Іv. Програма дисципліни (зміст курсу)

Лекція 1. Прикладна соціологія: історія становлення, структура, поняття, функції.

Рівні соціологічного знання. Макро- і мікросоціологічний рівні знання. Основні методи здобуття макросоціологічного знання. Макро- і мікро теоретичний або загально соціологічний і приватно соціологічний рівні. Емпіричне соціологічне знання. Зміст фундаментального (теоретичного) і прикладного рівній соціологічного знання. Становлення емпіричної та прикладної соціології. Місце і роль прикладної соціології в структурі соціологічного знання. Передумови і особливості розвитку вітчизняної прикладної соціології. Поняття та функції прикладної соціології. Методи прикладної соціології. Специфіка прикладного соціологічного дослідження та його види. Типи прикладних досліджень та відмінності процедур їх розробки.

Література:

1. Девятко И.Ф. Методы социологического исследования: Учебное пособие. – М.:, КДУ, 2003. – 295 с.

2. Дмитриева Е.В. Метод фокус-групп: проблемы подготовки, проведения, анализа // СОЦИС. – 1999. – № 8.

3. Дмитриева Е. Фокус-группы в маркетинге и социологии. – М., 1998. – 144 с.

4. Клюшкина О.Б. Построение теории на основе качественных данных // СОЦИС. – 2000. – № 10.

5. Бобосов Е.М. Прикладная социология: Учеб. Пособие для студентов вузов. 2-е изд., стереотип. – Мн.: „Тера Системс”, 2001. – 469 с.

6. Брейс Айан. Анкетирование: Разраб. Опрос листов, их роль и значение при проведении ріноч. Исслед. / Пер. с англ.. В.О. Шагая. – Днепропетровск: Баланс Бизнес Букс, 2005. – 336 с.

7. Батыгин Г.С. Лекции по методологи социологических исследований. – М.: Аспект-Пресс, 1995. – 286 с.

8. Бутенко И.А. Анкетный опрос как общение социолога с респондентом. – М.: Высшая школа, 1989. – 176 с.

9. Девятко И.Ф. Методы социологического исследования: Учеб. Пособие. – М.: КДУ, 2006. – 296 с.

Лекція 2. Кількісні методи соціологічного дослідження в управлінні: спостереження і експеримент. Опитування і його види.

Основне призначення, особливості, переваги та обмеження методу спостереження в соціології. Межі застосування і місто серед інших методів збору інформації. Шляхи підвищення надійності спостереження. Типові помилки при проведенні соціологічного спостереження. Розробка програми спостереження. Проектування інструментарію (карточок, протоколів, щоденників). Організація включеного неструктурованого спостереження. Включене спостереження і етнографічний метод: визначення і історичні витоки. Планування дослідження: визначення проблеми, тактики спостерігача. Теоретична вибірка. Відбір випадків, груп, часу, міста, контекстів спостереження. Входження в ситуацію спостереження, ролі спостерігача. Валідність включеного спостереження: підхід К.Гирца, підхід Н.Дензина та М.Хэммерсли. Визначення і типи експерименту. Експерименти, що покращують і дублюють реальний світ. Методичне експериментування. Внутрішня і зовнішня валідність експерименту, загрози валідності. Основні експериментальні плани з контрольною групою і рандомізацією. Експериментальна гіпотеза і статистична гіпотеза. Багатомірні і факторні експерименти: загальний огляд.

Література:

1. Білоус В.С. Соціологія у визначеннях, поясненнях, схемах, таблицях: Навч. Посібник. – К.: КНЕУ, 2002. – 138 с.

2. Батыгин Г.С. Лекции по методологи социологических исследований. – М.: Аспект-Пресс, 1995. – 286 с.

3. Бутенко И.А. Использование новых технологий при опросах. // СОЦИС. – 2000. – № 10.

4. Григорьева В.Е. Применение теста репертуарных решеток в группе // СОЦИС. – 2004. – № 10.

5. Деркач А.А., Маркова А.К. Профессиограмма государственного служащего. – М.: РАГС, 1999.

6. Деркач А.А., Калинин И., Синягин Ю.М. Стратегии подбора и формирования управленческой команды. – М., 1999.

7. Залегина В.В. «Социометрическая оптимизация» сценария деловой игры // СОЦИС. – 2002. – № 4.

8. Золотовицкий Р.А. Социометрия Я.Л. Морено: мера общения. – 2002. – № 4.

9. Иствуд Атватер. Я вас слушаю.

10. Капитонов Э.А. Социология 20 века. История и технология. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1996. – 509 с.

11. Келлерман П.Ф. Социодрама // Психодрама и современная психотерапия, № 4, октябрь-декабрь 2004. – С.7-21.

Лекція 3. Якісні соціологічні методи в управлінні: характеристика, види та особливості застосування: біографічний метод, бесіда, наратив, кейс-стади.

Пізнавальні можливості якісних методів. Відмінні особливості змісту і процедур якісних і кількісних методів. Сфера застосування якісних методів і професійні вимоги до соціолога, який використовує данні методи.

Життєвий шлях як індивідуальна проблема вибору способу існування, образу мислення, моделі, стилю і організації особистої стратегії поведінки. Зміст «концепції життя» у феноменологічній теорії А. Шюца Аналіз конкретного життєвого досвіду людей, виключності життєвих обставин, соціальних змін на протязі життєвого циклу. Соціальний час і час життя. Багатофазність життєвого шляху людини. Біографічний метод як метод дослідження історій індивідуальних доль. Біографічні події як одиниці змінення образу життя особистості. Методи аналізу біографій: метод ілюстрації, аналізу змісту, статистичний метод, типологічний метод, метод дослідження семантичних полей, наративний аналіз. Наративне біографічне інтерв’ю, оповідь. Шари застосування біографічного методу в соціології. Переваги та обмеження біографічного методу.

Бесіда як двостороння комунікація і індивідуалізований метод. Мета і завдання бесіди. Переважання і недоліки бесіди у порівнянні з інтерв’ю. Аналіз і обробка отриманих даних в ході бесіди. Сфери застосування бесіди.

Наратив – засіб передачі суб’єктивної інформації, повідомлення індивідом іншим того, що було пережито. Імпліцитні правила або вимоги наративу: цілісність і закінченість, згущення і деталізація. Аналіз текстів наративних інтерв’ю: формальний та порівняльний.

Література:

12. Паніотто В.І., Максименко В.С., Харченко Н.М. Статистичний аналіз соціологічних даних. – К.: Вид. дім «КМ Академія», 2004. – 270 с.: іл.

13. Попова І.М. Соціологія. Пропедевчий курс. Підручник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Тандем, 1996. С. 7-37.

14. Роменский М.В. „Хождение в народ”: Пример разрешения конфликта в „полевой” ситуации методами социодрамы // Психодрама и современная психотерапия, № 4, октябрь-декабрь 2004. – С. 69-74.

15. Тернер Р. Сравнительный контент-анализ биографий. Пер. с англ. // Вопросы социологии 1992. Т. 1. № 1. С. 121-133.

16. Томсон П. История жизни и анализ социальных изменений. Пер. с англ. // Вопросы социологии. 1993. № 1-2. – С. 129-138.

17. Толстова Ю.Н. Существует ли проблема социологического измерения? // Социология. 4 М. – 1995. – № 4-5. – С. 103-117.

18. Українське суспільство 1994 – 2004 : соціологічний моніторінг ( за ред. Н.Паніної ) – К : Інститут соціології НАН України, ТОВ «СОЦИС»,Фонд «Демократичні ініціативи», 2004. – С.11-29.

19. Феннето Э. Интервью и опросник: формы, процедуры и результаты. СПб., 2004.

20. Фролов С.С. Социология: Учебник для высших учебных заведений, 2-е изд., переработанное и дополненное. М.: Издательская корпорация «Логос», 1996. 360 с.: ил.

Лекція 4. Якісні соціологічні методи в управлінні: фокус-групове інтерв’ю, полуформалізоване інтерв’ю, глибинне інтерв’ю (клінічний та терапевтичний досвід).

Зміст поняття і мета проведення Групового сфокусованого інтерв’ю. Різноманіття засобів і процедур відбору учасників фокус-групи. Порядок питань, що задаються модератором в процесі проведення фокус-групи. Функції модератора. Типологія учасників фокус-групи. Протяжність роботи фокус групи та умови її проведення. Роль спостерігача у фокус-групі. Етапи аналізу даних, отриманих за результатами проведення фокус-групи. Вимоги до дослідника аналізу даних фокус-групи.

Інтерв’ю за спеціально розробленими орієнтирами. Основні принципи полуформалізованого інтерв’ю: недирективність, рамки референції, феноменологічність, етика.

Специфіка методу вільного інтерв’ю. Методичні принципи проведення вільного інтерв’ю: вибір компетентних і здатних до співпраці респондентів, здатність респондента до співпраці, ведення опитування в межах «зони компетентності» респондента. Етапи і процедури проведення вільного інтерв’ю.

Література: