6) Мотиваційне забезпечення навчальної діяльності

Мотивація, під якою розуміють спонукальні сили до вивчення ІМ, зумовлена суб'єктивним світом учня, вона визначається його власними бажаннями, пристрастями, особистісною зацікавленістю учня у навчанні. На уроці ІМ мотивація забезпечується рядом факторів.

По-перше, матеріал, що використовується на уроці, повинен бути цікавим, відповідати смакам та уподобанням учнів. Це може бути не тільки цікавий текст, але також сучасна пісня, поезія, гумор тощо.

По-друге, прийоми роботи з навчальним матеріалом повинні приваблювати учнів. Цьому сприяють колективні форми роботи, де учень відчуває себе суб'єктом спілкування, навчальні ігри (ігри-конкурси, змагання, ігри на здогадку, рольові ігри, буквені ігри, рухові ігри і т.п.), що ставлять учнів у життєву ситуацію, проблемні завдання до вправ, що сприяють інтелектуальному розвитку учня.

По-третє, учень повинен усвідомлювати рівень своєї успішності у вивченні ІМ, бо це викликає задоволення собою, відчуття прогресу в учінні. Успішність учіння досягається доступними та посильними навчальними завданнями, її оцінкою з боку вчителя та учнів. Щоб завдання було посильним, учень повинен мати можливість скористатися зразком виконання дії, необхідними опорами, ключами для самокорекції, що може забезпечуватись використанням різноманітних допоміжних засобів навчання, як нетехнічних, так і технічних. Оцінку успішності учня не слід ототожнювати виключно з балом. Учитель має широко використовувати заохочувальні репліки оцінного характеру типу: That's excellent work. That's a good start. You're really trying hard. Таке позитивне підкріплення на уроці сприяє росту інтересу до предмета, викликає впевненість у собі.

По-четверте, на мотивацію навчання позитивно впливає сприятливий психологічний клімат на уроці. Атмосфера спокійної врівноваженості, взаємної довіри, відчуття рівноправності, партнерства у спілкуванні викликає в учнів задоволення від навчального процесу, бажання брати в ньому участь. Сприятливу дію справляють також моменти релаксації (музичний фон, фізкультпаузи), що знімають втому в учнів, підвищують їх загальний тонус і, таким чином, перешкоджають спаду мотивації.

Знання вчителем вищезгаданих мотиваційних засобів та їх застосування може гарантувати успішне навчання ІМ.

4. Підготовка вчителя до уроку ім. Формулювання цілей уроку. Вимоги до плану-конспекту уроку.

Результативна організація уроку АМ в початковій школі вимагає дотримання ряду умов планування. Урок розглядають як певну ланку в системі занять навчального циклу. Займаючись АМ в рамках відповідного навчального циклу, учні послідовно здійснюють ознайомлення з новим навчальним матеріалом; тренування для формування навичок та вмінь; вживання даного матеріалу в мовленні в процесі самостійного рішення комунікативних задач в аудіюванні, говорінні, читанні та поступово письмі.

Вчитель відповідно виконує організаційну, навчаючу та контролюючу функції. Такою є функціональна взаємодія вчителя й учнів в навчальному процесі з АМ. Вона повинна отримати відображення в формулюванні цілей, а потім і задач уроку. Цілі уроку відображають той кінцевий рівень, до якого слід привести учнів в результаті навчання. Формулювання цілей носить загальний характер, а задач – більш конкретний. Наприклад:

Цілі: формувати лексичні навички учнів; формувати граматичні навички; розвивати вміння аудіювання іншомовних текстів. Задачі: ознайомити учнів з новою лексикою по темі «Іграшки» (перераховуються нові ЛО) і навчити учнів вживати цю лексику в мовленні на рівні фрази в ході виконання ігрових вправ; ознайомити учнів з мовленнєвими зразками I’ve got… What have you got? І навчити вживати їх на рівні мікродіалогу в ситуації “В магазині іграшок ”; навчити учнів аудіювати текст “Bill’s Family” в звукозапису. Якраз задачі визначають структуру уроку і конкретні види роботи на кожному його етапі.

При поурочному плануванні завдання вчителя полягає в тому, як на даному конкретному уроці організувати процес навчання та виховання. Цілі навчання та загальний зміст уроку цього циклу відображені в тематичному плані, отже, необхідна подальша конкретизація змісту на­вчання, етапів уроку, відбір конкретного навчального матеріалу, прийомів навчання, розробки вправ, засобів навчання, дидактичного матеріалу. Вчитель повинен усвідомити призначення кожного елемен­та уроку, його взаємодію з іншими елементами уроку.

В поурочному плані конкретизуються/розробляються:

• цілі навчання на уроці;

• зміст етапів уроку;

• прийоми навчання;

• вправи;

• допоміжні засоби навчання;

• завдання додому.

Підготовча робота вчителя до уроку здійснюється послідовно і вклю­чає:

• аналіз змісту матеріалу,

• визначення типу уроку,

• формулювання цілей уроку,

• поетапний розподіл навчального матеріалу,

• визначення часу на його опрацювання,

• розробку вправ,

• складання плану-конспекту уро­ку,

• підготовку засобів навчання.

Аналіз змісту матеріалу починається з уточнення місця уроку в системі уроків і встановлення його зв'язків з попереднім та наступними уроками. Зміст уроку визначений тематичним планом, але його по­трібно скоректувати, враховуючи результати попередніх уроків.

Визначення місця уроку в курсі навчання та аналіз змісту матеріа­лу дають вчителю можливість сформулювати основні практичні цілі уроку. Загальноосвітня, розвиваюча та виховна цілі конкретизуються у зв'язку з практичними. Визначаючи практичні цілі конкретного уроку, вчитель може по­ставити одну головну мету та дві супутні. Головна мета, звичайно, по­в'язана з розвитком мовленнєвих навичок і вмінь, тому на уроці учні повинні не лише засвоювати матеріал, але й вправлятися в іншомовній діяльності. Практичні цілі можуть дробитися на окремі завдання в ме­жах певних етапів уроку. Цілі уроку повинні точно визначати на що потрібно звернути увагу в ході роботи: на показ та пояснення мовного матеріалу, на формування навичок, на розвиток умінь тощо.

Готуючись до планування уроку, вчитель також проводить аналіз матеріалу з точки зору труднощів, які він може викликати в учнів. При цьому вчитель прогнозує можливі помилки учнів у ході наступної ро­боти з цим матеріалом, намічає необхідну послідовність дій щодо їх подолання.

Враховуючи конкретні завдання і зміст уроку, важливі психолого-педагогічні фактори, вчитель визначає структуру уроку та відповідні прийоми і форми роботи.

Не слід перевантажувати урок різними формами роботи, оскільки вони, так само як і одноманітні вправи, спричиняють швидку стомлю­ваність учнів. Вчитель повинен прагнути розвивати активну розумову діяльність учнів, їх фантазію, кмітливість. Проте не слід забувати, що творчі завдання потребують старанної підготовки, точного відбору та дозування матеріалу, чіткої його організації, розробки прийомів стиму­ляції та активізації учнів.

Завданням учителя є створення природних переходів від однієї час­тини уроку до іншої і від одного виду вправ до іншого. Роль таких "місточків" можуть виконувати бесіда з учнями, що переключає їх на інше завдання, коротке дотепне оповідання, ілюстрація, етикетний діа­лог тощо. Отже, кожний з етапів уроку має свій "організаційний мо­мент", що готує даний етап. Його функція — орієнтування учнів на наступну роботу, мотивація їхньої діяльності, повідомлення про те, чим будуть займатися учні та що для цього слід зробити. Важливо також націлити учнів на результат їх діяльності, якого вони повинні досягти в кінці уроку чи певного етапу.

Потім учитель розподіляє час у хвилинах на кожну частину уроку. Без урахування умов навчання важко навести співвідношення між різни­ми етапами уроку. Воно не є стабільним. Проте методично обґрунтованим слід вважати такий розподіл часу, при якому більша його частина припадає на усне мовлення.

Нарешті вчитель продумує та готує наочні посібники, роздатковий матеріал, підбирає технічні засоби навчання та складає план-конспект уроку.

План-конспект уроку може бути коротким і розгорнутим. Старанно розроблений конспект уроку сприяє чіткому проведенню цього уроку. На початку конспекту вказується дата проведення уроку, його порядко­вий номер, група/клас учнів, тема, підтема, цілі, а потім послідовно вик­ладається хід уроку у вигляді докладного сценарію: спочатку вступна частина, потім основна та заключна частини.