Тема 5. Класифікація і план рахунків бухгалтерського обліку

1. Класифікація рахунків за економічним змістом.

2. Класифікація рахунків за призначенням і структурою.

3. Характеристика плану рахунків бухгалтерського обліку.

1. Класифікація рахунків – це науково-обгрунтоване групування рахунків за будь-якими однорідними суттєвими ознаками. Рахунки бухгалтерського обліку класифікують за економічним змістом та за призначенням і структурою.

Групування господарських активів та їх джерел, господарських процесів та їх результатів здійснюється відповідно до їх економічного змісту. Класифікація за економічним змістом встановлює, що саме обліковується на даному рахунку, які конкретно об’єкти відображаються на ньому, залежно від економічного змісту в процесі господарської діяльності. Таким чином, всі рахунки за економічним змістом можуть бути зведені у відповідні групи та види. Економічний зміст рахунків є основою побудови всієї системи рахунків бухгалтерського обліку та найважливішою ознакою їх класифікації.

Рахунки бухгалтерського обліку за економічним змістом поділяються на 3 групи:

1. Рахунки обліку господарських засобів або активів підприємства і процесів.

2. Рахунки обліку джерел формування господарських засобів або пасивів підприємства.

3. Рахунки для обліку господарських процесів, витрат, доходів та їх результатів.

Рахунки для обліку господарських активів (активні), використовуються для обліку та контролю за наявністю і рухом господарських активів у процесі виробництва, обігу, розподілу і невиробничого споживання.

В залежності від функціональної участі в процесі діяльності активи підприємства поділяються на:

- необоротні активи.

- оборотні активи.

Для обліку оборотних активів використовують рахунки наступних груп:

1. Рахунки обліку запасів.

2. Рахунки обліку коштів, розрахунків і інших активів.

Для обліку джерел формування активів призначені рахунки які поділяють на 2 групи:

1. Рахунки обліку джерел власних засобів.

2. Рахунки обліку джерел залучених коштів.

Для обліку джерел власних засобів підприємства використовують рахунки обліку власного капіталу, а саме: статутний, пайовий, додатковий, резервний капітали, нерозподілений прибуток.

Для обліку джерел залучених коштів використовують рахунки:

1. Рахунки обліку довгострокових зобов”язань.

2. Рахунки обліку поточних зобов”язань.

Для обліку господарських процесів і їх результатів використовують рахунки:

1. Рахунки обліку процесу виробництва.

2. Рахунки обліку процесу реалізації.

3. Рахунки обліку отриманих результатів діяльності.

2. Не менш значущою є класифікація рахунків за призначенням та структурою. Зміст і призначення рахунків, у свою чергу, визначають побудову рахунків або їх структуру, тобто характер і значення їх дебетових і кредитових записів, місце у балансі тощо.

Класифікація за призначенням і структурою показує для чого, для одержання якої інформації призначені ті, або інші рахунки, та яка їх структура, тобто зміст дебету і кредиту і характеристика залишку на рахунку та його відображення в балансі.

За призначенням і структурою рахунки бухгалтерського обліку поділяються на такі групи:

1. Основні

2. Регулюючі

3. Операційні

4. Транзитні

5. Позабалансові

Основні рахунки в бухгалтерському обліку використовують для контролю за наявністю і змінами господарських засобів та джерел їх утворення, які є основою господарської діяльності і які характеризують майновий стан підприємства. Вони служать основою для складання бухгалтерського балансу. В свою чергу вони поділяються на підгрупи:

• матеріальні

• грошові

• розрахункові

• власного капіталу

Матеріальні рахунки призначені для обліку наявності і руху матеріальних ресурсів підприємства. Це є активні рахунки. В аналітичному обліку запаси ведуться не тільки в грошовому, але і в натуральному вимірниках. Наприклад: основні засоби, довгострокові біологічні активи, виробничі запаси, поточні біологічні активи, МШП, продукція с.г. виробництва і і т.д.

Грошові рахунки призначені для обліку і контролю за наявністю і рухом грошових коштів та грошових документів підприємства. Вони активі, записи в аналітичному обліку ведуться тільки в грошовому вимірнику. Наприклад: каса, рахунки в банках, інші кошти.

Розрахункові рахунки призначені для обліку і контролю за розрахунковими відносинами даного підприємства з іншими підприємствами, організаціями та особами. Наприклад: довгострокова дебіторська заборгованість, розрахунки з покупцями та замовниками, розрахунки з різними дебіторами, короткострокові векселі одержані, а також рахунки 5,6 класів. В свою чергу, вони поділяються на:

- активні

- пасивні

-активно-пасивні

Активні розрахункові рахунки призначені для обліку дебіторської заборгованості і розрахунків по ній.

Пасивні рахунки призначені для обліку розрахункових відносин з кредиторами, тобто за зобов’язаннями даного підприємства перед іншими підприємствами, організаціями і особами.

Активно-пасивні рахунки призначені для обліку розрахунків з такими підприємствами, організаціями та особами, характер заборгованості яких змінюється, тобто стосовно даного підприємства вони можуть виступати як дебітори, і як кредитори.

Рахунки власного капіталу призначені для обліку джерел власних господарських засобів. Всі вони пасиви.

Регулюючі рахунки призначені для регулювання або уточнення оцінки господарських засобів та джерел їх формування, які обліковуються на основних рахунках. Регулюючі можуть біти як синтетичні, так і аналітичні рахунки і субрахунки. Залежно від того, збільшують чи зменшують регулюючі рахунки залишок рахунків, що регулюються, вони поділяються на доповнюючі і контрарні (контрактивні і контрпасивні).

Доповнюючі рахунки завжди збільшують суму залишку рахунків, що регулюються. Застосовуються вони в тих випадках, коли матеріальні цінності на основних рахунках відображаються в оцінці меншій від фактичної вартості їх придбання. До них належить аналітичний рахунок ТЗВ до рахункам Виробничі запаси контрарні рахунки на відміну від доповнюючих зменшують оцінку залишку активів або їх джерел, що обліковуються на відповідних основних рахунках, які регулюються. Контрактивні – це протипоставлені активним рахункам і контрпасивні – пасивним. До контрактивних належать рахунки „Знос необоротних активів” відповідно до рахунків 10, 11,12.

До контрпасивних належать рахунок 46 „Неоплачений капітал”, або 45 „Вилучений капітал”, до рахунку Статутний капітал (40) або субрахунок „Прибутки використані в звітному періоді” до субрахунку 44 „Прибуток нерозподілений”.

Регулюючі контрпасивні рахунки використовуються у тих випадках, коли залишки відповідних джерел засобів відображаються в сумі більшій фактичної її величини.

Операційні рахунки призначені для обліку витрат, доходів і результатів діяльності підприємства. В свою чергу за призначенням і структурою вони поділяються на збірно-розподільчі, бюджетно-розподільчі, калькуляційні і результативні.

Збірно-розподільчі рахунки призначені для обліку попереднього збирання накладних витрат, які пов”язані з організацією, обслуговуванням, управлінням виробничими підрозділами, з метою наступного розподілу їх між відповідними об’єктами. Такі витрати протягом звітного періоду попередньо відображаються на дебеті збірно-розподільчих рахунків, записують з кредиту цих рахунків на дебет „Виробництво” і розподіляють між об’єктами калькулювання в пропорційно-встановленому базисі. Після списання облічених затрат збірно-розподільчі рахунки закриваються, залишку не мають, а тому в балансі не відображають (91,92,93).

Бюджетно-розподільчі використовуються для розмежування витрат і доходів між суміжними звітними періодами з метою рівномірного включення у затрати виробництва або відображення в обліку одержаних доходів. Вони є активні і пасивні. До активних належать 39, а до пасивних 69.

Калькуляційні рахунки – це рахунки, які призначені для обліку сукупності витрат, пов’язаних з виробничим процесом і визначенням фактичної собівартості виготовлення продукції, виконаних робіт.

На дебеті калькуляційних рахунків відображають всі затрати, що пов”язані з виробництвом продукції (23,15), а з Кредиту цих рахунків списують фактичну собівартість випущеної з виробництва продукції, виконаних робіт чи наданих послуг.

Дебетове сальдо калькуляційних рахунків показує затрати у незавершене виробництво.

Калькуляційні рахунки використовуються для відображення та порівняння витрат і доходів. Це операційно-результативні і фінансові результати (79) . На кредиті 79 рахунка на кінець звітного періоду списують суми доходів, одержаних від операційної, інвестиційного та фінансової діяльності підприємств в кореспонденції з дебетом рахунків „Доходи від реалізації”, „Доходи від участі в капіталі”, а на дебеті 79 рахунка на кінець звітного періоду списують собівартість реалізації продукції, товарів, послуг і робіт з кредитом рахунка 90 „Собівартість реалізації”. Витрати по реалізації з кредиту рахунка 93 „Витрати на збут” і ін. витрати і втрати з кредиту інших рахунків.

Порівнянням дебетового і кредитового оборотів по рах. 79 визначають суму прибутку або збитку, яка списується на рахунок 44.

Позабалансові. До позабалансових рахунків належать рахунки, на яких обліковуються цінності, що тимчасово знаходяться у підприємстві і йому не належать. Вони не включаються до балансу, тому обліковуються поза балансом на позабалансових рахунках.

Особливістю цих рахунків є те, що вони не кореспондують між собою ні з балансовими рахунками, правило подвійного запису на них не поширюється, а господарські операції на цих рахунках відображаються одинарним записом, тільки по дебету або тільки по кредиту відповідного рахунка. Це означає що при прийнятті об’єкта на облік позабалансового рахунка тільки дебетується, без кредитування іншого рахунка, а при списанні – тільки кредитується.

3. План рахунків – це систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, які використовуються для відображення фінансово-господарської діяльності підприємства.

В даний час застосовується план рахунків який розроблений і затверджений Мінфіном України 30.11.1999 р. наказ № 291. Він є обов’язковим для всіх підприємств, установ і організацій (крім бюджетних).

У плані рахунків кожному синтетичному рахунку та субрахунку, крім назви, в якій відображається їх економічний зміст, присвоюється певний умовний номер – код. У ньому за десятковою системою наведені коди (номери), найменування синтетичних рахунків (рахунків першого порядку) та субрахунків (рахунків другого порядку). Першою цифрою коду визначено клас рахунків, другою – номер синтетичного рахунку, третьою – номер субрахунку.

Рахунки в Плані за економічним змістом згруповані у дев’ять класів:

1. Необоротні активи 1-19

2. Запаси 20-28

3. Грошові кошти, розрахунки та інші активи 30-39

4. Власний капітал і забезпечення зобов”язань 40-49

5. Довгострокові зобов”язанння 50-55

6. Поточні зобов’язання 60-69

7. Доходи і результати діяльності 70-79

8. Витрати за елементами 80-89

9. Витрати діяльності 90-99

Рахунки 1-6 пов”язані зі структурою балансу, а саме 1-3 класу з розділами активу та 4-6 з розділами пасиву. Рахунки 8-го класу можуть використовувати за розпорядженням керівника, а можуть і не використовувати.

Всі інші класи рахунків є обов’язковими для використання.

Крім балансових рахунків використовуються і позабалансові рахунки (рахунки класу 0) які призначені для обліку активів які не належать підприємству, а також умовних зобов”язань, одержаних і виданих забезпечень.

Для забезпечення правильного використання плану рахунків при відображенні господарських операцій, розроблено і затверджено інструкцію щодо його застосування, в якій визначено призначення, структуру кожного рахунка, типова кореспонденція рахунків, даються вказівки щодо організації аналітичного обліку.

План рахунків та інструкція щодо його застосування спрямовані забезпечити єдність відображення однорідних за змістом господарських операцій на відповідних синтетичних рахунках і субрахунках. В інструкції наведена коротка інформація щодо характеристики і призначення синтетичних рахунків і субрахунків, типова схема реєстрації та групування інформації про господарські операції (кореспонденція рахунків першого порядку – синтетичних рахунків).