Використована література

1. Кун Т. Структура научных революций. – М. 1975.

2. Попер К. Відкрите суспільство та його ворога – К., 1994. Тт. 1-2.

3. проблемы человека в западной философии. – М., 1988.

4. Рюс Ж. Поступ сучасних ідей.-К, 1998

Тема 4. Філософська думка в україні план

1. Філософська думка часів Київської Русі

2. Філософія Відродження і Просвітництва на Україні

3. Формування і розвиток українського романтизму

4. Філософська думка України в II половині XIX - XX ст.

Основні поняття теми

Українське Відродження, українське Просвітництво, український предроантизм, український романтизм, філософія серця

Мета: обгрунтувати основні особливості української філософії(гуманістична та антигуманістична спрямованості. Визначити зміст українського Відродження, українського романтизму. Дати визначення поняття «філософія серця».

ПИТАННЯ 1. Характер філософської думки Київської Русі в період X - XIII ст. був обумовлений специфікою соціально-економічного розвитку суспільства, системою традиційних феодальних економічних зв'язків. Після невдалої спроби ство­рення «своєї релігії» з використанням традиційних уявлень східних слов'ян, пошуку такої релігії, яка дала б можливість вписатися в канву європейської культури, - результатом цьо­го пошуку стало Хрещення Київської Русі - пануючою світо­глядною парадигмою утверджується християнство.

Основним джерелом філософських ідей Київської Русі були уявлення давніх слов'ян, їхня народна культура, а також вчен­ня давнього християнства, елліністична філософія, освоєння Духовної культури Візантії та Болгарії, де головне місце займала Біблія. Всесвітня історія, роль і місце, що займає в ній Київ­ська Русь - ось тема та зміст шукань філософів.

ПИТАННЯ 2. У XVI-XVII ст. культурне життя України значно пожвавлюється, що пов'язано з міжнародним обміном культурними цінностями. Набувають значного поширення ідеї гуманістів епохи Передренесансу, оскільки після падіння іта­лійських колоній у Криму під ударами Туреччини частина генуезьких купців переселяється у Львів і Київ. З ними при­їжджають промисловці, архітектори, діячі мистецтва. Чима­ло українців вчаться в європейських університетах.

Відродження в Україну прийшло з півночі Європи, де про­ходило у формі Реформації. Остання спочатку поширилася на Річ Посполиту, а звідти - на Україну. Протестантський рух вимагав обмеження привілеїв духівництва. Поширився каль­вінізм, зокрема, заклики до невибагливого життя й ощадли­вості, вимоги секуляризації земель духівництва, встановлен­ня контролю за його діяльністю.

Одним з перших білорусько-українських мислителів епохи Відродження був Франциск Скорина (1490 - біля 1541 р.).

На початку XVIII сторіччя в Україні вже існували елемен­ти капіталістичних відносин, що позначилося й на духовному життя суспільства, сприяючи розвитку ідей Просвітництва. Просвітництво - антифеодальна ідеологія періоду становлен­ня капіталізму, відповідно до якої подолання феодальних відно­син і встановлення нового суспільного ладу можливе за допо­могою реформи та освіти.

Головним центром науки й культури на той час була Києво-Могилянська Академія.

Найяскравішою особистістю серед українських просвітителів був Фєофян Прокопович (1677-1736 p.).

ПИТАННЯ 3. Період XVII - другої половини XVIII ст. харак­теризується посиленням боротьби монархічної Росії за ліквіда­цію автономії України й Запорозької Січі, яка виконувала функції української державності.

Посилення соціального гноблення викликало загострення на­ціонально-визвольної боротьби, що знайшло відбиток у гайдама­цькому русі 30-50 років XVIII ст. і коліївщині 1768 р. Ці рухи, будучи стихійними, сприяли поширенню соціально-національ­них ідей мислителів-просвітителів, найвидатнішим серед яких був Григорій Савович Сковорода (1722 - 1794 p.).

В центрі уваги Сковороди - релігійна й моральна проблема­тика. Він створює практичну філософію, не приділяючи вели­кої уваги теоретичній довершеності, формальній систематизації своїх ідей. Філософію Сковорода розуміє як науку про людське щастя, тобто як засіб самоусвідомлення і самовизначення люди­ни у світі. При всій повазі до науки філософія його носить пан­теїстичний характер. До того ж сковородянський пантеїзм тяжіє до ідеалізму - стверджується первинність внутрішньої, духов­ної, «божественної» природи всього матеріального. Одночасно проголошується вічність, нескінченність і несотворимість цього світу. Бог же тлумачиться Сковородою як закон, внутрішня закономірність всього існуючого. Проблема єднання людини, світу і Бога в філософії Сковороди знаходить свою специфіку у формі типових рис передромантичної свідомості і стає внутрішнім рушієм філософсько-теологічної думки, яка веде до формування Українського романтичного світогляду.

Основні риси філософії серця Сковороди, одержали розвиток і остаточно сформувалися в ро­ботах Памфіла Даниловича Юркєвича (1826-1874р.). В центрі вчення Юркєвича, як і Сковороди, стоїть людина - малий світ. Він також звертається до поняття серця, позначаючи цим понят­тям сферу духовного життя. До неї входить те, що витиснуте «за поріг свідомості». Як і в Сковороди, у Юркєвича символ «серце» багатозначний.

Інший представник українського й російського романтизму Микола Васильович Гоголь (1809-1852 p.). Його шукання прав­ди - це поглиблення в себе, у свою душу, тому що саме через неї лежить шлях у світ.

ПИТАННЯ 4. У II половині XIX - на початку XX ст. в Ук­раїні поширюються ідеї позитивізму, які підтримує та розвиває В. Лесевич, доповнюючи їх ідеями І. Канта. «Спеціалісти» по­ставили філософію на позиції служниці окремих наук. З цих позицій, зокрема, О. Потебня розробляє проблеми філософії мови. Ряд українських учених - таких, наприклад, як політеконом М. Туган-Барановский, юрист Б. Кістяковський - розробляють проблеми методології, від яких дехто підійшов і до загальних проблем філософії. Зокрема, мінералог В.І. Вернадський розроб­ляв питання про роль живої природи в геологічних процесах, історик В. Липинський перейшов від історії до філософії історії.