Зміст навчального матеріалу

1. Характеристика читання як виду мовленнєвої діяльності.

Читання – вид мовленнєвої діяльності спрямований на отримання інформації, що міститься в письмовому тексті. Читання відноситься до активної рецептивної діяльності – воно пов’язане зі сприйняттям (рецепцією) і розумінням інформації, закодованої графічними знаками. В читанні виділяють смисловий план (тобто про що текст) і процесуальний план (як прочитати і озвучити текст). У смисловому плані результатом читання буде розуміння прочитаного (виділяється повнота, точність, глибина розуміння); в процесуальному – сам процес читання, тобто співвідношення графем з фонемами, становлення цілісних прийомів впізнавання графічних знаків, формування внутрішнього мовного слуху, скорочення внутрішнього промовляння і встановлення зв’язку між семантичним і графічним комплексами, тобто читання вголос і про себе, повільне і швидке, з повним чи загальним розумінням. У структурі читання як діяльності можна виділити мотив, мету, умови, результат. Мотивом є спілкування чи комунікація за допомогою друкованого слова, метою – отримання необхідної інформації, до умов діяльності читання відносять оволодіння графічною системою мови та прийомами добування інформації, результатом діяльності читання є розуміння чи здобуття інформації з прочитаного з різним ступенем точності та глибини.

Психофізіологічну основу читання складають операції зорового сприйняття тексту і його розуміння. При читанні інформація поступає через зоровий канал. Зорові відчуття спричиняють дію внутрішнього мовленнєворухового аналізатора. Завдяки цьому читання супроводжується внутрішнім проговорюванням. При цьому людина чує те, що вона читає.

Сприйнятий текст зазнає смислової переробки на різних рівнях у такій послідовності: значення слова співвідноситься зі значеннями інших слів, встановлюється контекстуальне значення, слова об’єднуються в синтагми, синтагми – в речення, речення – в більші смислові утворення, а останні – в цілісний мовленнєвий твір. Мінімальною смисловою одиницею тексту вважають синтагму.

Процес осмислення включає роботу пам’яті та такі розумові операції: порівняння, узагальнення, аналіз, синтез, абстрагування, конкретизацію, антиципацію.

2. Мета і зміст формування англомовної компетенції у читанні учнів початкової школи.

Розвиток уміння читання починається з першого року навчання та продовжується протягом усіх років навчання. Метою формування англомовної компетенції у читанні учнів початкової школи є сформувати базові навички і вміння читання, необхідні для подальшого розвитку комунікативної компетенції в основній і старшій школі.

Зміст навчання читання включає:

1) лінгвістичний компонент містить букви, буквосполучення, слова, словосполучення, речення, текст. Учні мають засвоїти букви і звуки, які вони передають (b - /b/; складність - w, c, g та голосні букви); назвати звук і буквосполучення, яке його передає (sh- / /, ck - /k/; складність - th, wh). Мінімальною одиницею навчання читання є слово, яке і дозволяє учням оволодівати технікою читання – володінням букво-звуковими відповідностями та вмінням об’єднувати матеріал у смислові групи (словосполучення та речення) та оформляти їх інтонаційно;

2) психологічний компонент складається з формування навичок читання – техніки читання – вслух і про себе: слів, словосполучень, речень, тексту (вимова, наголос, ритміка, логічний наголос, паузація, інтонування, швидкість) та розвитку вмінь читання як діяльності по здобуттю змістовно-смислової інформації (зміст та смисл (підтекст):

• вміння антиципації (той, хто читає робить прогноз на те, що буде далі), результат антиципації – ми не помічаємо помилок у словах, порівняно легко читаємо нерозбірливі слова, продовжуємо читати по першому складу, по змісту);

• вміння виділяти основне при читанні (перед текстові завдання типу ‘Read and prove’, Read and find’ сприяють розвитку цього вміння);

• вміння скорочувати, стискувати текст за рахунок вилучення надлишкової інформації (‘Summarize the information in two-three sentences’, ‘What is the text about?’);

• вміння інтерпретувати текст, тобто розуміти підтекст, смисловий зміст прочитаного і складати своє відношення до нього;

• вміння співвідносити окремі частини тексту до цілого (‘Arrange in correct order’).

3) методологічний компонент пов’язаний з оволодінням учнями раціональними прийомами навчання читання, пізнання нової мови, формування навичок самостійної роботи. Навчальні уміння включають:

• вміння читати по ключовим словам;

• вміння користуватися транскрипцією;

• вміння користуватися довідником;

• вміння здійснювати мовну і контекстуальну здогадку.