Логічний квадрат
Усі неодиничні судження, в яких відсутні кванторні слова „всі”, „жоден”, і подібні їм, краще відносити до часткових.
Логічні відношення між судженнями можна подати у формі „логічного квадрата”.
Судження:
А – загально стверджувальне
(всі S є Р)
Е – загально заперечне
(жодне S не є Р)
I – частково стверджувальне
(деякі S є Р)
О – частковозаперечне
(деякі S не є Р)
Примітки:
Лінії квадрата по вертикалі відображають відношення підпорядкованості між судженнями А та I, Е та О, де А, Е – підпорядковуючі судження, а Е та О – підпорядковані.
Лінії квадрата по діагоналі відображають відношення суперечності (контрадикторності) між судженнями А і О, Е та І.
Лінія квадрата по верхній горизонталі відображає відношення контрарності (протилежності) між судженнями А та Е.
Лінія квадрата по нижній горизонталі відображає відношення субконтрарності (часткові збіжності ) між судженнями І та О.
У загальностверджувальних судженнях (А) поняття на місці суб’єкта (S) повинні бути розподіленими, а на місці предиката (Р) можуть бути і розподіленими, і не розподіленими.
У загальнозаперечних судженнях (Е) поняття на місці суб’єкта (S) та предиката (Р) завжди є розподіленими.
У частковостверджувальних судженнях (І) поняття на місці суб’єкта завжди не розподілені, а на місці предиката (Р) можуть бути розподіленими, але, як правило, є також нерозподіленими.
У частково заперечних судженнях (О) поняття на місці суб’єкта (S) завжди є нерозподіленим, а на місці предиката (Р) – завжди розподіленими.
Використанга література
Хоменко І.В. Логіка – юристам, К.,2003, с.69-81
М.Г.Тофтул Логіка, К., 1999, с.111-120
В.Х.Арутюнов, В.М.Мішин, Д.П.Кирик Логіка, К., 2000, с.40-45
І.В.Хоменко, І.А.Алексюк Основи логіки К., 1996, с.119-128
В.И.Кирилов, А.А.Старченко Логика, М., 1995, с.20-30
Тема18. Основні закони логіки план
Поняття закону у формальній логіці.
Закон тотожності.
Закон протиріччя.
Закон виключеного третього.
Закон достатньої підстави.
Закон є результатом відображення необхідного, істотного, сталого і багаторазового повторюваного відношення між предметами і явищами реальної дійсності.
Закон мислення – це результат відображення необхідних істотних, сталих, багаторазово повторюваних зв’язків між думками, вираженими логічними засобами.
Визначення: будь-яке висловлювання є тотожним саме собі.
Це означає, що у процесі міркування воно повинне зберігати одне й те ж значення, скільки б разів воно не повторювалося. Зовнішньо це найпростіший із логічних законів. Його можна сформулювати також таким чином: якщо висловлювання є істинним, тоді воно істинне.
Наприклад: “Якщо право – наука, тоді воно – наука.”.
Схема цього закону записується так:
А→А; або А ↔А
Читається: “Якщо А, тоді А”; “А тоді і тільки тоді, коли А”.
Визначення: ніяке висловлювання не може бути істинним одночасно із своїм запереченням.
Цей закон говорить про суперечливі одне одному висловлювання, тобто висловлювання, одне з яких є запереченням другого. В одному із суперечливих висловлювань щось стверджується, а в другому – те саме заперечується, причому твердження і заперечення стосуються одного й того ж об’єкта, розглянутого протягом того самого часу і у тому самому відношенні.
Так, наприклад, суперечать одне одному такі висловлювання: “Ця людина здійснила цей злочин”, “Ця людина не здійснила цей злочин”.
Схема цього закону записується так:
~ (А ^ ~А).
Читається: “Невірно, що А і не-А”.
Визначення: з двох висловлювань, в одному з яких стверджується те, що заперечується у другому, – одне є неодмінно істинним, тобто істинне або саме висловлювання, або його заперечення (“третього не дано”).
Наприклад: з двох висловлювань “Обвинувачений в момент здійснення злочину був осудним” і “Обвинувачений в момент здійснення злочину не був осудним” одне неодмінно є істинним, а друге - хибним. Якщо буде встановлено, що істинним є перше висловлювання, тоді друге буде обов’язково хибним і навпаки.
Схема цього закону записується так:
А v ~А.
Читається: “А або не-А”.
Необхідною рисою логічно правильного мислення є його доведеність, обґрунтованість. Даний закон нерозривно пов’язаний з цією рисою мислення.
Закон достатньої підстави: достовірною треба вважати тільки ту думку, істинність якої достатньо обґрунтована.
Цей закон не тільки дозволяє, а й змушує нас сумніватися в істинності (чи хибності) будь-яких думок. Він не піддається формалізації, його не можна переконливо виразити засобами сучасної логіки у вигляді формули.
або неправильним” адекватне висловлюванню “Міркування є неправильним або правильним”.
Схема цього закону записується так:
(А v В) ↔ (В v А)
Читається: “А або В тоді і тільки тоді, коли В або А”.