10.2. Трансформація як складова постсоціалістичного періоду. Механізм трансформацій

Економічною наукою і практикою здійснення ринкових перетворень сформовані дві основні концепції ринкових перетворень в постсоціаліс­тичних суспільствах. Зміст однієї з них передбачає поступовий еволю­ційний перехід до ринкової економіки шляхом зміни потоку ресурсів.

Суб’єкти підприємництва поступово пристосовуються до нових умов і починають активно впливати на обсяги виробництва, споживання, напрями та розміри вкладень капіталу. Держава не усувається, а навпа­ки відіграє активну роль у здійснюваних перетвореннях. Її роль полягає в тому, щоб поступово замінювати складові адміністративно-командної економіки на ринкові елементи.

Позитивні результати такого підходу до трансформації економіки в ринкову демонструє Китайська Народна Республіка. З 80-х років XX ст. для економіки цієї держави характерна висока динаміка зростання валового внутрішнього продукту – 8 10% на рік.

У цій країні адміністративно-командна система господарювання не руйнується, а реформується відповідно до завдань кожного етапу трансформації. Ринкові перетворення здійснюються перш за все там, де для цього найбільш сприятливі умови, і контролюються ті сфери господарської діяльності, де це необхідно. Так, радикальні економічні реформи здійснювалися в пріоритетних галузях економіки Китаю. Це були області, де можна очікувати швидкого ефекту: транспорт, сільське господарство, переробні галузі, підприємництво.

Разом створювалися передумови для посилення самостійності пі­дприємств та їх відповідальності за результати діяльності, реалізувалася політика «стимулюючого оподаткування», тобто самостійного прис­воєння підприємствами свого прибутку.

Відповідно до цієї концепції легалізується і розвивається приватний сектор, що дозволяє досягти динамічної рівноваги на споживчому ринку; лібералізуються ціни на ресурси, але зберігається державний контроль за ними; ринкові механізми впроваджуються насамперед у виробництво і збут товарів, а потім і вкладення капіталу; формується двосекторна модель економіки з переважанням приватного сектору в галузях, які споживають ресурси, і державного, і того, що контролюється нею, секторів.

Концепція «шокової терапії» за своїм змістом передбачає здійснення радикальних змін в економічній системі, що забезпечить швидкий перехід до досконалого ринкового середовища, яке розвивається на принципах ринкової рівноваги. Нею передбачається одномоментна лібералізація цін, проведення протягом 12 років радикальних антиінфляційних заходів, спрямованих на досягнення ста­більності в економіці; максимально можливе усунення держави від регулювання економічного розвитку, перехід підприємств на повну фінансову самостійність; відмова від більшості субсидій.

В основу цієї концепції покладено сучасний варіант ліберальної ринкової теорії, побудованої на ідеях монетаризму. Провідне місце серед них займає постулат про те, що ринок є найбільш ефективною формою економічних відносин. Тому приведення в дію ринкових механізмів саморегуляції дозволить швидко пройти етапи ринкової трансформації економічної системи.

Суб’єкти підприємницької діяльності в процесі ринкового обміну створюють відповідні норми і правила взаємодії без втручання держави. Однак таке твердження не можна абсолютизувати. Практика ринкових трансформацій за цим сценарієм дає далеко неоднозначні результати.

Найбільш послідовно така концепція ринкових перетворень була реалізована в Польщі, де для її втілення в життя були сприятливі умови. Проте в більшості постсоціалістичних країн охарактеризовані концепції в чистому вигляді не використовувалися. Вибір тієї чи іншої концепції ринкових перетворень багато в чому залежить від стартових умов соціально-економічного, політичного плану. Але незалежно від обраної моделі трансформації адміністративно-командної системи, її кінцевий результат значною мірою залежить від рівня державного управління, політичної волі реформаторів. Це особливо актуально для України, де існують особливо яскраві прояви незадовільного ходу ринкових реформ в економіці.

До основних завдань перехідного періоду відносяться:

1) реформування відносин власності шляхом створення умов для утвердження тих з них, які притаманні ринковій економіці;

2) роздержавлення, що передбачає обмеження втручання держави в економіку, відмова від прямого державного управління нею;

3) приватизація за рахунок переходу в приватну власність основної частки державної власності;

4) демонополізація економіки через створення конкурентного сере­довища;

5) лібералізація цін, що здійснюється за допомогою ліквідації дер­жавного контролю за цінами на левову частку товарів і послуг;

6) макроекономічна стабілізація, яка передбачає мінімізацію дефі­циту державного бюджету, відхід від надмірної випуску в обіг грошей, припинення пільгового кредитування, тобто факторів інфляції;

7) створення сучасної ринкової інфраструктури;

8) формування дієздатної системи соціального захисту населення.