6. Схема балансу трудових ресурсів та балансу ринку праці

Формування і розподіл трудових ресурсів через систему взаємопов’язаних показників відображається у балансі трудових ресурсів. Зведений баланс трудових ресурсів складається з двох частин:

• перша частина показує наявність трудових ресурсів і їх складові компоненти: працездатне населення в працездатному віці, працюючі пенсіонери та підлітки;

• друга частина балансу характеризує їх розподіл за суспільними групами (робітники і службовці, фермери), видами зайнятості (зайняті у суспільному господарстві, навчанням з відривом від виробництва, в домашньому та особистому господарстві, кустарі), сферами (у матеріальному виробництві та галузями народного господарства (у промисловості, будівництві, сільському господарстві, торгівлі, транспорті, освіті) (рис.3).

Рис..3 Етапи розробки планового балансу трудових ресурсів

Аналіз трудових ресурсів ведеться за двома напрямками.

За першим досліджуються демографічні основи відтворення трудових ресурсів, тобто чисельність, динаміка і склад населення. При цьому використовуються дані перепису і поточного обліку населення про його чисельність, структуру, природний і механічний рух.

За другим напрямком досліджуються власне трудові ресурси, тобто їх чисельність, динаміка, розподіл і використання у народному господарстві. В цьому випадку джерелами для аналізу служать дані перепису про стан зайнятості в різних аспектах, звітні баланси трудових ресурсів, дані поточної статистики праці (про використання робочого часу, плинність кадрів, професійно-кваліфікаційний склад. ).

Послідовність розрахунку ресурсної частини балансу трудових ресурсів:

1. Обґрунтовується чисельність населення в працездатному віці (за даними демографічного прогнозу).

2. Оцінюється чисельність працюючих пенсіонерів на плановий період.

П_пр^пл = П_пр^ф + (Ч_пл – Ч_ф) К,

де П_пр^пл – чисельність працюючих пенсіонерів в плановому періоді;

П_пр^ф – чисельність працюючих пенсіонерів на останню звітну дату;

Ч_пл – чисельність чоловіків і жінок в першому п’ятиріччі пенсійного віку на плановий період;

Ч_ф – чисельність чоловіків і жінок в першому п’ятиріччі пенсійного віку на останню звітну дату;

К – розрахований за середньою арифметичною зважений коефіцієнт трудової активності чоловіків і жінок першого п’ятиріччя пенсійного віку (за даними перепису).

3. Визначається чисельність зайнятих в особистому господарстві:

О_пл = О_ф + Ж – (Д_пл – Д_ф),

де О_пл – чисельність зайнятих в особистих формах господарства в плановому періоді;

О_ф – чисельність зайнятих в особистих формах господарства на останню звітну дату;

Ж – чисельність жінок, які виявили бажання працювати в особистому господарстві;

Д_пл – чисельність дітей віком до 1,5 року на плановий період;

Д_ф – чисельність дітей віком до 1,5 року на останню звітну дату.

4. Розраховується чисельність зайнятих у народному господарстві:

З = ТР – О – У,

де З – чисельність зайнятих у народному господарстві;

ТР – чисельність трудових ресурсів;

О – чисельність зайнятих у домашньому та особистому господарстві;

У – чисельність учнів 16 років і старше, які навчаться з відривом від виробництва.

На стадії розробки остаточного варіанту балансу трудових ресурсів перш за все визначається потреба галузей народного господарства в робочій силі на плановий період. Для цього використовуються індекси росту обсягів випуску продукції і продуктивності праці в матеріальному виробництві.

Сума потреби в робочій силі за галузями в територіальному розрізі порівнюється з даними попереднього балансу про наявність ресурсів праці в регіоні. Таке порівняння свідчить про ступінь узгодженості планів розвитку галузей з наявністю робочої сили.

Для оцінці співвідношення між попитом і пропозицією робочої сили складається розрахунковий баланс ринку праці.

Спочатку важливо виявити фактори, які впливають на ринок праці і визначити у загальному вигляді наявні тенденції. Для цього доцільно побудувати схему ринку праці, яка дозволяє наочно представити всі основні фактори, що впливають на формування попиту й пропозиції робочої сили, її рух та структуру, а також зміни головних економічних параметрів. Перелік факторів повинен уточнюватися з урахуванням особливостей кожного регіону.

На наступному етапі визначаються джерела формування ринку праці:

1. Вивільнення працівників з галузей народного господарства за різними причинами (через ліквідацію збиткових підприємств, скорочення чисельності зайнятих у державному апараті, армії, перепрофілювання окремих виробництв).

2. Залучення в сферу праці резерву трудових ресурсів (випускників шкіл, що потребують працевлаштування; випускників середніх спеціальних або вищих навчальних закладів, які мають дипломи без направлень; демобілізованих зі Збройних сил; звільнених із в’язниць; осіб, які раніше були зайняті в домашньому господарстві, виховували дітей; біженців; сезонних мігрантів ).

3. Звільнення працівників за власним бажанням, за прогули та інші порушення трудової та виробничої дисципліни (плинність кадрів), а також маятникова міграція.

За кожним джерелом визначаються можливі обсяги контингентів осіб, які не зайняті трудовою діяльністю, їх професійно–кваліфікаційний склад. З цією метою для аналізу даних використовуються форми статистичної звітності та первинної звітної документації центрів зайнятості.

Джерелом інформації для розрахунків можуть служити дані перепису населення, соціологічних досліджень, відомості навчальних закладів, паспортних столів,а також статистична звітність за формою 1-П (працевлаштування).