3. Капітал як виробник прибутку. Підприємницький доход.

Капітал – це створені людьми виробничі ресурси (матеріальні та фінансові).Це фактор виробництва, представлений всіма засобами виробництва, створеними людьми (рис. 4.2.).

Рис. 4.2.Види капіталу

Капітал має багато значень і може трактуватися як певний запас матеріальних благ («фізичний капітал»), як сума грошей, або «фінансовий капітал», як щось, що включає в себе не тільки матеріальні предмети (засоби виробництва), а й нематеріальні елементи, такі, як знання, освіта, кваліфікація, людські здібності, використовувані у вироб­ництві товарів і послуг («людський капітал»), як елемент багатства, що приносить його власнику регулярний дохід протягом тривалого часу («дисконтований потік доходу»), як сума прав розпоряджатися деякими цінностями, що дає їх власникам дохід без вкладення відповідного праці («юридичний капітал»).

Усі ці погляди єдині в одному: капітал – це будь-який ресурс економіки, що створюється з метою виробництва більшої кількості економічних благ і здатний приносити дохід.

Загальна формула Капіталу виведена Карлом Марксом:

(4.1)

де Д– гроші;

Т– товар;

Д – сума грошей з приростом.

Доходом на вкладений капітал виступає відсотковий дохід. В основі його лежать витрати альтернативного використання капіталу. Він виражається у формі ставки відсотка – ціни, яку позичальник має заплатити кредитору за користування грошима протягом певного періоду часу. Номінальна відсоткова ставка виражається в грошових одиницях за поточним курсом. Реальна відсоткова ставка виражається в незмінних грошових одиницях з поправкою на інфляцію.

Доходом від такого фактора виробництва як підприємницькі здіб­ності є прибуток підприємця. Розмір нормального прибутку визнача­ється гарантованим доходом підприємця, який він міг би отримати від альтернативної діяльності. Якщо ж до такої суми прибутку додати плату за ризик, невизначеність інновацій або монопольну владу підприємця, то сукупний дохід матиме назву «економічний прибуток». Ця частина підприємницького прибутку не гарантується, але намагання отримати її змушує підприємця вдаватися до нововведень, що в подальшому призводить до стимулювання інвестицій, росту виробництва, зайнятості, підвищення добробуту.

4. Заробітна плата як доход. Проблема оплати праці як одна з основних економічних та соціальних проблем в Україні

Для найманого робітника заробітна плата – це доход, що він одержує в результаті реалізації своєї здатності до праці, і який повинен забезпечити необхідне відтворення робочої сили. В умовах досконалої конкуренції ціна праці формується так само, як і ціна будь-якого іншого товару. Для окремої фірми пропозиція праці абсолютно еластична. Рівень заробітної плати в умовах досконалої конкуренції максимальний, працівник, згідно з теорією граничної продуктивності, отримує повний продукт праці. Тому граничні витрати фірми на працю дорівнюють зарплаті. Формування заробітної плати не є миттєвим актом. Вона має багаторівневу структуру. Можна виділити два основні рівні формування індивідуальної заробітної плати. Перший – це ринок праці, на якому роботодавець і найманий робітник ведуть переговори та домовляються з приводу купівлі-продажу послуг робочої сили. Результатом такої домовленості є укладеннятрудового договору. На другому рівні – безпосередньо на підприємстві «матеріалізуються» умови купівлі-продажу робочої сили. На практиці ця «матеріалізація» здійснюється через упровадження механізму диференціації індивідуальної заробітної плати.

Розмір заробітної плати залежить від якості праці, кваліфікації і професійної підготовки, що впливають на розмір граничного продукту праці. Розмір ставок заробітної плати для професій, що не вимагають спеціальної підготовки, як правило, нижче, а еластичність пропозиції трудових послуг – вище. Диференціація в заробітній платі, що викликається необхідністю компенсувати нематеріальні розбіжностів характері самої праці, називається компенсаційними розбіжностями.

Тому більш високі ставки є в галузях хімічної промисловості, металургії, інших галузях, що відрізняються тяжкими умовами праці. Заробітна плата як перетворена форма вартості і ціни робочої сили у великою мірою залежить від результатів виробництва (як індивідуальних, так і кінцевих), що характеризують діяльність підприємства в цілому. Се­ред конкретних ринкових факторів, що впливають на ставку заробітної плати, можна виділити наступні: зміна попиту та пропозиції на ринку товарів і послуг, при виробництві яких використовується дана праця; корисність праці для підприємця; взаємозамінність ресурсів. На рівень оплати праці, крім ринкових, впливають і неринкові фактори, до яких від­носяться заходи державного регулювання, пов’язані з установленням мінімуму заробітної плати, заходи по регулюванню зайнятості та інші.

Закон України «Про оплату праці» визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників. Відповідно до Закону, держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробіт­ної плати та інших гарантій, а також шляхом оподаткування доходів пра­цівників. Оплату праці дозволено лише в грошовій формі, за винятком випадків, коли колективний договір передбачає часткову ви­плату заробі­тної плати в натуральній формі, але у розмірі, який не перевищує 50% від нарахованої за місяць заробітної плати та покладає відповідальність контролю за дотриманням положень Закону на Мініс­терство праці та соціальної політики,

Державна податкова адміністрація та професійні спілки. Відповідно до Закону «Про оплату праці», мінімальна заробітна плата повинна ґрунтуватися на тарифній сітці, незалежно від форми власності підпри­ємства. Однак не всі роботодавці користуються тарифною сіткою. Як по­казує щоквартальне опитування підприємств, що проводиться Інститутом економічних досліджень та політичних консультацій, тарифну сітку зде­більшого використовують державні підприємства і організації та великі компанії. Роботодавці, які користуються тарифною сіткою, пропорційно змінюють заробітну плату всіх свої працівників, якщо збільшується тарифна ставка працівника першого розряду ( вона часто прив’язується до мінімальної заробітної плати). Отже, заробітна плата не завжди вста­новлюється відповідно до ринкових принципів.

В Україні в період становлення основ ринкової економіки відбу­лися суттєві структурні зрушення в усіх сферах економіки. В умовах формування підприємницьких структур в нашій країні, де панував безро­здільний монополізм державного сектору економіки, особливо великого значення набуло чітке визначення прав, обов`язків та відповідальності підприємців.

В Україні для забезпечення свободи розвитку підприємництва, встановлення правових гарантій його функціонування законодавчо визначено права, обов`язки і відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності. Підприємництво визначає ділову активність національної економіки. Вони є головними товаровиробниками, суб`єктами, які розви­вають виробництво, визначають його структуру, що і як виробляти. Від ефективності функціонування підприємств залежать економічний, науко­вий, технічний рівень розвитку країни, добробут усіх верств населення. В Україні відбувся перелом у реформуванні відносин власності, йде актив­ний процес утвердження механізмів недержавної власності, розширення кооперативного і приватного секторів економіки. Одним з перспективних напрямів ринкового реформування економіки України, як і інших країн з перехідною економікою, є розвиток малого підприємництва. Сутність і значення малого підприємництва полягають в тому, що воно є провідним сектором ринкової економіки, становить основу дрібнотоварного вироб­ництва, визначає темпи економічного розвитку, забезпечує структурну та якісну характеристику ВВП, здійснює структурну перебудову економіки, швидку окупність витрат, свободу ринкового вибору, забезпечує наси­чення ринку споживацькими товарами і послугами повсякденного попиту, реалізацію інновацій, додаткові робочі місця, має високу мобільність, ра­ціональні форми управління, формує новий соціальний прошарок підприємців-власників, сприяє послабленню монополізму, розвитку кон­куренції.

У даний час проблема оплати праці – одна з основних економічних і соціальних проблем в Україні. Це в першу чергу зв’язане з тим, що Україна проходить складний шлях становлення економіки. Нині у собіва­ртості української продукції заробітна плата складає лише 8 – 10 % (у 1990 р. вона становила 32%). Левову частку у собівартості української продукції становлять енергоносії, податки, відсотки банківського кредиту та амортизаційні відрахування. В Україні, як і в багатьох інших постсоціа­лістичних країнах, поширена практика невиплати або значної затримки виплати заробітної плати на підприємствах. Тому проблема заборгова­ності виплати заробітної плати лишається однією з найгострі­ших. Значні розбіжності в оплаті праці існують і між різними регіонами країни. Основ­ною причиною таких розбіжностей залишається аграрна спрямованість західних регіонів, низький рівень життя в сільській місце­вості тощо.

Загалом слід відзначити, що ринкові реалії ставлять державу перед необхідністю активізувати політику доходів. У цьому контексті виникає проблема зміни пріоритетів: перехід соціального реформування від досягнення мінімальних соціальних державних стандартів до стабільної позитивної динаміки добробуту населення на основі збільшення плато­спроможного попиту. Центральне питання полягає в регулюванні зв’язку динаміки економічного зростання і соціальної політики.

Запитання для контролю.

1. Що є головною умовою та ознакою підприємницької діяльності?

2. Яка основна відмінність нормального прибутку підприємця від економіч­ного прибутку?

3. Що відноситься до основних функцій заробітної плати?

4. Які функції має виконувати підприємець на сучасному етапі розвитку економічних відносин?

5. Що таке капітал? Назвіть основні види капіталу?

6. Що виступає доходом на вкладений капітал?

Тести

1. Специфічною рисою товару „робоча сила” є те, що вона:

а) приносить власнику дохід;

б) продається та купується на певний час;

в) продається та купується у довічне користування;

г) не приносить дохід власнику.

2. Який з перерахованих факторів не впливає на формування відсоткової ставки:

а) переваги у часі;

б) пропозиція грошей;

в) гранична продуктивність капіталу;

г) посилення конкуренції між комерційними банками?

3. Що з нижчеперерахованого не є ознакою досконалої конкуренції?

а) свобода входу на ринок;

б) свобода виходу з ринку;

в) диверсифікація виробництва;

г) велика кількість продавців та покупців?

4.Найбільшу увагу вивченню постаті підприємця у своїх дослідженнях приділяв:

а) Й. Шумпетер;

б) Р.Коуз;

в) Дж. Гелбрейт;

г) А.Тюрго.

5. Крива попиту на працю має від’ємний нахил, оскільки:

а) відображає дію закону спадної граничної продуктивності праці;

б) залежить від ефекту заміщення;

в) зі зростанням рівня заробітної плати зростає попит на працю;

г) відображає дію закону максимізації прибутку.

6. До основних функцій заробітної плати не відноситься:

а) функція формування платоспроможного попиту населення;

б) відтворювальна функція;

в) ресурсно-розподільча функція;

г) функція формування прибутку підприємства.

7. До факторів капіталоозброєності в моделі Солоу належать:

а) запас капіталу;

б) гранична продуктивність капіталу;

в) продуктивність праці;

г) технічний прогрес.

8. Гроші є:

а) засіб обігу;

б) засіб нагромадження;

в) засіб платежу;

г) усі відповіді правильні.

9. Коли Національний банк продає облігації, можна сподіватися на наступне:

а) збільшиться пропозиція грошей, процентні ставки зменшаться;

б) збільшиться пропозиція грошей, процентні ставки збільшаться;

в) зменшиться пропозиція грошей, процентні ставки зменшаться;

г) зменшиться пропозиція грошей, процентні ставки збільшаться.

10. За умов ринкової економіки гроші виконують функції:

а) засобу обігу;

б) міри вартості;

в) засобу накопичення;

г) усе відповіді правильні.