2.3. Трудовий потенціал та його розвиток в Україні

Однією з головних умов розвитку ринкової економіки є формування якісного трудового потенціалу країни. В поняття «якісного трудового потенціалу» закладається розуміння того, що існуючий його рівень має відповідати вимогам, які здатні забезпечити прогресивний розвиток економіки держави. Зазвичай до складових трудового потенціалу відносять здоров`я, моральність, вміння працювати в колективі, творчий потенціал, активність, організованість, рівень освіти та професіоналізм. Разом з тим, узагальнюючим компонентом, який має вплив на всі інші, є освіта.

В умовах ринкової економіки основний акцент ставиться на якісний склад трудового потенціалу. Якість трудового потенціалу являє собою складну, багатоступеневу категорію. Основними компонентами трудового потенціалу являються психофізіологічна, соціально-мотиваційна, освітньо-професійна, інтелектуальна, культурна, творча, духовна-енергетична, релігійна та інші

Компоненти трудового потенціалу повинні характеризувати:

• психофізіологічні можливості участі в суспільно корисній діяльності;

• можливості нормальних соціальних контактів;

• здатність до генерації нових ідей, методів, образів, понять;

• раціональної поведінки;

• наявність знань та навичок, необхідних для виконання визначених обов’язків і видів робіт;

• пропозицію на ринку праці.

Таким чином, компонентами трудового потенціалу, як зображено на рис. 3.4, є

= здоров’я – рівень працездатності, середня тривалість життя, витрати на охорону праці та здоров’я;

= моральність і уміння працювати в колективі,

= творчий потенціал – кількість винаходів, раціоналізаторських пропозицій в розрахунку на одного працюючого,

= активність,

= організованість і гармонічне поєднання властивостей особистості,

= освіта,

= професіоналізм – рівень якості продукції, втрати від браку, питома вага кваліфікованих працівників у загальній чисельності;

= свідомість – втрати від конфліктів, страйків, міграції в дітородному віці;

= ресурси робочого часу тощо.

Економіка праці розглядає:

По-перше, трудовий потенціал працівника – який включає:

• психофізіологічний потенціал – здатності та схильності людини, стан її здоров’я, працездатність, витривалість, тип нервової системи тощо;

• кваліфікаційний потенціал – обсяг, глибина і різнобічність загальних і спеціальних знань, трудових навичок і умінь, що обумовлюють здатність працівника до праці визначеного змісту і складності;

• особистісний потенціал – рівень громадянської свідомості і соціальної зрілості, ступінь засвоєння працівником норм ставлення до праці, ціннісні орієнтації, інтереси, потреби у сфері праці.

Трудовий потенціал підприємства містить до себе наступні елементи:

1. кадрова складова – кваліфікаційний потенціал (професійні знання, уміння і навички) і освітній потенціал (пізнавальні здібності);

2. професійна структура – пов’язана зі змінами в змісті праці під впливом НТП, що обумовлює появу нових і відмирання старих професій, ускладнення трудових операцій;

3. кваліфікаційна структура – визначається якісними змінами в трудовому потенціалі (ріст умінь, знань, навичок) і відбиває зміни в його особистій складовій;

4. організаційна складова – включає високу організацію і культуру праці. Знаходячи своє вираження в чіткості, ритмічності, погодженості трудових зусиль та високого ступеня задоволеності працівників своєю працею.

Під трудовим потенціалом розуміємо сукупність демографічних, соціальних і духовних характеристик і якостей працездатного населення, які реалізовані або можуть бути реалізовані в умовах досягнутого рівня розвитку продуктивних сил, НТП і системи відносин, пов’язаних з участю в процесі праці.(Пирожков).Інші науковці вважають, що трудовий потенціал – це інтегральна оцінка і кількісних і якісних характеристик економічно активного населення (Грішнова, с. 163).

Трудовий потенціал охоплює все працездатне населення, а кадровий, як правило, — тільки ту частину, що має вищу освіту або високу кваліфікацію, хоча обидва поняття передбачають як кількісні, так і якісні характеристики економічно активного населення, розглядаючи при цьому людський фактор у динаміці.

У свою чергу, людські ресурси є значно ширшою категорією і включають в себе такі поняття, як трудовий потенціал, стан здоров'я, рівень освіти, здібностей і культури, професійні знання для роботи у сфері суспільно корисної діяльності.

Досить спрощено тлумачить поняття людських ресурсів професор Л. В. Балабанова, а саме — як «сукупність соціальних, психологічних і культурних якостей працівників як найважливіших складових їхніх особистостей». Причому, на відміну від людського капіталу, людські ресурси є кількісно обмежені і вичерпні, а капітал має здатність до накопичення за умови постійних інвестицій у його розвиток.

Стратегія України щодо європейської інтеграції вже нині вимагає виконання комплексу завдань, що передбачають зміну якісних та кількісних характеристик трудового потенціалу, приведення їх у відповідність до стандартів, чинних у глобальних євросистемах. Позитивним є те, що в Україні загальний обсяг інвестицій у людський потенціал і людський капітал та їхня частка у ВВП зростають. Проте простежується недостатність інвестицій у формування потрібних складових людського потенціалу і людського капіталу. У 2006 р. частка таких інвестицій у загальному обсязі коштів, вкладених до основного капіталу, становила: в освіту - 1%, в охорону здоров'я - 1,5, у сферу культури, спорту та відпочинку - 1,6, у житло - 14,8%.

В Україні відбуваються процеси, що^; призводять до руйнації трудового потенціалу. Не підвищуються темпи відтворення населення, внаслідок чого його структура набуває більш вираженого депопуляційного характеру: погіршуються показники здоров'я людей усіх вікових груп - за останні 10 років кількість уперше зареєстрованих захворювань зросла на 2 млн. випадків, або на 7%; посилюється інтенсивність трудової еміграції працездатного населення - за експертними оцінками, нині за кордоном працює понад 3,5 млн. наших співвітчизників; зростають показники старіння населення (питома вага населення, старшого за 50 років, у загальній чисельності населення України зросла на 0,6 відсоткового пункту з 32,8 до 33,4).

Серед головних причин таких тенденцій - поширення бідності внаслідок недостатньої, а подекуди - невиправдано низької оплати праці, особливо в сільській місцевості; неефективна система професійного навчання, підвищення кваліфікації та перекваліфікації фахівців робітничих спеціальностей; незадовільний стан медичного обслуговування населення і низька ефективність заходів щодо покращення охорони здоров'я та праці. Усе це надає підстав очікувати, що дефіцит кадрів в найближчому майбутньому може стати вагомим чинником, який гальмуватиме подальший розвиток вітчизняної економіки і відповідно підвищення добробуту громадян України.

Держава, чітко усвідомлюючи реальну загрозливу тенденцію подальшого погіршення трудового потенціалу, розробляє на загальнодержавному рівні відповідні комплексні заходи щодо його збереження та розвитку.

Основним завданням Загальнодержавної програми є створення умов для збереження і розвитку трудового потенціалу України через надання ефективного соціального захисту, забезпечення умов гідної праці та добробуту людей, підвищення якості життя населення, збереження здоров'я громадян, розвиток демографічного потенціалу країни та підтримання високих темпів економічного зростання.

Підвищити якість трудового потенціалу держави можливо за умов реалізації наступних завдань:

1. Розробити та впровадити систему моніторингу, яка б фіксувала зміни: у ринковому попиті на освітні послуги, в структурі спеціальностей, стані конкурентного середовища, державного замовлення, щодо вимог споживачів освітніх послуг, економічній спроможності населення та роботодавців.

2. Удосконалити на державному рівні систему підвищення кваліфікації та перепідготовки спеціалістів, яка б гнучко реагувала на зміну кон’юнктури національного та регіонального ринків праці.

3. Підвищити рівень використання результатів фундаментальних та прикладних досліджень у цілях забезпечення високого інтелектуального рівня трудового потенціалу держави.

Дослідження загальнодержавної цільової програми «Збереження і розвиток трудового потенціалу України на 2008-2017 роки» дозволяє зробити висновки, що вона буде спрямована на:

• сталий соціально-економічний розвиток, зростання оплати праці, підвищення матеріального добробуту населення, насамперед працюючого;

• створення належних умов та охорони праці в усіх галузях виробництва та сфери послуг для повноцінного відтворення трудового потенціалу і професійно-інтелектуального розвитку;

• створення можливостей для продуктивного використання трудового потенціалу через відповідне економічне підґрунтя;

• розробка та впровадження сучасної системи мотивації праці;

• практичну реалізацію соціальних гарантій зайнятого і незайнятого населення;

• впровадження комплексу заходів профілактики захворюваності, особливо професійної;

• зміцнення охорони здоров’я, суттєвий розвиток медичної науки;

• впровадження програми здорового способу життя