Використована література

1. Бычко И. В. Познание и свобода. – М., 1968.

2. Нейссер Ч. Познание и реальность. – М., 1981.

3. Традиции и революции в истории науки. – И., 1991

4. Чунинов Э. М. Природа научной истины. – М., 1977.

Тема 9. Природа як предмет філософського аналізу план

1. Поняття природи. Природа і культура.

2. Природа жива і нежива. Життя як цінність

3. Екологічна проблема: наукові, соціально-філософські й етико-гуманістичні аспекти.

Мета: Дати наукове визначення поняття «природа», розкрити зміст взаємозв’язку природи та культури, навчити студентів бачити різницю між поняттями. Показати як змінювалися уявлення про природу та культуру в історичному контексті.

Основні поняття теми

Природа, культура, живе, анімізм, гілозоїзм, тотемізм, біосфера, ноосфера, екологія, навко­лишнє середовище, екологічна проблема.

ПИТАННЯ 1. Природа в широкому смислі цього поняття - це матерія, взята у всьому розмаїтті форм її буття. У більш вузькому смислі - уся сукупність при­родних умов існування людини і людства. Перетворена люди­ною природа набуває якості культури.

ПИТАННЯ 2. Для різних етапів людської історії характерне існування своєрідних поглядів на природу. Так, для первісних людей характерний, анімізм - погляд, відповідно до якого усе - і людина і звір, і дерево, і камінь - мають свою душу. Відома й така система поглядів, як гілозоїзм, відповідно до якого жи­вим є все існуюче. Живе і неживе по-різному використовуєть­ся людиною. Живе - це те, чим людина тільки й може харчу­ватися, що використовується нею для виготовлення одягу. Але живе - це і небезпечний суперник у боротьбі за їжу, а часто і смертельний ворог, це і сама людина, що усвідомлює себе в спорідненості усьому живому.

Існує цілісна система, що сприяє виникненню і відтворенню життя і називається біосферою. Закони живого, як більш ви­сокої форми руху матерії, стають пануючими по відношенню не тільки до біологічної, але й до хімічної еволюції

Сучасних учених приваблюють ідеї про життя, як чинник не тільки планетарного, але й космічного порядку, про відпо­відальність наділеної розумом людини, як системоутворюючо­го елементу ноосфери, за збереження біосфери, життя.

ПИТАННЯ 3. Екологічна проблема, хоча і є по суті своїй соціальною, по­роджується безпосередньо технічними засобами і може одержа­ти своє повне вирішення лише в результаті соціальної трансфор­мації, покликаної забезпечити здійснення економічних, вироб­ничих, соціально - культурних й аксиологічних змін, необхід­них для усунення екологічної небезпеки.

Вихід - у створенні здорового середовища існування людини, соціальні і природні параметри якого забезпечували б макси­мум можливостей для її розвитку. Мова, таким чином, йде про екологічний розвиток - процес раціонального перетворення (фор­мування) навколишнього середовища в інтересах людини.

Максимальна відповідність сформованого в такий спосіб природного середовища життєвим потребам людей і є основ­ною метою екологічно збалансованої стратегії розвитку.