Використована лытература

1. Бур М., Иррлиц Г. Притязание разума. – М., 1978.

2. Гегель Г. В. Ф. Философия истории. – СПб., 1993.

3. Гулыга Ф. Кант. – М., 1977.

Тема 8. Пізнання. Наукове пізнання план

1. Проблема пізнання у філософії

2. Структура знання. Чуттєвий і раціональний рівні пізнання

3. Проблема творчості

4. Вчення про істину. Практика як критерій істини, осно­ва й мета пізнання

5. Наукове пізнання: специфіка, рівні. Форми і методи на­укового пізнання

6. Наука та її роль у суспільстві.

Мета: Дати визначення гносеології як філософської теорії пізнання. Сформувати у студентів чітке уявлення про основні форми і способи пізнання, його види і рівні. Ознайомити студентів з проблемою істини практики філософії.

Визначити зміст науки та її місце в сучасному світі. Дати наукове визначення емпіричного і теоритичного рівнів наукових досліджень, їх методи. Показати динаміку наукового пізнання.

Основні поняття теми

Гносеологія, агностицизм, суб'єкт пізнання, об'єкт пізнання, знання, інформація, відчуття, сприйняття, уявлення, мислення, поняття, судження, умовивід, творчість, інтуїція, розуміння, пояснення, істина, практика, ідея, проблема, гіпотеза, кон­цепція, теорія, спостереження, вимір, експеримент, аналіз, синтез, абстрагуван­ня, узагальнення, індукція, дедукція, моделювання, ідеалізація, наука

ПИТАННЯ 1. Теорія пізнання (гносеологія) - це розділ філо­софії, що вивчає природу пізнання, закономірності пізнаваль­ної діяльності людини, її пізнавальні можливості; передумо­ви, засоби і форми пізнання, а також співвідношення знання з дійсністю, закони його функціонування, умови і критерії його істинності й достовірності. Проте по­милковим було б думати, що агностицизм заперечує пізнання взагалі.

Суб'єкт пізнання - реальна людина, сус­пільна істота, наділена свідомістю, насамперед у таких її про-' явах як мислення, відчуття, розум, воля, яка засвоїла істо­рично вироблені людством форми і методи пізнавальної діяль­ності і тим самим розвинула свої пізнавальні здатності й опа­нувала історично конкретними здатностями до цілеспрямова­ної пізнавальної діяльності.

Об'єкт пізнання - це те, на що спрямовується на основі прак­тики пізнавальна діяльність суб'єкта. Об'єктом пізнання може бути в принципі вся дійсність, але лише тією мірою, у якій вона ввійшла в сферу діяльності суб'єкта.

ПИТАННЯ 2. Знання необхідні людині для орієнтації в навколишньому світі, пояснення і передбачення подій, планування й органі­зації діяльності, вироблення інших нових завдань.

Початковою формою і джерелом знань є відчуття і сприй­няття. Відчуття є образами, відображеннями, копіями або сво­го роду знімками окремих властивостей предметів або явищ об'єктивного світу. Сприйняття ж виступають як більш складні форми пізнання, що відбивають не окремі властивості пред­метів, а єдність різних сторін, властивостей, що характеризу­ють образ предмета в цілому.

Уявлення - узагальненому конкретному образі, відтвореному, створеному на основі заздалегідь сприйнятих образів предметів і явищ. Уявлення дає можливість зіставити різні сприйнятті і наочно уявити властивості, зв'язки та взаємовідношення речей, які в даний момент безпосередньо і не сприймаються.

Вихід же за межі чуттєвого пізнання досягається за допомогою абстрактного мислення.

Абстрактне мислення - де вища форма відображення, якісні но відмінний момент пізнання, що дозволяє виявляти не тільки зовнішні властивості і відношення, але й найглибші зв'язки, розкривати закони зміни і розвитку природи і суспільства, проникати в сокровенні таємниці всесвіту.

Формами абстрактного мислення служать поняття, судження й висновки.

ПИТАННЯ 3. У процесі пізнання поряд із раціональними операціями і процедурами беруть участь і нераціональні. Спро­буємо з'ясувати їхню суть.

Найважливішим з механізмів творчості є інтуїція. Вона міс­тить у собі ряд певних етапів: 1) накопичення та несвідомий розподіл образів і абстракцій у системі пам'яті; 2) неусвідомлене комбінування і переробка накопичених абстракцій, об­разів і правил з метою вирішення певного завдання; 3) неспо­діване для даної людини знайдення рішення, що відповідає сформульованому завданню.

ПИТАННЯ 4. Пізнання виступає як процес проникнення думки в об'єкт, а пізнавальною метою цього процесу є осягнення істи­ни.

Об'єктивна істина - це такий зміст людських знань про дій­сність, що не залежить ні від конкретної людини, ні від людства. Відносна істина - це таке знання, що у принципі правиль­не, але неповно відбиває дійсність, не дає її всебічного вичерп­ного образу. Абсолютна істина - це такий зміст людських знань, який є тотожнім самому предмету та який не буде спростовано по­дальшим розвитком пізнання і практики.

Осно­вою ж таких пізнавальних взаємовідносин є практика - пред­метно-чуттєва діяльність людей, спрямована на_деретворення світу природного і соціального.

ПИТАННЯ 5. На­укове пізнання являє собою відносно самостійну, цілеспрямова­ну пізнавальну діяльність.

Факти - це сприйняті людиною (суб'єктом пізнання) та зафік­совані у визначеній формі ті або інші сторони, моменти дійснос­ті.

Спостереження - певна система фіксування та реєстрації властивостей досліджуваного об'єкта в природних умовах або в умовах експерименту, що спрямовується визначеною задачею.

Метод виміру - це певна система фіксації та реєстрації кіль­кісних характеристик досліджуваного об'єкта за допомогою різноманітних вимірювальних приладів і апаратів.

Експеримент - це метод емпіричного рівня пізнання, засіб почуттєво-предметної діяльності.

Аналіз - це розчленовування предмета на його складові частини (сторони, ознаки, властивості, відношення) з метою їхнього всебічного вивчення.

Синтез - це поєднання раніше виділених частин (сторін, ознак, властивостей, відношень) предмета в єдине ціле.

Аналіз і синтез діалектично суперечливі і взаємообумовлені методи наукового дослідження.

Абстрагування - це метод відволікання від деяких власти­востей і відношень об'єкта й одночасно зосередження основної уваги на тих властивостях і відношеннях, що є безпосереднім предметом наукового дослідження.

Узагальнення - це метод наукового пізнання, за допомогою якого фіксуються загальні ознаки і властивості певного класу об'єктів і здійснюється перехід від одиничного до особливого і загального, від менш загального до більш загального.

Індукція - це такий метод наукового пізнання, коли на ос­нові знання про окреме робиться висновок про загальне. Це процес виведення загального положення на основі спостере­ження за рядом одиничних фактів.

Дедукція - це метод наукового пізнання, за допомогою яко­го на підставі загального принципу логічним шляхом з одних положень як істинних із необхідністю виводиться нове істинне знання про окреме.

Моделювання - це метод вивчення об'єкта (оригіналу) шля­хом створення і дослідження його аналогу (моделі), що заміняє оригінал, його сторони і властивості, які становлять безпосе­редній предмет наукового інтересу.

Ідеалізація - це засіб логічного моделювання, завдяки яко­му створюються ідеалізовані об'єкти.

Проблема - це форма наукового пізнання, єдність двох змістовних елементів: знання про незнання і передбачення мож­ливості наукового відкриття.

Концепція - це форма і засіб наукового пізнання, засіб розуміння, пояснення, тлумачення основної ідеї теорії.

Теорія - це найбільш адекватна форма наукового пізнання, система достовірних, глибоких і конкретних знань про дійс­ність

ПИТАННЯ 6. Наука - це історично сформована форма людсь­кої діяльності, спрямована на пізнання і перетворення об'єктив­ної дійсності. Вона постає і як певний результат діяльності у вигляді системи знань, і як їхнє духовне виробництво, тобто процес. За своїй предметом науки діляться на природничо-технічні, що вивчають закони природи й засоби її освоєння і перетворення, і суспільні, що вивчають різноманітні суспільні явища і закони їхнього розвитку, а також самої людини як істоти соціальної (гуманітарний цикл). Предмет науки впливає на її методи. У природничих науках одним із головних методів дослідження є експеримент, а в суспільних - статистика.