2. Поняття трудових ресурсів та економічно активного населення
Все населення ділять на ІІІ групи:
І – особи, які молодші працездатного віку (до працездатного віку);
ІІ – особи в працездатному віці;
ІІІ – особи, які старші працездатного віку.
В залежності від здатності до праці населення ділять на працездатних і непрацездатних.
Структура населення можна представити у вигляді наступної схеми:
Рис. 1 Структура населення
За класифікацією Міжнародної організації праці (МОП) населення старше визначеного мінімального віку, установленого для обліку економічно активного населення (в Україні – 16 років), підрозділяють на такі категорії:
зайняті;
безробітні;
поза робочою силою.
Зайняті та безробітні складають робочу силу чи населення, яке активне в даний період. Особи поза робочою силою включають залишкові групи, що не мають роботи, не шукають її і не готові працювати, у т.ч. людей, котрі молодші працездатного віку. Ця група населення є економічно неактивною у даний період.
Для визначення тієї частини населення, що потрапляє на ринок праці, тобто складає обсяг сукупної пропозиції, дамо визначення деяким поняттям.
Працездатний вік – один з елементів умовної градації віку людини залежно від її участі у трудовій діяльності. Межі працездатного віку визначаються законодавчо. В Україні вони складають 16-59 років для чоловіків і жінок (підняття верхньої межі для жінок передбачено реформою пенсійної системи 2011 р. на основі поступового підвищення пенсійного віку до 2021 р.).
Для деяких видів професійної діяльності існує менша верхня вікова межа, що пов’язано з високими психофізіологічними навантаженнями на організм людини. Тут діє система «пенсії по старості на пільгових умовах» (видобуток вугілля, виплавка металу).
У більшості країн світу працездатний вік закінчується значно пізніше. В міжнародній практиці межами працездатного віку є 15 і 64 роки життя для осіб будь-якої статті.
Працездатність являє собою стан, який дозволяє людині без шкоди для здоров’я виконувати певну роботу. Розрізняють загальну працездатність, тобто здатність виконувати взагалі будь-яку роботу в звичайних умовах праці; професійну працездатність – здатність до виконання роботи з певної професії (спеціальності) і спеціальну працездатність – здатність працювати за певних виробничих або кліматичних умов.
Трудова (економічна) активність – бажання населення реалізувати свою працездатність. Виділяють потенційну та реалізовану трудову активність населення (зайнятість).
Працездатне населення або трудові ресурси – це населення, яке здатне до трудової діяльності без врахування віку, тобто та частина населення, яка потенційно володіє працездатністю.
Трудові ресурси як економічна категорія виражають відносини з приводу населення, яке володіє фізичною та інтелектуальною здатністю до праці у відповідності до встановлених державою умов відтворення індивідуальної робочої сили.
Трудові ресурси як планово-обліковий показник – це чисельність населення, зайнятого у суспільному виробництві, а також незайнятого в ньому працездатного населення працездатного віку. Такий облік дає можливість відобразити кількісну характеристику та структуру трудових ресурсів (активну та пасивну частину) і використовується при розробці відповідних балансів.
Працездатне населення працездатного віку – це населення працездатного віку, за винятком непрацездатних інвалідів першої та другої груп. Питома вага непрацюючих інвалідів в населенні працездатного віку порівняно невелика і стабільна (2 %).
В статистичній практиці у складі трудових ресурсів крім працездатних громадян працездатного віку враховують також й громадян молодше та старше працездатного віку, тобто тих, кого називають працюючими підлітками і працюючими пенсіонерами.
Відповідно до Кодексу законів про працю України особи молодше 16 років можуть бути прийняті на роботу з 15 років у виняткових випадках і при згоді одного з батьків. Крім того, підліткам може бути запропонована тільки легка праця, без тяжких і шкідливих умов, без підняття вантажів тощо. Тому праця підлітків на зареєстрованому ринку праці України не отримала скільки-небудь суттєвого поширення (0,2 % від загальних трудових ресурсів країни).
Працюючі пенсіонери завжди складали помітну частину кадрів (до 10%).
Схему розрахунку чисельності трудових ресурсів можна представити наступним чином:
ТРф = Нпр.в. – Іпр.в. – НПпенс. + Пп ідл. + Ппенс.,
де ТРф – фактична чисельність трудових ресурсів;
Нпр.в. – населення працездатного віку;
Іпр.в. – непрацюючі інваліди 1-ї і 2-ї груп працездатного віку;
НПпенс. – непрацюючі пільгові пенсіонери;
Ппідл. – працюючі підлітки;
Ппенс. – працюючі пенсіонери.
Розрізняють два методи розрахунку чисельності трудових ресурсів:
- демографічний – на підставі даних переписів населення про постійне населення. Чисельність трудових ресурсів дорівнює сумі чисельності працездатного населення у працездатному віці та працюючих осіб пенсійного віку і підлітків.
,
де Тп.п.в. – чисельність працездатного населення в працездатному віці;
Тп.н.в. – чисельність працездатного населення в непрацездатному віці.
- економічний – за даними про фактичну зайнятість. Чисельність трудових ресурсів розраховується як сума зайнятого населення та незайнятого у працездатному віці:
,
де Тз – чисельність зайнятого населення;
Тнз.п. – чисельність незайнятих осіб у працездатному віці.
У міжнародній статистиці використовують поняття: «економічно активне населення» (ЕАН) та «економічно неактивне (пасивне) населення».
Економічно активне населення складається з населення обох статей віком від 15 до 70 років включно, які впродовж звітного періоду займалися економічною діяльністю або шукали роботу і були готові приступити до неї, тобто класифікувалися як «зайняті» або «безробітні», визначені за методологією МОП.
Зайнятими при визначенні ЕАН вважаються особи віком 15-70 років, які:
- працювали впродовж обстежуваного тижня хоча б 1 годину:
- за наймом за винагороду в грошовому чи натуральному вигляді, індивідуально (самостійно), у окремих громадян або на власному (сімейному) підприємстві;
- працювали безкоштовно на підприємстві, у бізнесі, що належить будь-кому з членів домогосподарства, або в особистому селянському господарстві з метою реалізації продукції, виробленої внаслідок цієї діяльності;
- особи, які були тимчасово відсутні на роботі, тобто формально мали робоче місце, власне підприємство (бізнес), але не працювали впродовж обстежуваного періоду з незалежних від них особисто обставин.
Безробітними при визначенні ЕАН (за методологією МОП) вважаються особи віком 15–70 років (зареєстровані та незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно відповідають трьом основним умовам:
а) не мали роботи (прибуткового заняття);
б) активно шукали роботу або намагались організувати власну справу впродовж останніх 4-х тижнів, що передували опитуванню, тобто робили конкретні кроки протягом останніх чотирьох тижнів з метою знайти оплачувану роботу за наймом чи на власному підприємстві;
в) були готові приступити до роботи впродовж 2-х найближчих тижнів, тобто почати працювати за плату за наймом або на власному підприємстві.
До категорії безробітних відносяться також особи, які не шукають роботу через те, що вже її знайшли і мають домовленість про початок роботи через певний проміжок часу, а також проходять навчання за направленням державної служби зайнятості.
До складу економічно неактивного населення відносяться особи, які не можуть бути класифіковані як «зайняті» або «безробітні». До складу цієї категорії населення включаються незайняті особи, які належать до таких соціальних груп:
- пенсіонери за віком, по інвалідності та на пільгових умовах;
- учні та студенти;
- особи, які зайняті в домашньому господарстві;
- особи працездатного віку, які зневірились знайти роботу;
- особи, які вважають, що немає підходящої роботи та не знають де і як її знайти;
- інші особи, які не мали необхідності у працевлаштуванні, а також ті, діяльність яких не відноситься до економічної (виконання громадських обов'язків тощо).
Отже, з точки зору вузького підходу до визначення обсягів сукупної пропозиції на ринку праці, пропозицію в поточному періоді складатиме економічно активне населення, яке є тимчасово незайняте і активно шукає роботу самостійно або через відповідні служби. Саме воно потребує матеріальної допомоги та допомоги в працевлаштуванні в поточному періоді.
У вітчизняній статистиці категорія «трудові ресурси» не виділяє окремо реально бажаючих працювати, що не сприяє розробці заходів по задоволенню потреб населення в трудовій діяльності, тобто визначенню реальної пропозиції на ринку праці. Саме з цих позицій найбільш доцільною є така схема поділу населення, яка поділяє трудові ресурси на ЕАН і економічно неактивне населення (рис. 2).
Рис. 2 Схема розподілу населення з метою визначення пропозиції праці