Тема 12. Подання статистичних даних.
1. Статистичні таблиці.
2. Основні елементи статистичних графіків.
3. Класифікація графіків.
1. Статистичні таблиці.
Статистичними таблицями вважають тільки такі, які містять результати аналізу соціально-економічних явищ та процесів (на відміну від допоміжних розрахункових таблиць, таких як логарифмічні).
В статистичних таблицях розрізняють підмет та присудок. Підметом таблиці є така сукупність, ті об'єкти або їх частини, які характеризуються низкою кількісних показників. Показники, які характеризують сукупність, є її присудком.
Залежно від побудови підмета таблиці розділяють на три групи - прості, групові, комбінаційні.
В простих таблицях підмет містить перелік об'єктів, періодів, дат або інших ознак, які вивчаються. Наприклад, при вивченні кількості студентів в окремих країнах, підметом таблиці є перелік країн, а присудком - кількість студентів.
Групові таблиці відрізняються тим, що в підметі розміщуються групи елементів сукупності по одній ознаці. Найпростішим видом групових таблиць є ряди розподілу.
В підметі комбінаційних таблиць групи по одній ознаці розділяються на підгрупи по інших ознаках. Іноді в комбінаційних таблицях групи по одній ознаці розміщують в підметі, а по іншому - в присудку.
Розробка присудка таблиці буває простою та комбінованою. При простій розробці присудка показники, що характеризують підмет, розташовуються паралельно, при комбінованій - представляються в комбінації.
Розробка присудка не змінює вид таблиці, при цьому таблиця все також може бути простою, груповою або комбінаційною. Вид таблиці залежить тільки від представлення підмета.
Обов'язковими атрибутами таблиці є загальний та внутрішні заголовки. Загальний заголовок повинен коротко та чітко характеризувати її зміст. В бічних заголовках розкривається зміст підмета, у верхніх - зміст присудка. Сукупність горизонтальних рядків та вертикальних стовпців без представлення числових даних утворює макет таблиці.
При складанні таблиць необхідно дотримуватися наступних правил:
Таблиця по можливості повинна бути невеликою за розмірами.
Всі заголовки повинні формулюватися чітко, коротко, змістовно.
Якщо число показників присудка велике, їх необхідно пронумерувати. При цьому стовпці, в яких приведений перелік об'єктів або груп, позначають заголовними буквами алфавіту, а стовпці з показниками присудка - арабськими цифрами.
Якщо немає відомостей про величину явища, то у відповідній клітці записують "Не має відомостей" або проставляють багатокрапку; відсутність явища позначають тире (-).
Кількісні показники в межах одного стовпця повинні приводитися з однаковою точністю (наприклад, до десятих, сотих).
Таблиці повинні бути закритими, тобто з підсумковими результатами; виключенням є аналітичні таблиці, в яких розрахунок підсумків не обов'язковий.
2. Основні елементи статистичних графіків.
Статистичний графік – це спосіб наочного подання і викладення статистичних даних за допомогою геометричних знаків та інших графічних засобів з метою їх узагальнення й аналізу.
Основна відмінність статистичних графіків від інших видів графічних зображень полягає в тому, що предметом зображення завжди є статистичні дані, цифрові показники, які дістають у результаті статистичного дослідження масових явищ і процессів, що характеризують ту чи іншу їх особливість, рису. З цієї причини графіки промислових процесів (наприклад, виплавки сталі), графіки відпусток і таке інше не належать до статистичних.
Графічне зображення статистичних даних здійснюється за допомогою геометричних площинних знаків – крапок, ліній, площин, фігур і різних їх комбінацій.
Поле графіка – це простір, у якому розміщуються геометричні або інші графічні знаки.
Розмір поля залежить від призначення графіка. Здебільшого графіки бувають прямокутної форми. Відношення сторін формується за правилом з назвою «золотий переріз», коли висота прямокутника відноситься до його основи, як основа до висоти плюс основа. У цілих цислах це виражається як 3:5, 5:8, 8:13 і т.д.
Графічний образ – це сукупність геометричних або графічних знаків, за допомогою яких відображуються статистичні дані. Вони є основою графіка.
Серед геометричних знаків важливе значення мають крапки, за допомогою яких відображують значення ознак окремих елементів сукупності або певних груп. Важливе місце займають також площинні геометричні фігури та їх частина: кола, прямокутники, квадрати, півкола, сектори та ін. Ці фігури застосовують для зображення абсолютних і відносних розмірів явищ і складових частин з метою їх порівняння.
При побудові графіків використовують і негеометричні знаки-символи, які повинні відповідати змісту явищ, що відображуються (наприклад, силуети людських фігур для зображення населення).
Просторові орієнтири використовують для визначення порядку розміщення графічних знаків у полі графіка.
У прямокутній системі координат положення будь-якої точки визначається довжиною двох перпендикулярів, опущених з цієї точки на вісь абсцис і ординат.
Полярну систему координат будують навколо певної точки, яку називають центром обертання або полюсом (прикладом є рисунок 12.1). У полярній системі координат можна побудувати координатну сітку у вигляді концентричних кіл з центром у полюсі.
Рисунок 12.1 – Діаграма індикаторів конкурентоспроможності підприємства
У полярній системі координат положення будь-якої точки визначається двома координатами, одна з яких являє собою відстань певної точки від полюса (полярний радіус), а друга – кут між полярною віссю і прямою, яка з'єднує полюс з цією точкою (полярний кут)
Масштабні орієнтири – масштаб, масштабна шкала і масштабний знак застосовують для визначення розмірі геометричних та інших графічних знаків.
Масштабні знаки – це знаки-еталони, за допомогою яких зображують статистичні величини у виглядів квадратів, кругів, силуетів тощо. Їх використовують для визначення розмірі і співвідношень величин, зображених на графіку.
Експлікація графіка – це словесні пояснення його змісту і основних елементів, яка включає в себе загальний заголовок графіка, підписи вздовж масштабних шкал, пояснювальні надписи, які розкривають зміст окремих елементів графічного образу.