9.4. Інтернаціоналізація світового господарства. Перспективи розвитку сучасного господарства в Україні

Основою сучасного світового господарства є передусім процес інтернаціоналізації продуктивних сил, а у ширшому контексті  процес інтернаціоналізації технологічного способу виробництва.

Міжнародний суспільний спосіб виробництва, який поступово формується у процесі діалектичної взаємодії процесів інтернаціоналізації продуктивних сил та відносин економічної власності у всіх сферах суспільного відтворення. Формами вияву процесу інтернаціоналізації відносин економічної власності у сфері безпосереднього виробництва є формування інтернаціональних витрат суспільно-необхідної праці, інтернаціональна вартість; у сфері обміну  інтернаціональна ціна, інтернаціоналізація грошей та інших форм інтернаціональних товарно-грошових відносин.

До світових економічних організацій належать окремі спеціалізовані об’єднання ООН (наприклад, Комісія ООН з питань народонаселення, що займається проблемами демографії та демографічної статистики в міжнародному масштабі; Міжнародна організація праці, яка спрямовує свої зусилля на поліпшення умов праці, регламентацію робочого часу, боротьбу з безробіттям та ін.) та галузеві економічні об’єднання в межах ООН (Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Всесвітня організація охорони здоров’я та ін.), Світова організація торгівлі тощо.

Сьогодні Україні, що має на початковому етапі становлення незалежності держави нібито найкращі шанси для самостійного розвитку та інтеграції економіки в систему світового господарства, опинилася у вкрай критичному становищі. Головні причини цього такі: 1) відсутність реформ, запізнення з їх проведенням, нерішучість і непослідовність у їх здійсненні; 2) самі економічні реформи, як причина економічної кризи, що взагалі являє собою загрозу для майбутнього держави; 3) розрив тради­ційних економічних зв’язків з країнами колишнього.

Одна з небагатьох складових спадщини, яку України отримала від СРСР це проблема Чорнобиля і необхідність виділення гігантських ка­піталовкладень на ліквідацію наслідків цієї найстрашнішої техногенної катастрофи в історії людства.

З усього обсягу зовнішньоторговельного обороту експорт становив близько 9,7 млрд дол. США, а імпорт  9,83 млрд дол. США. Величина пасивного сальдо, таким чином, дорівнювала 130 млн дол. США. Найважливішим торговим партнером України залишається Росія, на яку припадає 39,5% усього українського експорту і 60,1% імпорту. Для України частину Росії в загальному експорті товарів до країн СНД становила в 2001 році 69,2%, а в імпорті з цих країн - 78,8%. В цілому ж на країни СНД припадає 54% експорту України і 74% імпорту.

В Україні в останні роки домінували заклики на кшталт того, що необхідно здійснити рішучу переорієнтацію зі сходу на захід, рухатися в Європу і влитися в її господарський організм. Україна значною мірою втратила російські ринки для свого експорту, які тут же були перехоплені спритнішими конкурентами.

Найбільшою проблемою для України сьогодні є необхідність вве­зення у значних масштабах енергоносіїв з-за кордону (в першу чергу з Росії та Туркменістану). По-перше, на ці цілі витрачається більша час­тина валютних ресурсів держави, але саме за рахунок неспроможності сплатити всі поставки в повному обсязі Україною має значну заборгова­ність перед Росією і Туркменістаном.

З моменту проголошення незалежності обсяги імпорту енергоносіїв, правда, дещо зменшуються, але це відбувається не за рахунок переходу на самозабезпечення або енергозбереження, а є одночасно і причиною, і наслідком загального скорочення рівня виробництва в Україну.

Якщо в 19901991 рр. в Україну ввозилося близько 90 млрд куб. м природного газу (найбільший показник у світі) і понад 50 млн т нафти, то в 2010 р. відповідно 69 млрд куб. м та 15,5 млн т. Поступово зменшується і частина енергоресурсів у загальній структурі імпорту. У 2010 р. вона становила 53,3%, дещо змінившись в порівнянні з попере­днім роком (61,8%).

Питання з енергозабезпеченням української економіки належить до числа потребують першочергового вирішення. Головний напрям його можливого рішення  зменшення загального рівня енергоємності виробництва, що є одним з найвищих у світі шляхом його структурної та технологічної перебудови. Паралельно з цим необхідно широке впрова­дження економії енергії як у виробництві, так і в побуті, налагодження обліку за використанням енергії, а можливо  і лімітів на її споживання.

Необхідно розвиватийі інший напрям, пов’язаний з переходом на самозабезпечення енергетичними ресурсами. Однак єдиним видом викопного палива, яке має Україна у великій кількості, є вугілля. Сьогодні вугільна промисловість держави знаходиться в досить критичному стані, оскільки протягом кількох десятиліть в Україні не була відкрита практично жодна нова шахта, умови видобутку з кожним роком ускладнюються.

Справжньою бідою сьогодні є високий рівень смертності і травма­тизму шахтарів, які змушені працювати в надзвичайно складних умовах без дотримання елементарних вимог виробничої безпеки.

У результаті вищезазначених причин, посилених організаційної невизначеністю перехідного періоду, проблемами з шахтним лісом та обладнанням, рівень видобутку вугілля в Україну в останні роки мав чітку і постійну тенденцію до зниження.

Запитання для контролю

1. Назвіть основні етапи виникнення та розвитку міжнародних економічних відносин?

2. Дайте визначення поняття світового господарства. Опишіть його основні складові?

3. Назвіть траєкторії розвитку світової економіки.

4. Назвіть та основні напрямки та проблеми збереження запасів світових виробничих ресурсів. Відповідь обґрунтуйте.

5. Які ви бачите перспективи розвитку сучасного господарства в Україні? Відповідь обґрунтуйте.

Тести

1.Головна економічна проблема суспільства:

а) які товари та послуги виробляти і в якій кількості;

б) досягнення повного використання ресурсів;

в)протиріччя між необмеженими людськими потребами і обмеженими ресурсами;

г) мінімізація рівня інфляції.

2.Агрегованими параметрами мегаекономіки є:

а) ціна;

б) об’єм виготовленої фірмою продукції;

в) об’єм попиту на товар;

г) валовий внутрішній продукт.

3. Географічні зазначення бувають:

а) природні;

б) штучні;

в) синтетичні;

г) змішані;

д) правильні відповіді а) і б);

е) правильні всі відповіді;

ж) правильні всі відповіді, крім в).

4. Право на географічне зазначення:

а) надається на підставі його використання як для простого, так і для кваліфікованого зазначення, та діє безстроково;

б) надається на підставі використання для простого зазначення і шляхом державної реєстрації для кваліфікованого і діє безстроково;

в) надається на підставі використання для простого зазначення і шляхом державної реєстрації для кваліфікованого і діє безстроково за умови збереження товарами й послугами, позначених цими зазначеннями, своїх характеристик;

г) надається на підставі державної реєстрації як для простого, так і для кваліфікованого використання, і діє безстроково за умови збереження товарами й послугами, позначених даними географічними зазначеннями, своїх характеристик.

5. Які виміри мають міжнародні відносини:

а) регіональний і локальний;

б) локальний і міжнародний;

в) локальний, регіональний, міжнародний;

г) локальний, сублокальний та глобальний?

6. Скільки складових частин містить у собі структура світового господарства:

а) 4;

б) 3;

в) 190;

г) 2?

7. Що є основою сучасного світового господарства:

а) глобалізація;

б) кооперація;

в) інтернаціоналізація;

г) інтеграція?

8. Офшорні зони – це:

а) невеликі держави або території, що залучають чужоземні капітали че­рез надання податкових чи інших пільг у здійсненні фінансово-кредитних операцій із чужоземними резидентами і чужоземній валюті;

б) невеликі фінансові установи, що залучають чужоземні капітали через надання податкових чи інших пільг;

в) великі банки, що залучають чужоземні капітали через надання подат­кових чи інших пільг.

9. Поняття «нова економіка» включає в себе:

а) поєднанням ринкової системи і державного регулювання;

б) поєднання державного регулювання і соціальної системи;

в) поєднання ринкової системи, державного регулювання та соціальної системи.

10. Вкажіть неправильну причину кризи в Україні:

а) відсутність реформ, запізнення з їх проведенням, нерішучість і непослідовність у їх здійсненні;

б) інтеграційні та глобалізацій ні процеси, що охопили світове господарство;

в) самі економічні реформи як причина економічної кризи, що взагалі являє собою загрозу для майбутнього держави;

г) розрив традиційних економічних зв'язків з країнами колишнього.