ЛЕКЦІЯ 1

ВСТУП

Сучасна українська мова як предмет наукового вивчення та як навчальна дисципліна в педагогічних вузах. Основний зміст, обсяг і завдання курсу.

Загальні відомості про мову: мова як суспільне явище, функції мови, мова і мовлення.

Українська мова – національна мова українського народу. Різні концепції походження української мови. Мова і державність.

Українська літературна мова як упорядкована форма загальнонародної мови.

Сучасна українська літературна мова як цілісна система, що поєднує в собі часткові підсистеми: фонологічну, морфологічну, лексико-фразеологічну та синтаксичну.

Література

Андрусів С. Національне буття як мова //Урок української. – 2003. – № 1. – С.42-44.

Вівчарик М. І одинадцяти років забракло. Чому? // Урок української. – 2003. – №1. – С.2-5.

Єрмоленко С.Я. та ін. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів. – К.: Либідь, 2001.

Кочерган Н.П. Вступ до мовознавства. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2001.

Лисиченко Л.А. Бесіди про рідне слово. (Слово і його значення). – Харків: ХДПУ, 1993.

Радчук В. Свята мови зі сльозами на очах // Урок української. – 2003. – № 1. – С.6-8.

Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я.Плющ. – К.: Вища шк., 2001.

Тараненко О. Українська мова в сучасній Україні // Культура слова. – Вип. 53-54. – 2000. – С.33-42.

Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Навч. посібник. – К.: Літера, 2000.

Щербань П. А особливо – при вивченні мови й літератури // Урок української. – 2003. – № 1. – С.36-37.

Ющук І.П. Практичний довідник з української мови. – К.: Рідна мова, 1998.

1. Сучасна українська мова як предмет наукового вивчення та як навчальна дисципліна в педагогічних вузах. Основний зміст, обсяг і завдання курсу

Науку про мову називають мовознавством, лінгвістикою (лат. „лінгва” – мова), філологією (гр. „філос” – слово).

Протягом курсу студенти ознайомлюються з науковими працями українських мовознавців, з досягненнями сучасної лінгвістичної думки. Курс тісно пов’язаний з професійною підготовкою вчителів.

Поняття „сучасна українська літературна мова” – унормована літературна форма загальнонародної української мови від часів І.П.Котляревського, Т.Г.Шевченка і до нашого часу.

Завдання курсу:

дати основні відомості про фонетичну систему, лексичний склад і граматичну будову сучасної української літературної мови;

допомогти оволодіти літературними нормами сучасної української літературної мови.

Курс складається з таких розділів:

фонетика і фонологія, орфоепія (вчення про звукову систему мови);

графіка і орфографія (вчення про передачу звуків на письмі та правила написання та їх частин);

лексикологія і фразеологія (вчення про словниковий склад і фразеологічні одиниці мови);

морфеміка і словотвір (учення про будову і способи творення нових слів);

граматика (морфологія + синтаксис): учення про частини мови, форми слів і словозміну; про словосполучення і речення;

пунктуація (вчення про систему розділових знаків, їх типи та правила вживання).

2. Загальні відомості про мову: мова як суспільне явище, функції мови, мова і мовлення

Мова – явище суспільне. Виникла в суспільстві, обслуговує суспільство, є однією з найважливіших його ознак і поза суспільством існувати не може. На відміну від інших приматів тільки людина має мовний ген (природну схильність і здатність до оволодіння мовою).

Основні функції мови: комунікативна і мислетворча.

Комунікативна функція (лат. communicatio – спілкування) – головна функція, функція спілкування, яке можливе лише в суспільстві. Комунікативну функцію виконують звуки мовлення, написані й надруковані тексти. Допоміжні комунікативні засоби – жести, міміка.

Мислетворча функція – функція формування думки.

Номінативна функція – функція називання предметів та явищ.

Є й допоміжні, похідні від головних функції.

З комунікативною функцією пов’язані:

емотивна (вираження почуттів, емоцій);

прагматична (ставлення мовця до висловлюваного);

естетична (виховання естетичного смаку);

культуроносна (мова – носій культури).

З мислетворчою функцією пов’язані:

когнітивна (лат. сognitus – знання, пізнання), гносеологічна (гр. gnosis – знання, пізнання) – пізнавальна;

акумулятивна (лат. accumulatio – нагромадження) – накопичення знань про навколишній світ, інтелектуального здобутку попередніх поколінь засобами

мови (фразеологізми, афоризми).

Мова і мовлення. Розмежування мови і мовлення обґрунтував швейцарський лінгвіст Ф.де Соссюр.

Мова – система одиниць спілкування і правил їх функціонування. Явище загальне, всенародне.

Мовлення – процес використання мови. Явище часткове, індивідуальне.

Мову і мовлення розрізняють за такими параметрами:

Мова – явище абстрактне, мовлення – конкретне.

Мова – явище стабільне, довговічне; мовлення – динамічне, випадкове.

Мова і мовлення тісно пов’язані між собою.