2. Мультиплікатор

Важливу роль в економічній теорії грає концепція мультиплікатора. У перекладі мультиплікатор означає «множник» (multiplication - множення, збільшення; multiplier - множник, коефіцієнт). Інвестиційний мультиплікатор множить, підсилює попит у результаті впливу інвестицій на ріст доходу.

Спочатку ефект мультиплікації може бути показаний на прикладі збільшення зайнятості при організації суспільних робіт. При розширенні суспільних робіт ріст числа зайнятих виявляється більше значним, чим збільшення числа працівників, безпосередньо приваблюваних до суспільних робіт. Приміром, робітники, найняті для спорудження шосейних доріг, збільшуючи попит на споживчі товари, «викликають» тим самим додаткову зайнятість у галузях, що спеціалізуються на випуску цих товарів в «вторинному» секторі. У свою чергу зростання доходів і споживання цієї групи робітників зажадає розширення виробництва предметів споживання в суміжних галузях - «третинному» секторі. Ланцюговий зв'язок, що утвориться таким чином, поширюється (по убутні) і на інші сектори. Ефект мультиплікації буде залежати від величини «початкового» імпульсу.

Мультиплікатор показує, як впливає приріст інвестицій (державних і часток) на приріст випуску (і доходу).

Формула мультиплікатора виходить із відомого положення, відповідно до якого дохід Y дорівнює сумі споживання C і заощаджень S. Якщо прийняти, що Y=1, то C+S=1. Оскільки мультиплікатор показує, якою мірою збільшується (приростає) дохід під впливом нагромадження, то коефіцієнт мультиплікації K_M може бути виражений як одиниця, ділена на граничну схильність до заощадження:

(1)

Інше вираження цієї залежності:

(2)

де – гранична схильність до споживання.

Загальний ефект мультиплікатора не проявляє себе відразу, а як би «розтягується» протягом певного періоду. Стосовно до показників американської економіки 20-х років загасання первісного ефекту тривало приблизно півтора-два роки. Ефекти мультиплікації нашаровувалися й додавалися. У реальній дійсності діє не простий, а багатоскладовий мультиплікатор.

Сам прояв мультиплікаційного ефекту припускає наявність певних умов. Він проявляє себе, насамперед, при наявності невикористаних потужностей, вільної робочої сили. Досить істотно, куди, у які галузі направляються інвестиційні вкладення, яка їхня структура. Ефект мультиплікації має місце звичайно в умовах підйому, а не в період спаду. Взагалі, мультиплікатор - механізм із двома лезами: він може підсилювати як ріст національного доходу, так і його скорочення.

Стимулюючий ефект мультиплікатора залежить від багатьох факторів. Якщо збільшуються податки, то величина реального мультиплікатора знижується. Якщо занадто значний імпорт, то частина нових доходів «спливе» за кордон, збільшиться ймовірність дефіциту платіжного балансу.

Як відомо, інвестиційна діяльність найменш стабільна, вона сильніше піддана зовнішнім впливам, чим, наприклад, сфера споживання. На обліку дії мультиплікаційних зв'язків будується економічна політика, приймаються рішення по регулюванню економічного життя. Розуміння мультиплікаційних взаємозв'язків необхідно й для з'ясування особливостей економічних зрушень в умовах перехідної економіки. Саме поняття мультиплікатора дозволяє усвідомити три важливих особливості економічного процесу. По-перше, при K_M>1 програми стимулювання економічної діяльності повинні частково ґрунтуватися на самофінансуванні: одержуваний дохід повинен приносити новий дохід, частина якого зберігається й служить джерелом нових інвестицій.

По-друге, оскільки <1, то зростання доходів не може тривати нескінченно й загасає: величина наступних інвестицій поступово падає до нуля. Але це зменшує рівень зайнятості. Ринкова саморегульованість, таким чином, не може гарантувати повної зайнятості. Це суперечить затвердженням класиків, починаючи з А. Сміта.

По-третє, збалансованість заощаджень і інвестицій залежить більшою мірою від змін у рівні доходу, чим від змін норми відсотка, як думали економіста-класики. Більше низький рівень доходу відповідає меншому обсягу заощаджень. Рівновага збережеться, якщо цьому меншому обсягу заощаджень буде відповідати менший обсяг інвестицій. Навпаки, якщо величина інвестицій більше заощаджень, то через деякий час економіка, через дію мультиплікатора, може перейти в нову рівновагу, що відповідає більшому рівню доходу (або росту інфляції).

Із цими величинами зв'язана й зайнятість. Дохід порівняємо з обсягом продукції (при незмінних цінах), а на малих інтервалах часу, що виключають нове застосування НТП до виробництва, обсяг випуску порівняємо із зайнятістю. На малих інтервалах часу, отже, теорія рівноважного доходу є одночасно й теорією зайнятості.

Зв'язок між величиною мультиплікатора й зміною рівноважного рівня доходу легко виражається в мультиплікаторній моделі:

(3)

де – зміна рівноважного доходу й – зміна обсягу інвестицій. Звідси видно, що щораз, коли відбувається збільшення (скорочення) інвестицій, рівноважний або близький до рівноважного дохід збільшується (зменшується) на суму, в M_K раз перевищуюче це збільшення. Або інакше: кожний рубль, витрачений на інвестиції, дає кілька рублів у сукупному доході. Рівність (3) показує, що збільшення доходу тим більше, чим вище схильність до споживання .