразеологічними зворотами. Фразеологічний зворот (фразеологізм) – особлива одиниця мови, що складається з двох або більшої кількості роздільно оформлених компонентів і характеризується відтворюваністю (відтворюється як готова словесна формула), цілісністю значення, стійкістю лексичного складу та граматичної будови. Як складники фразеологізму виступають не лише повнозначні, а й службові слова: багатіти думкою, камінь спотикання, збити з пантелику, загнати на слизьке, стріляти з гармат по горобцях, як на сповіді, не за горами, з душею.

Серед мовознавців поки що немає єдиної думки, які мовні утворення слід зараховувати до фразеологізмів. Слід розрізняти фразеологізми у вузькому розумінні (власне фразеологізми) і в широкому розумінні (фразеологічні вирази).

Власне фразеологізми лексичним значенням рівнозначні окремим словам або словосполученням: бути на сьомому небі – почуватися щасливим; брати за душу – розчулювати; робити з мухи вола – перебільшувати; мокрим рядном накрити – лаяти; права рука – найближчий помічник; мороз іде поза спиною – страшно; як сніг на голову – зненацька. Вони характеризуються образністю, нерозкладністю лексичного значення, емоційно-експресивним забарвленням (пор. тривожно і коти шкребуть на серці).

У фразеологічних виразах слова більшою мірою, ніж у власне фразеологізмах, зберігають своє індивідуальне значення. Фразеологічні вирази, як правило, позбавлені емоційно-експресивного забарвлення. Але вони, як і власне фразеологізми, функціонують у мовленні як готові, усталені поєднання двох або більше слів.

Термін "фразеологія" (від гр. phrasis – спосіб вираження, зворот і logos – поняття, вчення) має двп значення: 1) розділ мовознавства, який вивчає фразеологічний склад мови – фразеологічні одиниці (стійкі сполучення слів), їх ознаки, будову, значення, закономірності функціонування в мовленні та процес утворення; 2) сукупність стійких сполучень слів – фразеологічних одиниць мови.

Фразеологізм, як і слово, має власне закріплене за ним лексичне значення, позначає нерозчленоване поняття, тобто характеризується семантичною цілісністю. Фразеологізми, як і слова, виражають поняття і позначають явища дійсності, тому вони виступають у ролі синонімів до окремих слів: заходити (про сонце) – бути на вечірньому прузі; розвиднятися, світати – благословлятися на світ. Компоненти фразеологічних зворотів лише умовно можна назвати словами, основного самостійного значення вони не мають: носієм єдиного лексичного значення виступає весь зворот у цілому.

Але за будовою слово і фразеологізм чітко відрізняються одне від одного. Слово складається з морфем, які поза словом існувати не можуть, а компоненти фразеологізмів можуть зустрічатися в інших словосполученнях, вживатися окремо як самостійна комунікативна одиниця з власним незалежним значенням (спіймати на гарячому, гаряче сонце).

Зовні фразеологізми подібні до будь-яких синтаксичних сполучень. Але між вільним словосполученням і фразеологічним зворотом існує принципова відмінність. Основною властивістю фразеологічного звороту є відтворюваність. Фразеологізми існують у мові і в пам’яті в готовому вигляді (як і слова) і в процесі мовлення відтворюються, тобто добираються з наявного в мові запасу усталених зворотів і використовуються як готовий матеріал.

Таким чином, фразеологізм – це самостійна мовна одиниця, що становить собою усталену лексико-граматичну єдність двох і більше нáрізно оформлених компонентів, характеризується цілісністю лексичного значення і відтворюється в мовленні автоматично.

Фразеологія формувалась протягом століть, акумулюючи в собі життєвий досвід народу. У фразеологізмах найбільшою мірою виявляється національна специфіка мови. Іразеологізми з однієї мови на іншу, як правило, дослівно не перекладаються.