Розділ 7 організація досудового захисту порушених майнових прав суб'єктів господарювання

7.1. Досудовий порядок захисту порушених майнових прав суб'єкта господарювання

Суб'єкти господарювання незалежно від форм власності і гос­подарювання, які є юридичними особами, самостійно виступа­ють учасниками майнових відносин, укладають різні договори від свого імені, несуть самостійну відповідальність стосовно по­зивача або відповідача. З 1 січня 2004 р. це питання регулюється нормами Господарського кодексу України.

Захист порушених прав, у тому числі майнових, здійснюється в установленому законом порядку. У зв'язку з ним такі процесу­альні питання набувають великого значення.

Будь-яка юридична особа, якщо її майнові права порушено, перед зверненням до господарського суду зобов'язана була до 9 липня 2002 р. звернутися з претензією до самого винуватця. Такий порядок називався досудовим врегулюванням спору або претензійним порядком.

Отже, важливе місце в системі правових засобів із зміцнення договірної і розрахункової дисципліни, виконання державного і регіонального замовлення посідає претензійна робота, яку в ос­новному організовували або здійснювали працівники юридич­них служб суб'єктів господарювання.

З приводу обов'язковості застосування претензійного (позасудового) порядку вирішення спору перед його вирішенням гос­подарським судом Конституційний Суд України прийняв рішення від 9 липня 2002 р. № 15-рп/2002 у справі № 1-2/2002 за консти­туційним зверненням товариства з обмеженою відповідальність «Торговий Дім «Кампус Коттон клаб», яким офіційно звернув увагу на положення ч. 2 ст. 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів).

Відповідно до п.1 резолютивної частини цього рішення Конституційний Суд роз'яснив, що положення ч. 2 ст. 124 Консти­туції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадяни­на України, іноземця, особи без громадянства, юридичної осо­би) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Вста­новлення законом або договором досудового врегулювання спо­ру за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

У зв'язку з цим Вищий господарський суд України своїм інфор­маційним листом від 30 серпня 2002 р. № 01-8/978 роз'яснив, що до внесення відповідних змін до Господарського процесу­ального кодексу України та інших актів законодавства госпо­дарським судам слід виходити з того, що правові норми, якими встановлено порядок досудового врегулювання спорів, а також наслідки недотримання вимог зазначених норм не можуть засто­совуватися у вирішенні господарських спорів.

Проте, дотримання вимог ст. 5 Господарсько­го процесуального кодексу України не суперечить чинному за­конодавству і не зачіпає економічно-фінансових та інших інте­ресів суб'єктів господарювання. Тому застосуван­ня на практиці позасудового врегулювання спорів шляхом заявлення претензій доцільно зберегти, передбачивши його при укладенні господарських та інших договорів, що не сприяє без­підставному допущенню розгляду спорів у господарських судах, зменшенню витрат на розгляд спорів, економії часу та підняттю ролі юридичної служби в досудовому вирішенні спорів.

Крім того, слід зауважити, що претензійний порядок як досудовий визначає ст. 222 Господарського кодексу України.

У зв'язку з цим вважаємо за доцільне звернути увагу на вирі­шення спорів у досудовому порядку, який склався в практичній роботі юридичних та інших служб суб'єктів господарювання народного господарства України.

Згідно з вимогами пп. 9 та 10 п. 9 Загального положення про юридичну службу юридична служба організовує претензійну ро­боту, дає правову оцінку претензіям, що пред'явлені суб'єкту господарювання чи суб'єктом господарювання у зв'язку з пору­шенням його майнових прав і законних інтересів. На юридичну службу покладено обов'язки здійснювати контроль за додержан­ням структурними підрозділами встановленого в суб'єктах гос­подарювання порядку пред'явлення і розгляду претензій, вона також аналізує наслідки розгляду претензій.

При організації ведення претензійної роботи юридична служ­ба повинна керуватись Рекомендаціями про порядок ведення пре­тензійної та позовної роботи на підприємстві, в установі, орга­нізації, які схвалені постановою колегії Міністерства юстиції Ук­раїни від 15 січня 1996 р. № 2.

В об'єднаннях, великих підприємствах і організаціях для про­ведення претензійної роботи створюються спеціальні договірно-претензійні служби. До їх компетенції входять:

• підготовка мате­ріалів і організація роботи по розгляду претензій;

• перевірка заяв­лених до суб'єкта господарювання претензій та підготовка відповідей на них;

• облік претензій та їх зберігання; підготовка матеріалів та подання їх в юридичну службу для підготовки на­ступного заявлення позовів;

• організація роботи по попереджен­ню претензій (рекламацій);

• аналіз стану претензійної роботи і вжиття заходів щодо її вдосконалення.

Претензійні документи до винних юридичних або фізичних осіб дають можливість бухгалтерії, фінансовому, економічному або юридичному відділам контролювати виконання договірних зобов'язань, витрачання матеріалів, стягувати з конкретних по­садових осіб завдані збитки.

Отже, якщо претензійна робота ведеться іншими підрозділа­ми, юридична служба повинна не лише здійснювати методичне керівництво цією роботою, а й організовувати її і візувати підго­товлені цими підрозділами відповідні претензійні документи.

Претензійна робота включає складання розрахунків, добір необхідних документів та правових актів, які обґрунтовують пре­тензію, оформлення претензій.

Служби організації постачання і збуту, зовнішньоекономіч­них зв'язків, бухгалтерсько-фінансовий та інші структурні підроз­діли повинні готувати та подавати юридичній службі всі доку­менти, необхідні для заявлення позовів із неякісної і некомплек­тної продукції.

Служби організації і збуту, зовнішньоекономічних зв'язків готують матеріали, пов'язані з недопоставкою, затримкою відван­таження продукції, порушенням її асортименту. Служба техніч­ного обслуговування і якості, лабораторія стандартизації або якості готують матеріали, необхідні для заявлення претензій, пов'яза­них з отриманням неякісної або некомплектної продукції, порушенням вимог, що ставляться до тари, тощо. Бухгалтерсько-фінансова служба подає матеріали, необхідні для заявлення пре­тензій, пов'язаних із дебіторською заборгованістю і застосуванням відповідних правових заходів майнової відповідальності за порушення платіжної дисципліни. Крім того, бухгалтерія готує всі розрахунки з розмірів пені, штрафів і збитків, пов'язаних з по­ставкою або відпуском неякісної продукції та у зв'язку з невико­нанням інших договірних зобов'язань.

У разі необхідності названі підрозділи до передачі матеріалів юридичній службі попередньо передають їх в бухгалтерію для порівняння з рахунками, складання або перевірки розрахунків та підготовки інших відповідних документів з цих питань.

Коли для заявлення претензії юридичній службі передають оригінали документів, що повинні зберігатись у справах інших підрозділів (комерційні акти, акти експертиз), то з цих доку­ментів знімаються копії, на яких робляться відмітки про переда­чу оригіналів юридичній службі із зазначенням номера претен­зійної справи.

Після надходження матеріалів, необхідних для заявлення пре­тензії, юридична служба повинна перевірити наявність права на заявлення претензій, повноту документів та їх належне оформ­лення, а в разі необхідності — запросити від відповідних служб додаткові матеріали або надсилати для перевірки в інші підроз­діли. При отриманні неправильно оформлених документів юри­дична служба повертає їх відповідному підрозділу суб'єкта гос­подарювання, вказавши строк для виправлення.

Про порушення строків у порядку подання документів, необ­хідних для заявлення претензій, юридична служба письмово інформує керівництво суб'єкта господарювання.

У разі відсутності підстав для заявлення претензії юридична служба дає свої правові висновки керівництву суб'єкта господа­рювання.