Соціологія конфлікту

1. Предмет і категорії соціології конфлікту.

2. Історія становлення соціології конфлікту.

3. Структура, функції, причини і механізм соціального

конфлікту.

4. Попередження і розв’язання конфліктів.

Ключові поняття. Соціальний конфлікт. Соціальна спільнота. Соціальна група. Соціальний інтерес. Соціальна потреба. Соціальна задоволеність. Соціальна стабільність. Соціальні проблеми молоді. Соціальні гарантії. Антигромадські явища. Соціальна криза. Соціальний захист населення. Соціальний факт. Соціальні відносини.

1. Предмет і категорії соціології конфлікту

Конфлікт і пов’язана з ним проблематика є об’єктом багатьох гуманітарних дисциплін, серед яких наприкінці XX ст. поступово сформувалася окрема соціологічна теорія – соціологія конфлікту.

Соціологія конфлікту – це галузь соціології, яка вивчає сутність, обумовленість, наслідки і управління конфліктом як соціальним явищем.

Науково-практичний інтерес соціології конфлікту зосереджений на таких проблемах, як:

• сутність конфлікту, з’ясування джерел природи і ступеня конфліктності суспільства;

• специфіка власне соціологічного підходу до аналізу конфліктів;

• мотивація конфлікту;

• взаємозв’язок конфліктів на макро- і мікрорівнях;

• управління конфліктами.

Соціологія конфлікту пов’язана з такими категоріями, як «конфлікт», «соціальний конфлікт», «гострота конфлікту», «тривалість конфлікту», «конфліктність», «межі конфлікту».

Найбільш часто застосовується категорія «конфлікт». Конфлікт є складною взаємодією, спрямованою на розвиток протиріч чи роз-біжностей, які неможливо вирішити без зміни факторів цієї взаємодії. Найчастіше конфлікт виявляється в соціальному середовищі, виникаючи як соціальний конфлікт.

Соціальний конфлікт – це зіткнення інтересів двох або більшої кількості індивідів чи соціальних груп. За своєю природою конфлікт є соціальним явищем, породженим особливостями громадського життя, соціальних систем, зіткненням, протиборством суб’єктів соціуму. Стан конфлікту – не рідкість.

Тією чи іншою мірою, у той чи інший час він притаманний кожному соціальному суб’єкту на певних фазах його розвитку. Зважаючи на це, конфлікт часто розглядають як привід для вирішення розбіжностей. Такий підхід стимулює увагу науковців до проблеми прогнозування і управління конфліктом, наслідки яких переважно залежать від гостроти зіткнення учасників конфліктної взаємодії.

Гострота конфлікту – це ступінь зіткнення інтересів, глибина розбіжностей учасників конфліктної взаємодії. Як правило, гостроту конфлікту визначає рівень інтенсивності конфліктних дій, що ставить її в пряму залежність від можливості вирішення конфлікту. Гострота конфлікту дає підстави спрогнозувати час, який необхідно витратити на подолання конфліктної ситуації, тобто спрогнозувати тривалість конфлікту.

Тривалість конфлікту – це тимчасові виміри існування конфлікту. Конфлікт може бути коротко-, середньо- і довгостроковим. Час протікання конфлікту залежить від цілей протиборчих сторін, гостроти проблеми, соціальної культури, ресурсів управління конфліктом. Особливості конфліктної ситуації та можливість її розв’язання багато в чому залежать від інтересів і соціальних характеристик її учасників (конфліктантів). Ними можуть бути окремі індивіди, групи, співтовариства і держави.

Сукупність факторів, що визначають конфлікт, розгортання його в просторі і часі визначають його межі.

Межі конфлікту – це його зовнішні, структурно-динамічні межі: суб’єктні (кількість учасників), просторові (територія, на якій відбувається конфлікт), тимчасові (тривалість конфлікту).