Тема 1: риторика як наука і навчальна дисципліна. Предмет риторики, її основні поняття, закони

План:

1. Визначення риторики як науки і навчальної дисципліни.

2. Мета курсу красномовства, предмет риторики.

3. Модуси публічного виступу (основні поняття риторики).

4. Етапи розвитку риторики.

5. Риторичні закони.

6. Етапи творчої діяльності промовця.

Риторика як наука і навчальна дисципліна

Мистецтво Слова завжди було і залишається відмітною рисою демократичних суспільств. Закономірно, що основи цього мис­тецтва сформувалися ще в часи античної демократії, а зрештою трансформувались і в окрему науку — риторику.

Саме в демократичному суспільстві у людини є можливість вільно висловлювати свої думки. І тут на перший план ви­сувається вміння спілкуватись з іншими людьми, висту­пати перед публікою, переконувати під час такого спілку­вання.

Крас­номовство як мистецтво існувало задовго до виникнення ритори­ки як науки. Тому і зараз багато людей з успіхом виступають пе­ред будь-якою аудиторією без звернення по допомогу до особливої науки. Однак таке покладання виключно на інтуїцію є занадто опти­містичним. Вміння публічно виступати — це один із інструмен­тів для побудови успішної кар'єри. Більшість сфер суспільної ді­яльності, більшість професій вимагає все ж спеціального вивчення риторики. Це такі сфери, як бізнес, викладацька діяль­ність, економіка, політика, психологія, реклама, соціологія, тео­логія, філософія, юриспруденція тощо.

З огляду на це курси риторики стають дедалі більш популярними в гуманітарній освіті України. Слід підкрес­лити насамперед практичну спрямованість таких курсів, оскільки просто ознайомлення з теорією риторики не веде автоматично до того, що людина стане успішним оратором.

Термін «риторика» походить від давньогрецького слова «ритор» («оратор») і означає теорію ораторського мисте­цтва, науку красномовства.

Серед розмаїття визначень риторики можна виділити дві го­ловні традиції, що мають дуже давню історію.

• Перша традиція найбільш яскраво репрезентована у творчо­сті давньогрецького філософа Аристотеля (IV ст. до н. е.). У її межах риторика визначається як «мистецтво переконання». Відповідно до цієї традиції головне завдання оратора — переко­нання аудиторії.

• Друга традиція найбільш яскраво репрезентована у творчості давньоримського ритора Квінтіліана (І ст. н. е.). У її межах рито­рика визначається як «мистецтво говорити витончено». Від­повідно до цієї традиції завдання оратора — краса, вишуканість, витонченість виразу думки. Переконання ж виступає як можлива, але далеко не головна мета оратора.

Таким чином, можна зафіксувати дві головні мети оратора, між якими й простягається царина риторики. Це переконання та ін­формування в процесі публічного виступу.

У сучасній системі знань риторику розуміють як науку про умови і форми ефективної мовної комунікації.

«Риторика — це наука про способи підго­товки та виголошення ораторської промови з метою певного впливу на аудиторію» (Н. А. Колотілова).

«Риторика – це наука про про закони управління мисленнєво-мовленнєвою діяльністю, тобто про закони, які визначають ефективність цієї діяльності» (Г. М. Сагач).

«Риторика — наука переконання засобами мови, наука породження тексту», «дискурсивна риторика», тобто риторика дискурсу як щоденного мовного спілкування в соціумі» (за Л. І. Мацько).

Предмет риторики — це публічний виступ у процесі комуні­кації.