2.Методи класифікації та кодування.

Розрізняють два основних методи класифікації:

1) ієрархічний,

2) фасетний.

Метод класифікації — це по суті сукупність правил створення системи класифікаційних угруповань і їх зв’язки між собою.

Iєрархічний метод класифікації характеризується тим, що початкова множина об’єктів техніко-економічної інформації послідовно поділяється на угруповання (класи) першого рівня поділу, далі — на угруповання наступного рівня і т.ін.

Сукупність угруповань утворює при цьому ієрархічну деревоподібну структуру, яку часто зображають у вигляді розгалуженого (гіллястого) графа.

РИСУНОК

Фасет – набір значень однієї ознаки класифікації. Фасети взаємно незалежні. Кожний об'єкт може одночасно входити в різні класифікаційні угруповання. Фасетний метод класифікації – компенсує недоліки ієрархічного методу класифікації. При цьому методі класифікації початкова множина об'єктів може незалежно поділятися на класифікаційні угруповання з використанням однієї з образних ознак. Кожна ознака фасетної класифікації відповідає фасеті, яка є списком значень цієї класифікації (колір: червоний, зелений; професія: інженер, бухгалтер).

Методи кодування техніко-економічної інформації, які використовуються при створенні класифікаторів, безпосередньо пов’язані з методами класифікації. Кодування призначене для формалізованого опису семантики (назв) різноманітних аспектів даних, які використовуються в управлінні народним господарством, найчастіше у вигляді цифрових кодів. Таке подання найприйнятніше для підвищення ефективності автоматизованої обробки економічної інформації.

Під кодуванням загалом розуміють процес позначення первинної множини об’єктів або повідомлень набором символів заданого алфавіту на основі сукупності певних правил. Залежно від використаних символів розрізняють цифрові, буквено-цифрові та буквені коди. Кількість символів у алфавіті називають основою коду. Залежно від основи коду вони бувають двійкові, десяткові, шістнадцяткові і т.ін. Залежно від використаних правил кодування коди можуть бути змінної чи постійної довжини. Основною вимогою, яку ставлять до кодування, є однозначне подання кожного об’єкта кодованої множини, тобто кожному об’єкту множини має відповідати єдиний код.

Системою кодування називають сукупність методів і правил позначення об’єктів заданої множини. Система кодування характеризується ємністю — кількістю кодів, що різняться між собою, тобто комбінацій, використаним алфавітом коду і правилами утворення коду.

3.Інформаційне забезпечення в системі ресторанного господарства.

В системі ресторанного господарства, в кожному із закладів однією з ключових фаз управління є планування, облік, контроль та регулювання руху товарів на стадії переробки сировини та реалізації готової продукції, що потребує прискорення інформаційного процесу. Ці вимоги можуть бути реалізовані тільки за умов використання сучасної комп'ютерної техніки та інформаційних технологій, що являється складовою задоволення потреб споживачів в широкому асортименті продукції та високої якості обслуговування. Управлінська внутрішньо фірмова інформаційна система являє собою сукупність інформаційних процесів для задоволення потреби в інформації різних рівнів прийняття рішень.

Основними елементами інформатизації управлінської діяльності є: програмне забезпечення, комп’ютерні засоби, мережі зв’язку і оргтехніка, яка включає: копіювальні апарати, телефони (радіотелефони), телефакси, переговорні пристрої, міні друкарні, офісні меблі, сейфи та ін.

До інформації пред'являються визначені вимоги:

– стислість, чіткість формулювань, своєчасність надходження;

– задоволення потреб конкретних управляючих;

– точність і вірогідність, правильний добір початкових відомостей, оптимальність систематизації і безперервність збору і обробки відомостей.

Для сучасних ринкових умов господарювання характерним є застосування високоефективної внутрішньо фірмової системи інформації, що заснована на використанні новітніх технічних засобів автоматизованої обробки цифрової і текстової інформації, об’єднаних у єдину внутрішньо фірмову мережу за допомогою системи зв’язку. Внутрішньофірмова система інформації виконує наступні функції:

– визначення потреби кожного конкретного керівника в характері і змісті необхідної йому інформації для цілей оперативного керування туристичними маршрутами, посередницькою діяльністю фірми;

– визначення потреб у технічних засобах фірми в цілому і кожного керуючого для забезпечення всією необхідною інформацією;

– централізоване планування усіх витрат на придбання, оренду технічних засобів для забезпечення безперебійного функціонування системи інформації;

– визначення рівня витрат на використання технічних засобів у системі інформації (зміст і навчання обслуговуючого персоналу, оплату приміщень, що використовуються в процесі діяльності фірми, витрати на придбання магнітних стрічок, дискет, паперу тощо);

– забезпечення належного рівня збору, збереження і надання інформації;

– розробка програмних засобів, прикладних програм.

Інформаційні системи (ІС) послідовно реалізують принципи єдності процесу надання послуг, інформації і організації шляхом застосування технічних засобів збору, нагромадження, обробки і передачі інформації в поєднанні з використанням аналітичних методів математичної статистики та моделей прогнозно-аналітичних розрахунків.