8.8. Підготовка і порядок пред'явлення зустрічного позову

Нерідко при розгляді претензії або позовної заяви до суб'єкта: господарювання спеціалісти юридичних служб вивчають питан­ня про необхідність організації заявлення зустрічної претензії або позовної заяви. Це є одним із процесуально-правових за­собів захисту інтересів суб'єкта господарювання.

Відповідач має право до прийняття рішення по суті заявлених вимог подати до позивача зустрічний позов для спільного роз­гляду з первісним позовом. Закон вимагає, щоб зустрічний позов був взаємопов'язаний з первісним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів (дотри­мання в необхідних випадках досудового порядку вирішення спору, сплата державного мита тощо).

Слід підкреслити, що зустрічний позов має низку ознак, які властиві загальному поняттю позову.

Правила подання зустрічного позову регулюються ст. 60 Гос­подарського процесуального кодексу України. Це один із право­вих засобів захисту інтересів суб'єктів господарювання, які є відповідачами. Подача зустрічного позову — це право самого відповідача. На зустрічний позов поширюються норми про відмову в прийнятті, поверненні позовної заяви без розгляду.

Взаємозв'язок зустрічного позову з первісним є можливим у різних формах. Зустрічний позов може бути пред'явлений юри­дичною службою щодо того ж предмета спору, що і первісний.

Отже, подання зустрічного позову є винятком із загальний правил України про підсудність. Зустрічний позов має розгляда­тися за місцем подання первісного позову.

Згідно з вимогами ст. 84 Господарського процесуального ко­дексу України господарський суд при розгляді первісного і зуст­річного позовів у рішенні вказує результати розгляду кожного з позовів.

У випадку повного або часткового задоволення первісного і зустрічного позовів накази про стягнення господарським судом видаються окремо по кожній позовній заяві.

8.9. Участь юридичної служби в судах при захисті майнових прав і економічних інтересів суб'єктів господарювання

Відповідно до вимог п. 9 Загального положення про юридич­ну службу та пп. 3 п. 20 «Інструкції про порядок юридичного обслуговування колгоспів» від 16 листопада 1984 р. № 205/25, дія якої поширюється на сільськогосподарські господарства не­державної форми власності, на спеціалістів юридичних служб покладено обов'язок представляти в установленому законодав­ством порядку інтереси суб'єктів господарювання в судах, а та­кож в інших органах під час розгляду правових питань і спорів.

Для виконання функцій представника суб'єкта господарюван­ня в судах загальної юрисдикції і господарських судах спеціалі­сти юридичної служби, яким доручено ці функції, повинні бути наділені відповідними повноваженнями, котрі оформляються дорученням юридичної особи.

Доручення на ведення справ у господарському суді видають­ся спеціалістам юридичної служби або іншим працівникам, підпи­суються керівником суб'єкта господарювання або його заступ­ником. Якщо доручення підписує не керівник, а інша службова особа, вона повинна мати на це відповідні повноваження, офор­млені актом керівника (наказ, розпорядження) або договором. Якщо доручення підписуються керівником суб'єкта господарю­вання з колегіальним органом управління або його заступником, уповноваження повинні бути передбачені статутом, установчим договором або положенням.

Отже, згідно зі ст. 28 Господарського процесуального кодексу України представниками сторін і третіх осіб в господарському суді можуть бути керівники суб'єктів господарювання і їх зас­тупники, інші особи, повноваження яких визначені законодав­ством та установчими документами. Вони подають документ, що посвідчує їх посаду. Представництво юридичної особи може підтверджуватись довіреністю, виданою керівником суб'єкта гос­подарювання. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої особи, і вона обов'язково скріплюється печаткою суб'єкта господарювання.

Представник у суді може подати суду нові документи і дока­зи, які раніше не були відомі і можуть по-новому вплинути на наслідки розгляду конкретної справи. Тому, не покладаючись тільки на знання справи, юрисконсульт повинен своєчасно і принципово готуватись до розгляду справи в суді і передбачати які докази та підстави може навести або представити в суді інша сторона.

Враховуючи, що ст. 4³ Господарського процесуального кодексу України передбачено порядок здійснення судочинства у госпо­дарських судах на основі принципу змагальності, у своїй промові спеціаліст юридичної служби повинен зробити аналіз обґрунтову­ючого матеріалу, дати правову оцінку встановленим у справі об­ставинам і викласти висновок про обґрунтованість позовних ви­мог з урахуванням фактичних обставин конкретної справи.

Після розгляду справи в суді і оголошення рішення спеціаліст юридичної служби доводить до керівника суб'єкта господарю­вання наслідки розгляду справи. Якщо законність прийнятого судом рішення не викликає сумніву, спеціаліст юридичної служ­би контролює отримання суб'єктом господарювання рішення та хід його виконання.

Слід звернути увагу спеціалісту юридичної служби керівника суб'єкта господарювання, що згідно зі ст. 85 Господарського про­цесуального кодексу України рішення господарського суду на­бирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі якщо в судовому засіданні було оголо­шено лише вступну та резулятивну частини рішення, воно наби­рає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підпи­сання рішення. Проте ст. 292 Цивільного процесуального кодек­су України встановлені значно більші строки на оскарження рішення суду першої інстанції загальної юрисдикції. Так, апеля­ційна скарга на рішення суду першої інстанції може бути подана потягом місяця з наступного дня після оголошення рішення. Якщо у справі ухвалено додаткове рішення, то строк на апеляційне оскарження обчислюється з наступного дня після його проголо­шення.

Слід звернути увагу на те, що скарги на ухвали суду першої інстанції загальної юрисдикції згідно з ч. 3 ст. 292 Цивільного процесуального кодексу України подаються протягом 15 днів з наступного дня після їх ухвалення.

При пропущенні строку подачі апеляційних заяв або скарг з поважних причин юрисконсульт повинен рекомендувати керівнику звернутись до суду з проханням про поновлення цього строку Згідно зі ст. 93 Господарського процесуального кодексу України відновлення пропущеного строку можливе протягом трьох місяців з дня прийняття рішення відповідним місцевим господарським судом.

Таким чином, юридична служба зобов'язана здійснювати пра­вовими засобами захист інтересів суб'єкта господарювання, якого вона представляє в суді, діючи при цьому на підставі вимог зако­нодавства, обґрунтовано і конкретно. Юридична служба не по­винна допускати незаконних дій і водночас зобов'язана акцен­тувати увагу господарського суду або суду загальної юрисдикції на всі допущені іншою стороною порушення законодавства при складанні документів, котрі мають юридичне значення, як за фак­тичних, так і за формальних обставин, що впливають на наслідки розгляду справи та прийняття рішення у справі.

Юридична служба, представляючи інтереси суб'єкта господа­рювання в господарському суді або судах загальної юрисдикції як відповідача, зобов'язана використати факт пропущення стро­ку позовної давності або порушення правил складання комер­ційного акта для відхилення позовних вимог незалежно від об­ґрунтованості позовної заяви по суті.

Водночас представник юридичної служби суб'єкта господа­рювання повинен проявляти об'єктивність у визнанні позовних вимог позивача в тій частині, в якій вони безперечно підтверд­жені наявними в справі письмовими документами та іншими доказами.

Про обґрунтоване задоволення позовної заяви до суб'єкта господарювання і про відмову місцевим судом або господарсь­ким судом юрисконсульт повинен доповісти це керівнику су­б'єкта господарювання, пояснивши причини допущених недоліків і прогалин у позовній роботі, а також назвавши конкретних служ­бових та інших осіб, винних у допущенні невиробничих витрат, для відшкодування за рахунок винних, а також про притягнення до дисциплінарної відповідальності відповідно до вимог чинно­го законодавства України.