1. ввезення товарів у режимі імпорту або реімпорту;

2. ввезення товарів за договорами лізингу (оренди) і застави;

3. постачання товарів з території магазинів безмитної торгівлі на митну територію України для вільного обігу;

4. Все перелічене

102. Механізм стягнення податку на додану вартість у міжнародній практиці ґрунтується на принципах:

1. експорту або імпорту; 2) купівлі-продажу або бартеру-обміну;

3) призначення або походження; 4) купівлі або продажу

103. Товари оподатковують податком на додану вартість на місці їхнього споживання за принципом:

1. призначення; 2) походження;

3) купівлі; 4) продажу

104. Подвійне обкладання міжнародної торгівлі податком на додану вартість відбувається при використанні принципу:

1. ескалації; 2) призначення;

3) походження; 4) споживання

105. Суму ПДВ для товарів, що обкладають митом і акцизним податком, визначають за формулою:

1. ; 2) ;

3) ; 4)

106. Митні збори – це:

1. плата за послуги митних органів;

2. елемент системи митного оподаткування товарів і транспортних засобів;

3. плата за митне оформлення товарів і транспортних засобів;

4. Все перелічене

107. З моменту набуття Україною членства у СОТ суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності можуть сплачувати такі види митних зборів:

1. плата за перебування товарів та інших предметів під митним контролем залежно від кількості днів;

2. збір за митне оформлення товарів залежно від величини митної вартості;

3. плата за митне оформлення товарів і транспортних засобів поза місцем розташування митного органу і поза робочим часом;

4. всі перелічені

108. Які види платних послуг можуть надавати митні органи?

1. консультації з питань поміщення товарів у відповідні режими;

2. копіювання документів, пов’язаних з митним оформленням товарів;

3. дослідження проб і зразків товарів у митних лабораторіях;

4. усі перелічені.

Тема 6. Нетарифне регулювання експортно-імпортних операцій

Нетарифні інструменти митного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Ліцензування і квотування зовнішньоторговельних операцій. Переваги та недоліки нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі

109. Нетарифні інструменти регулювання зовнішньоекономічної діяльності – це комплекс заходів:

1. добровільного характеру; 2) дозвільно-обмежувального характеру;

3) обмежувально-забороняючого характеру; 4) індикативного характеру

110. Нетарифні інструменти застосовують з метою:

1. захисту вітчизняного виробника від конкуренції закордонних товарів;

2. захисту вітчизняного споживача від якісних товарів;

3. проведення політики вільної торгівлі;

4. все перелічені

111. Методи нетарифного регулювання поділяють на:

1. економічні й адміністративні; 2) експортні та імпортні;

3) добровільні й обов’язкові; 4) усі перелічені групи

112. До економічних нетарифних інструментів належать:

1. імпортні депозити; 2) немитні податки й збори;

3) заходи валютного регулювання; 4) усі перелічені

113. Адміністративними інструментами нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності є:

1. квоти, ліцензії, ембарго; 2) стандарти, технічні вимоги;

3) добровільне обмеження експорту; 4) усі перелічені

114. Ембарго – це:

1. повна заборона ввезення в країну чи вивезення з неї деяких видів товарів;

2. обмеження на ввезення (вивезення) деяких видів товарів;

3. дозволена кількість ввезення (вивезення) деяких видів товарів з певних країн;

4. усе перелічене

115. Форма нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі, що визначає кількість та номенклатуру товару, дозволених для експорту або імпорту, – це:

1. ембарго; 2) сертифікація;

3) кількісні обмеження; 4) технічні стандарти

116. Зобов’язання одного з партнерів обмежити обсяг експорту, визначене міждержавною угодою про встановлення квот на експорт товару, має назву:

1. примусове обмеження експорту; 2) ембарго;

3) добровільне обмеження експорту; 4) заборона експорту