Інтерпретація та уточнення поняття «трудовий колектив»

Особистісні фактори		Соціально-побутові, організаційні та виховні фактори
соціально-демографічна характеристика	професійна підготовка	вдоволеність професією	побутові умови, потреби
1	2	3	4
Вік; освіта; спеціальність; стать; родинний стан	Професійна кваліфікація; володіння суміжними спеціальностями; підвищення професійної кваліфікації	Вдоволеність обраною професією; вдоволеність оплатою праці; вдоволеність умовами і стимулю-ванням праці; вдоволеність формою організації праці	Забезпеченість працівника житлом; своєчасне надання відпустки; нормування робочого дня; рівень інформованості про стан справ у колективі

Ступінь деталізації характеристик досліджуваного об’єкта в кожному конкретному дослідженні різна. Вона визначається тими задачами, що ставить перед собою дослідник і, виходячи з цього, втілюється в інструментарії збору первинної соціологічної інформації.

Розгортання робочих гіпотез. Особливе місце в дослідній програмі займає гіпотеза.

Гіпотеза – це наукове припущення, висунуте для пояснення будь-яких фактів, явищ, процесів, які необхідно підтвердити чи спрос-тувати. Звідси випливає, що попереднє висування гіпотез може визначити внутрішню логіку всього процесу дослідження. У соціоло-гічному дослідженні розрізняють наступні види гіпотез:

по-перше, стосовно центральних задач дослідження гіпотези можуть бути: основні і неосновні;

по-друге, за ступенем наукової обґрунтованості гіпотези можуть бути: первинні (робітники) і вторинні, які можуть висуватися замість первинних, якщо ті спростовуються емпіричними даними. Іноді первинні гіпотези називають робітниками, у тому розумінні, що вони використовуються як «будівельні ліси» для виведення більш ґрунтовних вторинних гіпотез;

по-третє, за змістом припущень про предметну сферу можна виділити: описові гіпотези, що містять, як правило, припущення про характерний набір елементів досліджуваного об’єкта і форми зв’язку між ними і пояснювальні гіпотези, що являють собою припущення про причинно-наслідкові зв’язки досліджуваного об’єкта, що вимагають експериментальної перевірки.

Таким чином, методологічна роль гіпотези полягає в тому, що вона є ланкою між теоретичною концепцією і емпіричною базою дослідження.

Необхідно також відзначити, що добре продумана гіпотеза в самому своєму формулюванні містить завжди чітку вказівку на спосіб її перевірки в конкретному соціологічному дослідженні. Це припускає, щоб гіпотеза була виражена у чітких, науково розроблених поняттях і термінах; щоб вона чітко виражала очікуваний зв’язок подій; щоб гіпотезу можна було перевірити відомими соціологічними методами і процедурами збору й аналізу соціологічних даних. Гіпотеза не повин-на містити поняття, які не одержали в програмі емпіричної інтерпретації, оскільки в такому разі вона не може бути перевіреною.

У запропонованому прикладі соціологічного дослідження «Взає-мини в трудовому колективі», дослідники як основну гіпотезу висунули припущення, що причиною конфліктної ситуації в трудовому колективі між керівником і підлеглими є різний інтелектуальний рівень і відношення до моральних і етичних норм. У неосновній гіпотезі висунуте припущення, що на конфлікти в трудовому колективі впливає невпевненість людей у завтрашньому дні, а також вплив нашого часу, який сприяє озлобленості людей, що і призводить до різних конфліктів у колективі.

З висуванням робочих гіпотез закінчується методологічний розділ програми соціологічного дослідження. Соціолог розпочинає розробку процедурного розділу програми.

Процедурний розподіл програми соціологічного дослідження містить у собі:

а) визначення загального плану дослідження (розвідувального, описового, експериментального);

б) обґрунтування системи вибірки (якщо проводиться вибіркове, а не суцільне чи монографічне дослідження);

в) попереднє визначення основних методів збору даних і їх аналізу.

Визначення загального плану дослідження. У соціологічному дослідженні розрізняють три основні варіанти стратегічного плану дослідження: розвідувальний, описовий, експериментальний.

Розвідувальний – застосовується соціологом у тих випадках, якщо про об’єкт і предмет дослідження немає чітких уявлень, тобто коли соціолог не в змозі висунути робочу гіпотезу. Основна мета даного плану: уточнення проблеми дослідження і формулювання робочої гіпотези. Даний план застосовується в тій сфері соціологічного дослідження, де немає чи зовсім дуже мало теоретичних знань з досліджуваної проб-леми. Можливі методики одержання емпіричних даних при роботі з таким планом: вивчення документів, інтерв’ю, спостереження.

Описовий (аналітичний) – застосовується соціологом тоді, коли наявні знання про досліджувану проблему дозволяють виділити об’єкт дослідження і сформулювати описову гіпотезу. Мета описового плану – перевірити описову гіпотезу і у разі її підтвердження одер-жати точні якісно-кількісні характеристики досліджуваного об’єкта. При роботі з даного плану можуть бути використані наступні методики і техніки збору емпіричних даних: статистичні методи, вибіркове чи монографічне дослідження, кореляційний аналіз, анкетування.

Експериментальний – застосовуються тоді, коли дані, які є про об’єкт, дозволяють сформулювати пояснювальну гіпотезу. Мета даного плану – встановити причинно-наслідкові зв’язки в об’єкті. Як методику збору емпіричних даних при роботі з експериментального плану може бути використаний соціальний експеримент.

Обґрунтування системи вибірки. Визначенням об’єкта дослідження (наприклад, колективу чи окремої групи його членів) не завер-шується питання про кількість і якість тієї сукупності людей, що мають бути охоплені цим дослідженням. Опитування всіх людей, які складають об’єкт дослідження (наприклад, жителів такого регіону як Донбас по проблемі регіонального самоврядування) був би нераціональний. Довелося б опитати кілька мільйонів осіб, що подовжило би терміни дослідження і одержання потрібної інформації, потребувало б значних фінансових витрат, відвернуло велику кількість дослідників, а дослідження виявилося б громіздким.

Соціологи знайшли вихід з цього становища. Вони стали проводити вибіркові дослідження.

Першими застосували дану методику американські соціологи Г. Геллап і Е. Роупер. У 1935 році, незалежно один від одного вони використовували вибірковий метод при організації вивчення суспільної думки виборців щодо кандидатів у президенти США. Г. Геллап опитав 40 тис. представників різних груп виборців, а Е. Роупер – 5 тис. Результати обох досліджень фактично не відрізнялися одне від одного. Це і визначило використання вибіркового методу у визначенні кількості людей, достатнього для проведення даного соціологічного дослідження.

Таким чином, метод вибіркового дослідження (якщо він використовується в програмі) дозволяє дати висновок про характер досліджуваних ознак генеральної сукупності на підставі розгляду деякої її частини, яку називають вибірковою чи сукупнісною вибіркою.

Застосування вибіркового методу в соціологічному дослідженні – процес досить важкий, який потребує спеціальної підготовки. У даному навчальному посібнику не ставиться задача навчити студентів застосуванню вибіркового методу в соціологічному дослідженні. Бажаючим більш детально ознайомитися з застосуванням даного методу, можна порадити звернутися до «Рабочая книга социолога» [8]. Також важливо відзначити, що під вибірковим методом розуміється процедура, що підпорядковується суворим правилам добору визначеної кількості людей, згрупованих за соціально-демографічними ознаками та іншими характеристиками, що відбиває структуру досліджуваного об’єкта.

При відображенні в програмі соціологічного дослідження того чи іншого виду вибірки вказується:

• принцип виділення з об’єкта дослідження тієї сукупності, у якій і буде проведене опитування;

• обґрунтовується техніка проведення опитування;

• позначаються підходи до визначення вірогідності інформації, отриманої в результаті дослідження.

У програмі соціологічного дослідження, розглянутій нами для прикладу, студенти проводили вивчення відносин у групі інженерів одного з НДІ м. Донецька. Група нараховує 10 осіб. Тому дослідники мали реальну можливість охопити всю генеральну сукупність для того, щоб одержати повні і достовірні відповіді на висунуті в програмі гіпотези. Вибірковий метод тут не застосовувався, про що було зроблене обґрунтування в програмі соціологічного дослідження.

Нарис основних процедур збору й аналізу вихідних даних. У процедурну частину програми соціологічного дослідження включається також характеристика застосовуваних методів збору первинної соціологічної інформації (аналіз документів, спостереження, анкетне опитування, інтерв’ю і т.д.). Крім цього, у програмі описується: логічна структура застосовуваного інструментарію, з якої видно, на виявлення яких характеристик предмета дослідження спрямований той чи інший блок питань; порядок розташування питань в інструментарії. Соціологічний інструментарій додається до програми як самостійний документ.

У програмі соціологічного дослідження з проблеми «Взаємини в трудовому колективі» студенти-дослідники методами збору первинної інформації використовують анкетне опитування і метод структур-ного аналізу малих соціальних груп, що, на їхню думку, дає можливість більш повно виявити причини конфліктів у трудовому колективі, лідера колективу і осіб, яких колектив відкидає.

Застосування цих методик обґрунтовується. Інструментарій описується. Анкета, соціоматриці і соціограми додаються як самостійні документи до програми. Крім опису методики застосування інструментарію для збору соціологічної інформації, у процедурній частині програми нерідко подаються логічні схеми, графіки, шкали, які використовуються при обробці зібраної соціологічної інформації.

Завершується програма соціологічного дослідження визначенням методів обробки і аналізу отриманих даних.

Обробка даних соціологічного дослідження може проводитися:

• вручну (при невеликих масивах інформації – до 100 анкет);

• з використанням обчислювальної техніки, що є основним засобом обробки соціологічної інформації.

Аналіз даних може здійснюватися за допомогою математичних і статистичних методів. Вибір методу описується в програмі соціологіч-ного дослідження. У нашому прикладі студенти-дослідники проводили обробку даних вручну з використанням міні-ЕОМ. Аналіз отриманих даних здійснювався за допомогою математичних методів, що були обґрунтовані в програмі дослідження.

Робочий план соціологічного дослідження відбиває основний порядок і послідовність проведення даного дослідження. Практика переконливо свідчить, що грамотно побудований план соціологічного дослідження – гарна підмога для його організаторів. Він дозволяє заздалегідь передбачити і точно визначити обсяг наукових праць; організаційні і фінансові витрати, допомагає уникнути суєти, додає дослідженню ритмічність на всіх етапах його проведення.

Структурними елементами робочого плану соціологічного дослідження є його етапи, а також різні за видами і формами науково-дослідні й організаційно-технічні процедури й операції.

Усі вони можуть бути згруповані в наступні чотири блоки:

Перший блок. У ньому визначаються:

• порядок розробки, обговорення, твердження програми й інструментарію соціологічного дослідження;

• формування і підготовка груп збору первинної інформації;

• порядок проведення спробного (пілотажного) дослідження;

• порядок внесення коригувань за підсумками спробного дослідження в програму і інструментарій збору первинної інформації;

• порядок тиражування інструментарію для польового дослідження;

• складання кошторису і розрахунок матеріальних витрат на дослідження.

Другий блок. Фіксує в плані всі організаційні питання і методичні види робіт зі збору соціальної інформації. У другому блоці передбачається вибір відповідного місця і часу для опитування, а також засоби попереднього інформування респондентів про цілі, задачі та практичне значення дослідження.

Третій блок. Охоплює визначення всіх операцій, пов’язаних з підготовкою первинної інформації до обробки на ЕОМ, порядок цієї обробки. На даному етапі дослідна група взаємодіє з працівниками обчислювальних центрів і лабораторій. Він припускає також кодування відкритих питань, вибракування зіпсованих анкет, іншу підготовку даних для роботи ЕОМ.

Четвертий блок. Містить усі види робіт, пов’язані з аналізом результатів обробки отриману даних, підготовку текстів попереднього і підсумкового наукового звітів, вироблення практичних рекомендацій і т.д.

У загальному виді робочий план має такий вигляд:

№ пор.	Проведені заходи	Дата проведення	Відповідальний за проведення	Примітки
1	2	3	4	5

Таким чином, підготовка програми соціологічного дослідження – справа не проста. Вона вимагає серйозної теоретичної підготовки з проблеми, яка досліджується, значних витрат часу і зусиль. Практика показує, що на розробку програми йде набагато більше часу, ніж на проведення самого дослідження. Однак шкодувати сил на це не варто, тому що ретельно продумана програма соціологічного дослідження є неодмінною умовою проведення його на високому науковому рівні.