3. Мета і завдання навчання техніки читання учнів у початковій школі. Характеристика навичок техніки читання англійською мовою, компоненти техніки читання.

Зміст навчання техніки читання.

Техніка читання включає цілий комплекс автоматизованих навичок, які зводяться до того, щоб швидко сприймати графічні образи слів, швидко й точно співвідносити їх зі звуковими образами та значеннями сприйнятих слів.

Навички техніки читання:

1) Графічні навички сприймання, розпізнавання, диференціації та ідентифікації графем, а також синтезування графем у слова, слів у словосполучення, речень – у текст.

2) Граматичні навички безпосереднього розпізнавання та адекватного розуміння граматичних форм.

3) Лексичні навички ідентифікації слів та словосполучень, їх семантизації.

Процес оволодіння технікою читання включає розв’язання таких завдань:

1) Засвоєння конфігурації літер іншомовного алфавіту в рецептивному і репродуктивному планах, а саме: зорове сприймання, розпізнавання та ідентифікація літери, з одного боку, і написання всіх варіантів літери – великої та малої, друкованої/рукописної, з іншого.

2) Оволодіння звуко-буквеними і буквено-звуковими зв’язками (а не назвою букви, яка не допомагає, а лише створює інтерференцію).

3) Розвиток навички автоматично здійснювати операцію аналіз-синтез на матеріалі ізольованих слів, результатом якої має бути швидке й точне зорове сприймання, правильне озвучування та адекватне розуміння значення сприйнятого слова.

4) Поступове засвоєння основних правил читання голосних та приголосних літер, їх комбінація.

Підходи до навчання техніки читання.

1) Аналітико-синтетичні методи.

2) Метод цілих слів, речень, текстів.

3) Метод навчання за ключовими словами /аналогією.

4) Метод навчання техніки читання за правилами.

Синтетичні методи.

Навчання за синтетичними методами відбувається від частини до цілого (від букв до складів і слів). Серед цих методів набули поширення букво-складовий (алфавітний) та звуковий (фонетичний) методи. У відповідності з першим методом учні засвоюють назви букв, а потім навчаються читати склади й слова.

Напр.: с – [si:], a – [ei], t - [ti:] ------- cat [kat]

За звукового методу назви букв не додаються, учні починають зі звука, який передається цією буквою.

Напр.: c –[k], a – [ ], t – [t], ------- cat [kat]

Букви вводяться поступово, з їх появою у прочитуваних словах. Учням надається лише їх звукова відповідність: для голосних – їх коротке читання в закритому складі, для приголосних – звичайне або найбільш поширене звучання.

Повністю виключається різне читання тієї самої графеми.

Одним із принципів навчання техніки читання є принцип сконцентрованості навчального матеріалу. На перших уроках пред’являється велика кількість букв, які потім повторюються протягом всієї першої чверті: на уроці 1- 6 букв, урок 2 –4 букви; урок 3 –4 букви; урок 4 –4букви. Потім надходження букв уповільнюється. На п’ятому уроці - 3 нові букви, на шостому –2 нові букви, на сьомому – 1 нова буква, на восьмому – жодної, на дев’ятому й десятому –по 2 нові букви, на одинадцятому пред’являються букви Qq і Yy і вивчається пісенька-алфавіт.

Учні читають слова у такій послідовності:

а) Читання слів з голосними у закритому наголошеному складі;

б) Читання слів з буквосполученнями приголосних і голосних;

в) Вивчення назв голосних, їх читання у відкритому складі та інші випадки читання.

Аналітичні методи.

При використанні аналітичних методів навчання читання відбувається від цілого до частини, від складного до простого.

Метод цілих слів передбачає одночасне сприйняття всього слова, повторення його за вчителем. Згодом діти читають слова за аналогією і лише на подальших етапах навчаються виділяти в словах окремі букви. Цей метод особливо підходить для навчання читання слів-винятків, але може з успіхом застосовуватися до будь-яких інших слів.

Навчання починається з введення одразу кількох слів, наприклад, днів тижня. Слова демонструються на картках. Вчитель прочитує їх, учні повторюють. Потім вони прочитують слова без допомоги вчителя. Після цього на одному зі слів проводиться звуко-буквенний аналіз. Зі слів виділяються букви, демонструються на картках у різному порядку. Діти називають їх. Потім за допомогою карток вони складають слова.

Згідно з методом речень учень має починати читання з цілих речень, щоб привчатися схоплювати загальний зміст прочитаного. Окремі прийоми цього методу можуть бути використані в сучасній школі (наприклад, в інтенсивній методиці), однак не на початковому етапі, а тоді, коли учні оволодіють читанням слів.

Наведемо приклади вправ, у яких вчитель демонструє учням словосполучення та речення, написані на цупкому картоні.

1) Учні читають словосполучення on the desk, in the bag, a black bag etc.

2) Вчитель на 1-2 секунди показує учням речення, що містить ці ж словосполучення та пропонує прочитати його. Після цього він показує інше речення, яке відрізняється від попереднього одним елементом.

Напр.: The bag is in the desk. – The bag is on the desk.

Учні не тільки читають речення, але й визначають, чим воно відрізняється від попереднього.

3) Діти читають показане речення і записують його з пам’яті.

4) Учитель складає 3-4 речення, прикріплює їх на дошці, а потім показує малюнок.

Завдання учнів – прочитати або переписати в зошит речення, яке відповідає малюнкові. Ця вправа допомагає безперекладно розуміти речення, предметно сприймати прочитане.

5) На дошці – 15-20 слів. Завдання учнів - скласти з них речення, сказане вчителем один раз.

Метод текстів передбачає читання тексту, який пред’являється учням у вигляді таблиці. Текст читається хором та окремими учнями. Вчитель диригує роботою класу: визначає рухом указки темп читання (сповільнює або прискорює його). Учні за реакцією вчителя орієнтуються, наскільки правильно вони виконують вправу. У разі потреби вчитель вказує на окремі слова, буквосполучення, просить повторити їх. У таблиці можна виділити певні графеми - нові або складні для читання.

Учні починають читати невеликі тексти вже на п’ятому уроці. Спілкування в ігрових ситуаціях на кожному уроці активізує певну частину матеріалу, що міститься в цих текстах. Усне повторення лексики супроводжується показом малюнків з підписами. Кожен текст повинен містити ілюстрацію. Слова, які вперше зустрічаються в тексті, супроводжуються малюнками. Діти читають лише вголос. Кожен учень читає один-два рядки.

За читанням слід проводити аналіз тексту (пошук певного слова, рахування однакових слів тощо), а потім аналіз окремих слів. Діти знаходять в словах знайомі букви, складають слова з карток з буквами.

Аналітико-синтетичні методи передбачають поєднання, чергування аналізу й синтезу в залежності від етапу навчання техніки читання, від специфіки слова, яке читається.

Метод навчання за ключовим словом.

Слова групуються за певними ознаками – буквосполученнями, голосною у відкритому/закритому складі. Наприклад:

plate pen chalk night

late ten cheese bright

take men child light

Спочатку учні прочитують однотипні слова за вчителем, при цьому їм пропонується запам’ятати ключове слово, яке, як правило, стоїть першим у списку. У подальшій роботі, коли учні читають слова самостійно, вони орієнтуються на читання відповідного ключового слова. У разі потреби вчитель відсилає учнів до ключового слова, нагадуючи їм тим самим, як читається те чи інше слово.

Метод навчання техніки читання за правилами.

Засвоєння правил читання дозволяє учням впевненіше орієнтуватися в розмаїтті мовного матеріалу. Уже в перший рік учні вчаться читати слова всіх чотирьох типів складу:

1 тип – відкритий склад: plate

2 тип – закритий склад: pen

3 тип – голосна + r: ir, ur, or, er,

4 тип – голосна + r+e: are

Найдоцільнішим вважається комбінування елементів кількох методів.

Труднощі навчання читання іноземною мовою. Орфографічна система англійської мови використовує 26 букв, 146 графем (буквосполучень), які передають 44 фонеми. З 26 пар англійських букв (великих і малих) лише 4 можна вважати схожими на відповідні українські по значенню і формі. Це – Кк, М, Т. 31 буква повністю нові для учнів. Деякі букви є в тій і в тій мові – Аа, Сс, Н, але читаються по-різному – тому вони і є найскладнішими. Навчаючи читання підкреслюємо особливості нової літери, звук(и), які вона передає і порівнюємо з рідною мовою.

Об’єктивні труднощі.

а) Об’єктивні труднощі орфографічної системи.

• кількісна неадекватність між буквами та звуками у слові;

• різночитання однакових букв та буквосполучень;

• кількість букв алфавіту та кількість графем, які вони утворюють (англ.26 букв дають 104 графеми, німецькі 26 букв – більше 80 графем);

• наявність “німих” букв у словах;

• передача одного й того ж звука різними буквами й буквосполученнями.

б) труднощі, зумовлені мовною формою тексту (лексичні та граматичні)

• наявність багатозначних та конвертованих слів;

• непрямий порядок слів;

• складні речення та конструкції.

в) труднощі, зумовлені змістом тексту:

• розуміння предметного змісту (фактів);

• розуміння логіки викладу;

• розуміння загальної ідеї, мотивів, вчинків дійових осіб;

г) труднощі, зумовлені жанром тексту: науково-популярні, публіцистичні, художні, прагматичні.

д) труднощі, зумовлені умовами пред’явлення тексту

• кількість читань;

• опори та орієнтири

Суб’єктивні труднощі: недостатньо сформовані лексична, граматична навички, навички техніки читання, уміння читати рідною мовою; недостатньо розвинуті індивідуально-психологічні особливості читача: вмотивованість, зорова чутливість, зорова пам’ять, поле читання, увага; недостатньо розвинуті вікові особливості читача: кмітливість, уміння читати рідною мовою, уміння швидко схоплювати тему тексту, уміння співвідносити тему з широким контекстом.