Загальні риси організацій

наявність ресурсів: людей, капіталу, матеріалів, технології, інформації тощо.

залежність від зовнішнього середовища (економічних умов, громадських організацій, міжнародних подій, законодавчих актів, конкурентів, менталітету суспільства тощо).

горизонтальний поділ праці (виділення конкретних завдань), підрозділи, які виникли в результаті горизонтального поділу праці.

вертикальний поділ праці, спрямований на координацію роботи, тобто здійснення процесу управління.

необхідність управління.

наявність формальних та неформальних груп.

здійснення певних видів діяльності (виробничої, фінансової, інвестиційної, торговельної, науково-дослідної тощо).

Закони розвитку організації – закони, які виражають внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між елементами організації та властивими їм (зв'язкам) суперечностями, що є рушійними силами її (організації) розвитку. До них належать:

закон синергії, згідно з яким економічний потенціал організації посилюється внаслідок взаємодії її елементів (а також компонентів кожного з елементів), в процесі якої вони взаємодоповнюють один одного, і виникають нові зв'язки, якості та властивості, тобто нові суперечності й рушійні сили розвитку організації,

закон цілісності, згідно з яким виникнення і розвиток економічної організації супроводжуються появою нового регулюючого органу, який підпорядковує собі всі інші елементи і спрямовує еволюцію організації в конкурентному середовищі до посилення ефективності та стабільності,

закон появи в організації спільної мети, яка є системоутворюючим фактором, певною мірою підпорядковує собі ці ти кожного з елементів, а кожна з цих підсистемних цілей – своєрідна конкретизація загальної мети,

закон пропорційності властивий цілісній економічній системі та окремим п підсистемам, елементам, у т.ч. окремим економічним організаціям,

закон поетапного розвитку, відповідно до якого життєдіяльність будь-якої організації проходить такі послідовні фази тотожність, відмінність, протилежність, конфлікт і ступінь розв’язання суперечності, перехід її у вищу форму розвитку, в розвинутішу й досконалішу організацію. Цим фазам відповідають певні етапи становлення (фаза тотожності та відмінності суперечності), розвиток (збігається з фазою суперечності) і занепаду (фаза конфлікту і ступінь розв’язання суперечності, а отже, перехід у вищу форму розвитку),

закон самозбереження, згідно з яким будь-яка економічна організація, її окремий елемент чи компонент в умовах конкуренції намагаються зберегти себе (уникнути серйозних потрясінь завдяки своєчасному вирішенню конфліктів, що назрівають, вдосконаленню організації, раціональному використанню ресурсів та ін.),

закон зростаючої інформованості, відповідно до якого для посилення порядку й самоорганізованості кожен елемент повинен засвоювати все більшу частину інформації й націй основі приймати відповідні рішення та організовувати свідому діяльність.