6.2. Причини появи та існування монополії. Теорія монополістичної конкуренції. Природна монополія

Одна з причин появи й існування монополії полягає в такому співвідношенні між розмірами ринку (пред’явленим попитом) та ефективною потужністю підприємства, яке вимагає існування декількох чи єдиного виробника (наприклад, автомобілебудування, енергетичне машинобудування і т.д.), на відміну від ринків продукції ефект масштабу виробництва якої явно не виражений (наприклад, на ринок автомобіле­будування нелегко увійти новим фірмам, що не володіють значними капіталами для створення великомасштабного виробництва тощо).

Іншими причинами можуть бути природні (єдине джерело сиро­вини), технологічні (експлуатація винаходу без передачі прав на його використання протягом визначеного часу) та інші.

Монополія можлива лише тоді, коли вхід на ринок іншим підприєм­ствам уявляється невигідним чи неможливим. Якщо на ринок входять інші підприємства, то монополія зникає. Отже, наявність вхідних бар’єрів є обов’язковою умовою виникнення та існування монополії.

Основні бар’єри входження на ринок: виключні права, отримані від уряду (зв’язок, транспорт, кабельне телебачення); власність на всі ресурси (діаманти, алюміній); переваги низьких витрат; авторські права і патенти.

Фірма, чия діяльність захищена патентом, володіє винятковим правом на продаж ліцензій, а це дає їй монопольні переваги. Нерідко такий тип монополії називається закритою монополією, на відміну від відкритої монополії, що не має захисту від конкуренції у вигляді патентів, авторських прав або переваг природної монополії, яка існує за рахунок економії на масштабах.

При природній монополії у зв’язку зі значною економією від масштабу виробництва і технологічною недоцільністю розвитку конкуре­нції на ринку може існувати тільки один господарюючий суб’єкт, що задовольняє попит клієнтури і одержує прибуток. Розосередити виробництво на кількох підприємствах недоцільно, тому що це приведе до невиправданого зростання витрат. Ринкам природної монополії при­таманні всі основні характеристики ринку монопольного типу. Однак способи впливу держави на ці ринки (насамперед установлення цін і тарифів) будуть відмінними від тих, котрі доцільні стосовно інших монопольних підприємств.

Нині природними монополіями в Україні є, зокрема, транспорту­вання газу та електроенергії, місцевий телефонний зв’язок, залізниця, водопостачання й опалення. Спільною рисою цих виробництв є спадні середні витрати: високі початкові витрати на забезпечення послуги поєднуються з постійними чи навіть спадними витратами, яких потребує обслуговування кожного наступного споживача.

Отже, функціонування компанії – природного монополіста в окремих секторах економіки – є бажаним для суспільства, оскільки забезпечує більшу ефективність, ніж існування конкуренції. А взагалі природі монополій притаманне прагнення використовувати свою ринкову владу на шкоду споживачам і потенційним конкурентам. Тому, тільки зменшуючи число ринків з монопольною структурою та скорочуючи число підприємств із монопольним положенням, можна послабити до розумних меж їхні негативні впливи на ринки.

Монополію часто визначають як відсутність конкуренції. З нею зв’язують як один з можливих станів і форм організації ринку, так і домінуючу діяльність окремого підприємства в межах певного ринку. Насправді конкуренція й монополізм – два нерозривно зв’язаних, діалектично протилежні початки в способі господарювання будь-якого суб’єкта господарювання. Диференціація продукту – істотно важливий феномен монополізації ринку. Чим більша однорідність продукції, тим більшою мірою товари здатні заміщатися один іншим, тим сильніше конкуренція. І навпаки, чимбільше диференційовані блага, тим менше конкуренція, тим легше встановити на них монопольну ціну, здобути монопольний прибуток, нав’язати свої умови споживачеві.

У 1933 році Е. Чемберліном був зроблений виклик традиційній економічній науці, згідно з якою монополія і конкуренція існували як взаємовиключні поняття. У своїй праці «Теорія монополістичної конкуре­нції» він показав існування спеціального виду монополії, яка є необхідною складовою конкурентної ринкової системи. Він вказав на два способи поєднання монополії з конкуренцією: 1) створення ринку ймові­рно рідкісних товарів – цей варіант можливий за наявності двох або невеликого числа продавців; 2) ринок диференційованих продуктів – контроль продавців над товарами, що мають особливі ознаки.

Ступінь еластичності за умов монополістичної конкуренції залежить як від числа конкурентів, так і від глибини диференціації продукту. Таким чином диференціація продукту відображається в диференціації ціни. Негативний нахил кривої попиту означає, що в умовах монополістичної конкуренції виробляється менше продукції.

Якщо за досконалої конкуренції виробляється Qc за ціною Рс, то в умовах монополістичної конкуренції – Qm за ціною Рm. За досконалої конкуренції крива попиту Dcпараллельна осі абсцис, то за монополістичної конкуренції крива Dm має негативний нахил.

Це означає, що крива попиту менш еластична, ніж за досконалої конкуренції (рис. 6.3).

Рис. 6.3. Ілюстрація ситуації монополістичної конкуренції на ринку

Споживач, що звик до споживання того чи іншого товару або послуги, не відразу відмовиться від його покупки навіть при невеликому зростанні ціни. Зрадить фірму лише найрозважливіший та меркантиль­ний покупець.

Отже, запропонований Чемберліном варіант монополістичної конкуренції має такі характерні ознаки: 1) число продавців досить ве­лике; 2) кожна фірма діє на ринку, не враховуючи свого впливу на поведінку конкурентів; 3) товар якісно різнорідний, тому покупці віддають перевагу товарам із торговою маркою конкретних продавців; 4) вхід у виробництво близьких груп продуктів не обмежений.

Таким чином, пропонуючи диференційований продукт, кожний про­давець формує свій мікроринок, на якому виступає як монополіст, але водночас його товар зазнає конкуренції з боку більш довершених товарозамінників.