МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Сотніков В. І.

Теорія господарства

Навчальний посібник

Харків, ХДЕУ, 2012

Місце для УДК

Авт. знак

ББК

Рецензенти:

Бондарєв С.О.- к.е.н., заслужений експерт-оцінювач ВГО

«Всеукраїнська спілка експертів-оцінювачів», Член наглядової Ради з питань

оціночної діяльності,

Золотарев С.К. - к.е.н., доцент кафедри управління персоналом і менеджменту

Харківського інституту бізнесу і менеджменту.

Затверджено на засіданні вченої ради Харківського національного

економічного університету.

Протокол № 8 від 24.04.2012 р.

Сотніков В. І.

Т

Місце

для

Авт.

знака

еорія господарства: Навчальний посібник / В.І. Сотніков. – Х: Вид. ХДЕУ, 2011. – 179 с.

Подано теоретичні аспекти та категорії теорії господарства, значення господарської власності і способів господарювання, розкрито сутність вартості та грошей у системі господарювання, господарської влади та владних відносин, розглянуто питання трансформації способів господарювання на сучасному етапі розвитку економічної системи, становлення нової системи господарювання

Рекомендовано для студентів економічних спеціальностей.

© Харківський державний

Економічний університет, 2012

© Сотніков В. І.,2012

Вступ

Перед Україною на сучасному етапі її економічного розвитку, на­самперед, стоїть завдання вдосконалювання перехідної економічної сис­теми й створення оптимальної національної моделі змішаної економіки.

А у даних умовах господарювання до фахівців у галузі економіки висуваються дуже великі вимоги: свідомо і компетентно сприймати дійс­ність: знати об’єктивні економічні залежності й принципи управління ви­робництвом, методи і важелі господарювання, вміти творчо розв’язувати складні завдання господарчої практики.

Вирішенню саме цих важливих завдань сприяє вивчення курсу «Теорія господарства».Запропоновані теми дисципліни ставлять за мету розкрити сутність та зміст загальної теорії господарства.

Теорія господарства вкрай важлива в процесі формування та становлення економічної системи, оскільки вона сприяє більш повному і глибокому розумінню процесу виробництва та господарювання, що дозволяє суб’єктам економічної активності більш раціонально і ефективно використовувати обмежені ресурси. Вивчаючи таку теорію, економісти приходять до нового рівня аналізу економічних процесів і явищ, пов’язаних з реальною діяльністю, тому можуть застосовувати свої теоретичні знання на практиці.

Процес господарювання розкриває закономірності функціонування ринкової економіки на рівні товаровиробників та споживачів, розкриває механізм прийняття раціональних рішень відносно максимального задоволення потреб в умовах використання обмежених ресурсів.

Мета курсу «Теорія господарства» – вивчення поведінки і механізму прийняття рішень підприємствами, фірмами, галузями, домашніми господарствами у різних ринкових ситуаціях, а також закономірностей розвитку господарства і господарської діяльності.

Предметом навчальної дисципліни є формування у студентів системи теоретичних знань, прикладних вмінь та навичок щодо взаємодії окремих економічних суб’єктів, дослідження процесу господарювання та особливості його функціонування.

Вивчення даної навчальної дисципліни повинне сприяти прагненню студентів до одержання і збагачення знань, зацікавленості в пізнавальній діяльності, виробленні навичок самостійної роботи з законодавчим ма­теріалом, економічною літературою, нормативними актами з питань державного регулювання економіки, формуванню самостійності та твор­чої активності в момент прийняття рішень, принциповості, ініціативності, професійної етики, моральних якостей.

Знання дисципліни «Теорія господарства» допоможе майбутнім спеціалістам краще розібратися в процесах, що відбуваються в сучас­ному суспільстві, надасть можливість застосовувати теоретичні знання для вирішення складних економічних проблем.

Вивчаючи курс слід пам’ятати, що хоча вивчення теорії процесу господарювання не вважається запорукою успіху у підприємницький діяльності, воно допомагає розумінню складного економічного світу, разом з іншими економічними науками формує громадську свідомість, випрацьовує новий тип економічного мислення.

Розділ 1. Загальні основи та категорії теорії господарства

Тема 1. Основи загальної теорії господарства

Мета вивчення теми – засвоєння основ загальної теорії господарства і виробництва їх сутність, взаємозв’язок та взаємодію.

Вивчення матеріалу теми має сприяти формуванню таких профе­сійних компетентностей:

володіти категоріальним апаратом та інструментарієм теорії госпо­дарства;

застосовувати прийоми досліджень теорії господарства для аналізу ефек-тивності функціонування самостійних господарських систем;

здатність розрізняти та виділяти фактори виробництва.

1. Господарювання й виробництво: сутність, взаємозв’язок, взаємодія.

На перший погляд, може скластися враження, що поняття «виробництво», «господарювання», «господарська діяльність» якщо не ідентичні, то принаймні близько схожі. Однак це не зовсім так. Між цими категоріями неможливо поставити знак рівності, хоча, безперечно, вони знаходяться у тісному взаємозв’язку, що неможливо не враховувати, тим більше в умовах ринкової економіки. Як же вони взаємодіють?

Також певна істотна різниця й тісний взаємозв’язок присутні в системі понять «способу господарювання» й «способу виробництва», вивчення яких необхідне як основа для розкриття сутності категорії «економічна система».

Вивченню поставлених питань присвячені роботи таких учених, як Б. Гаврилишин, Б. Кульчицкий, Н. Ушакова та інших. Насамперед, необхідно розглянути сутність поняття «виробництво», його фактори, структуру і тенденції розвитку.

Взаємозв’язок та взаємодія виробництва й господарської діяльності проявляються в наступному: і виробництво, і господарська діяльність спрямовані на задоволення економічних потреб людини.

На всіх етапах господарської діяльності між групами людей, підприємств, власниками, усередині фірм, між містом і селом, між громадянами, усіма ними, з одного боку, і державою– з іншого, розвиваються економічні відносини. Поза цих відносин, при порушених господарських зв’язків, не буде вироблений продукт для задоволення наявних потреб.

Потреба – це потреба в чому-небудь необхідному для підтримки життєдіяльності, розвитку особистості та суспільства в цілому. Потреби поділяються на первинні, що задовольняють життєво важливі потреби людини, і вторинні (кіно, театр, спорт і т.д.). Найчастіше їх розглядають як матеріальні і духовні потреби. До матеріальних потреб відносяться і багато видів послуг. З позицій кінцевого використання, економічні блага підрозділяються на особисті і виробничі.

Необхідність у господарській діяльності і викликається наявними потребами. Однак фірма чи інший підприємець зовсім не стурбовані прагненням задовольнити ту чи іншу суспільну потребу. Бджола збирає нектар не для того, щоб запилювати квіти, але витягти мед вона не може не обпилити квітка. Так і з підприємством: його мета-вигода, але прибуток воно може одержати тільки служачи інтересам суспільства.

За словами В. Леонтьєва, – економіка кожної країни являє собою велику систему, в якій дуже багато різних видів діяльності і всі вони взаємодіють між собою. Змістом і характером взаємодії елементів у цій складній системі визначається саме її «обличчя», ефективність функціонування.

У процесі виробництва використовуються найрізноманітніші фак­тори виробництва: природні ресурси, інвестиційні ресурси, трудові ресурси, підприємницькі здібності.

Незважаючи на все різноманіття різних видів виробничої діяльності, прийнято виділяти:

Замовне виробництво–виробництво за індивідуальними замовлен­нями, даний вид може бути високоефективним навіть при малих масштабах, характеризується високим попитом на висококваліфіковані трудові ресурси.

Негнучке масове виробництво – виробництво однорідної стандартизованої продукції. При даному виді виробництва використовується, як правило, капіталомістка технологія. Воно може бути ефективним лише при великих обсягах виробництва. Гнучке масове виробництво об’єднує переваги економічного масового виробництва з розширенням номенклатури вироблених виробів шляхом використання різних комбінацій комплектуючих.

Потокове виробництво – характеризується безперервним споживанням сировини та матеріалів, і, відповідно безперервним потоком продукції (наприклад нафтопереробка). Найбільша ефективність досягається при цілодобовій роботі 7 днів на тиждень, оскільки чим вище ступінь використання обладнання, тим нижча собівартість. Як правило, це високоавтоматизоване і капіталомістке виробництво, що вимагає щодо малого використання трудових ресурсів.

Організація виробництва забезпечує узгоджене функціонування всіх чинників виробництва, їх пропорційне кількісне співвідношення і вза­ємозамінність. Спосіб з’єднання економічних ресурсів для виробництва заданого обсягу товарів і послуг називається технологією виробництва. Фактори виробництва мають взаємозамінністю. Взаємозамінність чинни­ків обумовлена не тільки специфікою потреб і конструкторських особливостей виробів, а й, головним чином, обмеженістю ресурсів, з од­ного боку, і ефективністю їх використання – з іншого. Підприємець вибирає таку технологію виробництва, при якій дефіцитний або порівняно дорогий чинник використовується меншою мірою.

Критерієм вибору тієї чи іншої технології є ефективність виробниц­тва. Прийнято розрізняти економічну і технологічну ефективність вироб­ництва. Економічна ефективність відображає вартісну залежність між витратами фірми на фактори виробництва та її доходами. Спосіб виробництва вважається економічно ефективним, якщо він забезпечує мінімальну альтернативну вартість використовуваних у виробництві ресурсів. Технологічна ефективність характеризує залежність між вико­ристовуваними ресурсами і одержуваною продукцією в натуральному вираженні.

Спосіб виробництва буде технологічно ефективним, якщо: вироб­лений обсяг продукції є максимально можливими при даному обсязі ресурсів; не існує іншого способу виробництва заданого обсягу продукції, при якому використовувалася б менша кількість хоча б одного з факторів. Іншими словами технологічна ефективність конкретного способу виробництва оцінюється двома способами: через максимізацію випуску при даній комбінації ресурсів; через мінімізацію кількості ресур­сів, які забезпечують даний обсяг випуску.