7.4. Структура фінансової системи та система бюджетів держави. Сучасна фінансова система України

Фінансові системи деяких держав можуть відрізнятися за своєю структурою, але у всіх у них є загальна ознака – це різноманітні фонди фінансових ресурсів, які різняться за методами мобілізації та напрямками використання, однак тісно пов’язані між собою, мають прямий і зворотний вплив на економічні й соціальні процеси в державі, а також на формування й використання фондів фінансових ресурсів у розрізі окремих ланок. Можна стверджувати, що кожна ланка фінансової системи є самостійним її елементом, проте ця самостійність відносна всередині єдиного цілісного.

Фінансова система – це сукупність різноманітних видів фондів фінансових ресурсів, сконцентрованих у розпорядженні держави, нефінансового сектору економіки (господарських суб’єктів), окремих фі­нансових інститутів і населення (домогосподарств) для виконання пок­ладених на них функцій, а також для задоволення економічних та соціальних потреб.

Фінансові системи мають певні характерні риси:1) кожна ланка фінансових систем має властиві їй методи мобілізації коштів для створення фондів фінансових ресурсів та свої напрямки й методи їхнього використання; 2) кожна ланка фінансової системи є відносно самостійною, має власну специфічну сферу застосування; 3) між ланками фінансової системи існують тісний взаємозв’язок і взаємна обумовленість, кожна ланка може успішно функціонувати лише при досконалості й ефективності системи в цілому; 4) фінансова система держави досягає найбільшої ефективності лише тоді, коли від лагоджена та законодавче закріплена діяльність кожної її ланки. Залежно від факторів, що впливають на організацію фінансів, насамперед на формування й використання фондів фінансових ресурсів, кожна ланка фінансових систем може поділятися на менші підрозділи.

За структурою та функціями фінансові системи держав можуть вирізнятися. Це зумовлено видами форм власності, політичними орієн­тирами правлячих еліт, рівнем економічного розвитку держави тощо. Фінансова система України має досить складну й багаторівневу структуру. Складовими трирівневої системи фінансів є: фінанси первинних структурних ланок економіки, тобто фінанси підприємств і організацій, державні фінанси; фінанси населення.

Основними принципами побудови даної трирівневої системи фі­нансів стали: 1) повна економічна самостійність фінансів підприємств і їх відокремлення від державних фінансів; 2) самостійність і відособленість державного бюджету від позабюджетних фондів, у тому числі і фонд со­ціального страхування, пенсійного та інших; 3) самофінансування усіх господарських суб’єктів; 4) формування незалежної бази місцевих і регі­ональних бюджетів; 5) право ведення незалежної фінансової політики для всіх суб’єктів господарювання; 6) розробка і реалізація бізнес-планів кожним з учасників фінансово-господарської діяльності. Реалізація цих та інших принципів допомогла б фінансам зайняти належне їм місце у всій економічній системі, обслуговувати обіг і кругообіг фондів, підвищу­вати ефективність виробництва, продуктивність праці та якість продукції.

Фінансова система України і нині не звільнилася від таких негативних рис тоталітарної держави, як надмірна централізація, однорі­внева форма, планування зверху, державний розподіл фінансів і матеріальних ресурсів для вирішення проблем держави, суспільства та підприємств.

Принципи побудови бюджетної системи регулюються насамперед від її адміністративно-територіального поділу. Зведений бюджет України включає державний бюджет України, бюджет Автономної Республіки Крим і місцеві бюджети. Державному бюджету належить центральне місце в системі державних фінансів. За своєю сутністю бюджет характеризує фінансове становище держави. Проте бюджет – дуже складна економічна категорія, до якої не можна підходити однозначно, як і використовувати його показники без детального аналізу структури бюджетної системи держави.

Централізовані та децентралізовані фонди України цільового призначення включають Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування, Фонд сприяння зайнятості, Фонд конверсії, Валютний фонд, поза­бюджетні фонди місцевих органів самоврядування. Вони певною мірою доповнюють державний бюджет, проте специфіка їх полягає у тому, що ці фонди мають строго цільове призначення і на інші цілі не використовуються.

Страхові та резервні фонди відіграють специфічну роль у фінан­совій системі. Вони є сукупністю фондів фінансових ресурсів, основне призначення яких – покрити втрати, що виникли з непередбачених при­чин, або фінансового забезпечення заходів, які не були включені в плани фінансування, але є важливими для держави.

Ринок грошей або валютний ринок – це створення фондів фінансових ресурсів для здійснення зовнішньоторговельних операцій. Тут має місце обмін валюти однієї держави на валюту іншої.

Графічно дана схема зображена на рис. 7.3.

Рис. 7.3. Структура фінансової системи України

Страхові фонди створюються за рахунок страхових внесків юри­дичних та фізичних осіб і перебувають в розпорядженні страхових організацій та страхових компаній різних форм власності. Страхові фонди можуть використовуватися також як інвестиційний та кредитний ресурси в економіці до настання страхового випадку. Резервні фонди як на рівні держави, так і на рівні господарських структур сприяють підвищенню ефективності господарської діяльності.

Фінансовий ринок – ланка фінансової системи, яка створює і використовує фонди фінансових ресурсів у тих випадках, коли інші ланки фінансової системи не можуть діяти ефективно. Фінансовий ринок включає ринок грошей, кредитних ресурсів, цінних паперів і фінансових послуг.

Ринок кредитних ресурсів є формою залучення тимчасово вільних коштів на інвестиційні та інші потреби. Ринок кредитних ресурсів регу­люється за допомогою облікової ставки національного банку.

Ринок цінних паперів – це мобілізація коштів на потреби госпо­дарської діяльності шляхом випуску й реалізації цінних паперів, які є гарантом повернення вкладених коштів і одержання доходу. Усі операції з реалізації цінних паперів здійснюються на фондовому ринку. Існує також позабіржова торгівля цінними паперами. Фонди фінансових ресурсів, мобілізовані на фондових біржах при продажу цінних паперів, суттєво впливають на рівень фінансового забезпечення розвитку еконо­міки, зміцнення фінансового становища держави.

Фінанси домогосподарств є засобом створення та використання фондів фінансових ресурсів для задоволення особистих потреб грома­дян. Джерелом створення вказаних фондів є заробітна плата й інші джерела доходів кожного громадянина чи його сім’ї.

Фінансова система являє собою доволі складний механізм. Ефективність її функціонування залежить від двох визначальних чинників. По-перше, від налагодженості фінансових відносин у суспільстві. В основі цього лежить насамперед вибір правильної і доцільної для даної країни фінансової моделі, яка стимулює виробника і суспільство. Крім того, дуже важливим чинником є дійовість фінансового механізму, а також чітке фінансове законодавство. Без цих передумов цілеспрямовано керувати фінансами практично неможливо. По-друге, ефективне функціонування фінансової системи залежить від організації управління нею.

Управління фінансами, як і будь-якою іншою системою, включає дві основні складові: органи управління та форми і методи управлінської діяльності. У світовій теорії і практиці широкого визнання набув фінансо­вий менеджмент як наука про управління фінансовою діяльністю.

Систему фінансових органів України очолює Міністерство фінансів. Воно несе відповідальність за фінансове становище держави, розробку та реалізацію фінансової політики. Для оперативного керівництва ство­рюється колегія, яку затверджує Кабінет Міністрів України. На колегії розглядаються проекти нового фінансового законодавства, звіти керів­них працівників міністерства та підзвітних йому фінансових органів, проекти бюджету і питання контролю за його виконанням. В апараті міністерства створюються управління та відділи.

До числа органів, що здійснюють управління окремими ланками фінансової системи, належать Державна податкова адміністрація, Дер­жавна комісія з цінних паперів І фондового ринку, Пенсійний фонд, Міжбанківська валютна біржа, Рахункова палата, їхні права та обов’язки визначаються відповідними законами.

Основним завданням органів управління фінансовою системою є забезпечення злагодженості у функціонуванні окремих сфер і ланок фінансових відносин. Це досягається чітким розмежуванням функцій і повноважень між фінансовими органами та інституціями.

Запитання для контролю

1. Розкрийте функції ринкових відносин.

2. Що відноситься до основних об’єктів державного регулювання економіки?

3. Що відноситься до суб’єктів державного регулювання економіки?

4. Які внутрішні та зовнішні фактори фінансової системи вам ві­домі?

5. Яка структура фінансової системи України? На яких принципах вона основана?

6. Розкрийте основні проблеми фінансової системи України? За­пропонуйте шляхи подолання.

7. Якими фінансовими органами очолюється управління фінансо­вою системою України?

Тести

1. Що з переліченого не вивчає макроекономіка:

а) валовий національний продукт;

б) проблеми безробіття;

в) проблеми максимізації прибутку;

г) циклічність розвитку економіки?

2. Об’єктом макроекономіки є:

а) виробничі відносини;

б) продуктивні сили;

в) економічна система;

г) приватна економіка.

3. Предметом макроекономіки є:

а) економічні закони і категорії;

б) механізм функціонування економіки;

в) економічна політика держави;

г) механізм функціонування підприємства.

4. Головним завданням макроекономіки є забезпечення суспільства знаннями, необхідними для:

а) зростання обсягів виробництва;

б) стабілізації виробництва;

в) збільшення економічних ресурсів;

г) підвищення ефективності економіки.

5. Суб’єктами змішаної економіки є:

а) домогосподарства, ринок, держава;

б) уряд, міністерства, підприємства;

в) домогосподарства, підприємства, держава;

г) нефінансові підприємства, фінансові установи, бюджетні установи.

6. Економічні системи різняться:

а) структурою виробництва;

б) рівнем життя населення;

в) формою власності на матеріальні ресурси;

г) продуктивністю ресурсів.

7. Позитивна функція макроекономіки спрямована на вивчення:

а) фактичного стану економіки;

б) шляхів подолання спаду виробництва;

в) шляхів забезпечення економічного зростання;

г) методів державного регулювання економіки.

8. Нормативна функція макроекономіки спрямована на обґрунту­вання:

а) рекомендації щодо подальшого економічного розвитку;

б) причин спаду виробництва;

в) наслідків економічної кризи;

г) шляхів забезпечення економічного зростання.

9. Коли економіка досліджується на рівні усієї країни, то це є аналіз: