3.5. Розтягуючі вправи з партнером

Розтягуючі вправи з партнером припускають спільні дії двох чоловік: один з них розтягується, а інший допомагає йому домогтися бажаної глибини розтягування. У більшості статичних розтягуючих вправ, розтягуючі зусилля обмежена земним притяганням і вашими атлетичними даними, якщо ж вам буде допомагати партнер, то він зможе зробити систему важелів більш ефективної і прикласти до ваших кінцівкам більшу розтягувальні зусилля, збільшуючи глибину і тривалість розтягування. Робота з партнером дозволить вам застосувати спеціальний метод розтягування , називається коротко «скорочення-розслаблення». Розтягуючись за цим методом, ви повинні спочатку увійти у фазу розтягування звичайного статичного вправи. Ваш партнер жорстко фіксує розтягується кінцівку, і ви починаєте тиснути нею в напрямку, протилежному розтягуючій силі, здійснюючи так зване ізометричне скорочення (скорочення м'язи без зміни її довжини). Потім ви розслабляєтеся, і ваш партнер прикладає зусилля до проробляється кінцівки, знову переводячи її у фазу статичного розтягування.

3.5.1. Розтягування за методом «скорочення-розслаблення«(«С-Р») неодноразово довело свою більш високу ефективність у порівнянні з традиційною технікою. В одному з досліджень шведські вчені запропонували двом групам піддослідних виконувати 3 рази на тиждень розтягуючі вправи. Одна група використовувала балістичний метод, а інша - техніку розтягування за методом «С-Р». Через 30 днів збільшення амплітуди руху в суглобах, у тих, хто тренувався по балістичному методу, в середньому становило від 1,4 ° до 3,5 °, а у займалися за методом «С-Р» середні показники приросту амплітуди знаходилися в діапазоні від 6,0 ° до 10,5 °.

Лікарі-фізіологи розробили метод «С-Р» в якості оздоровчої терапії складової частини групи, спеціалізованих методів лікування людей після другої світової війни, в цілях реабілітації військовослужбовців, страждали від неврологічних розладів. У медичному середовищі ця методика відома під різними назвами: пропріоцептивної нейромускулярне полегшення (ПНО) або пропріорецептивна нервово-м'язова стимуляція (ПНС). У 60 - 70 роки минулого століття спортивні тренери почали використовувати цю методику для розвитку рухливості і гнучкості у здорових людей і спорт-спортсменів, розглядаючи вправи за типом «С-Р» як одне з найважливіших частин своїх тренувальних методик.

Хоча чимала кількість досліджень підтвердило ефективність даної техніки для подовження м'язів та збільшення рухливості в суглобах, серед вчених дотепер немає єдиної думки, чому все це відбувається. Найбільш широко визнана теорія відноситься до сухожильних тілам Гольджі, які є нервовими волокнами, що сприймають напруга в м’язових сухожиллях. Під час фази скорочення процедури ПНО (ПНС) напруга, що викликає сильним тягнучим зусиллям ізометричного скорочення, змушує тіла Гольджі посилати сигнали в центральну нервову систему. Ці сигнали, звані імпульсами гальмування, є частиною захисної рефлекторної реакції, спрямованої на запобігання розривів м'язів і сухожиль. Імпульси гальмування пригнічують будь-які сигнали від м'язових волокон про необхідність подальшого скорочення м'яза. Потім, коли м'яз розтягується під час фази розслаблення, імпульси гальмування та розтягувальний рефлекс м'язових волокон. Результатом нейромускулярного процесу є збільшення глибини розтягування.

Крім того, метод «С-Р» збільшує силу. Згідно з одним з останніх досліджень, ПНО (ПНС) - розтягування може більше, ніж силовий тренінг, покращувати атлетичні характеристики людини. Вчені довільно розділили 30 студенток на три групи: ПНО (ПНС) - групу, групу силового тренінгу і контрольну. Після восьмитижневої тренувального курсу результати учасниць ПНО (ПНС) - групи в метаннях і стрибках набагато перевершували аналогічні показники їх суперниць з контрольної групи і групи силового тренінгу. Жінки, які виконували ПНО (ПНС) - вправи, збільшили дальність кидка на 25% і свої результати у стрибках у висоту - на 16%, в ​​той час як представниці групи силового тренінгу - відповідно, тільки на 12,8 і 9,9%.

\