212 Історія споживчої кооперації

9

Інші підзаконні акти у сфері кооперації

Приймаються органами управління споживчої кооперації для врегулювання внутрішньо-кооперативних відносин

• Положення

• Інструкції

• Правила

• Накази

• інші акти нормативного характеру

Слід зазначити, що компетенція державних органів щодо врегулювання відносин у системі кооперації і кооперативних організаціях обмежується суворо визначеним колом питань. Це коло визначено нормативно-правовими актами держави як законодавчого, так і підзаконного характеру. Проте, якщо законо­давчі акти держави, яких значно менше, здійснюють пряме регулювання най­важливіших кооперативних відносин, то підзаконні акти державних органів містять, як правило, рекомендаційні норми для кооперативної системи

Внутрішньокоо-перативні акти в системі кооперації

це акти, що приймаються її органами управління для врегулювання господарської, соціальної та ін­шої діяльності та організації самоуправління

Залежно від відносин, що потребують урегулювання, вони поділяються

на:

• нормативні акти щодо врегулювання економічної і соціальної діяльності кооперативних товариств та їх спілок;

• нормативні акти щодо врегулювання внутрішньокооперативного будів­ництва.

Право приймати нормативні акти визначається компетенцією коопера­тивного органу, закріпленою в статуті

212 Історія споживчої кооперації

21

До внутрішньокооперативних нормативних правових актів у системі спо­живчої кооперації належать:

• статути;

• положення;

• постанови;

• розпорядження тощо.

Дані акти створюють організаційні засади функціонування споживчої ко­операції як системи кооперативних організацій.

Контрольні запитання

1. Які правові акти називають законодавчими?

2. Які закони України становлять базу кооперативного законодавства?

3. Поясніть різницю між законами та підзаконними правовими актами.

4. Чим відрізняються правові акти санкціонування законотворчості від правових актів делегованої законотворчості?

5. Назвіть основні групи підзаконних актів кооперації.

Література

1. Конституція України.

2. Кодекс законів про працю України.

3. Закони України (зі змінами та доповненнями):

3.1. "Про споживчу кооперацію", 1992.

3.2. "Про сільськогосподарську кооперацію", 1997.

3.3. "Про кредитні спілки", 2001.

3.4. "Про кооперацію", 2003.

4. Бабенко С.Г., Гглей С.Д., Гончарук ЯЛ. Основи кооперації. - К., 2004.

Розділ 2. Міжнародний кооперативний рух

Тема 2.1. Виникнення та основні етапи розвитку міжнародного кооперативного руху

План

1. Передумови виникнення міжнародного кооперативного руху.

2. Тенденції розвитку міжнародного кооперативного руху. Міжнародний кооперативний рух як фактор європейської інтеграції.

3. Основні етапи розвитку міжнародного кооперативного руху.

4. Перші кооперативні організації у Великій Британії.

5. Кооперація кооперативної Європи.

10

212 Історія споживчої кооперації

Питання 1. Передумови виникнення міжнародного кооперативного

руху

Наприкінці XIX ст. у кооперативному русі відбулися кількісні та якісні зміни. Створювалися гуртові товариства, виникали спілки окремих видів коопе­рації відповідно до адміністративного устрою тієї чи іншої країни. З'явилися перші спілки на національному рівні. Саме тоді виникли перші спонтанні кон­такти між кооперативними товариствами Великобританії, Франції, Німеччини, Іспанії, Голландії, Бельгії, Данії, Австрії та інших країн. Це були акти солідар­ності, обміну досвідом кооперативного будівництва, взаємозбагачення коопера­тивних ідей та принципів діяльності, перші торговельні й економічні зв'язки.

Поміж кооператорами різних країн зародилася думка про нагальну потре­бу виникнення міжнародної кооперативної організації. Найбільшу ініціативу в створенні міжнародного кооперативного об'єднання виявив англійський коопе­ративний рух і його керівники. До 1890 р. кооперативний рух Англії і Шотлан­дії набрав масового характеру й досягнув помітних господарських та економіч­них успіхів. Він об'єднував понад 1 млн членів, що становило близько 15 % на­селення країни. Англійські та шотландські кооператори наприкінці 80-х років завершили організаційну побудову на національному рівні, утворили Англій­ське й Шотландське кооперативні гуртові товариства та Кооперативну спілку.

У першій половині XIX ст. зародився і набув поширення кооперативний рух у європейських країнах. Пропагандистська і організаторська діяльність Р. Оуена та його послідовників в Англії, сен-сімоністів, християнських соціа­лістів, німецьких лібералів призвела до об'єднання практики кооперативного будівництва з кооперативною ідеєю.

Розвиток кооперативного руху зумовив потреби економічного захисту основних прошарків ранньоіндустріального суспільства - робітників, ремісни­ків та селян за умов розгортання промислової революції

Економічні передумови розвитку кооперації

І

Виникнення акціонерних товариств	Розвиток кредитно-банківської системи
Дало змогу кооперативам отримати визнання та реєстрацію на підставі законів, які регулювали їхню діяль­ність	Стала одним із найважливіших джерел фінансування діяльності кооперативів