Розділ 4 робота юридичної служби з правовими актами

4.1. Мета, зміст і організація роботи юридичної служби з правовими (локальними) актами

Метою організації правової роботи є спрямування зусиль юридичної служби на правильне застосування, неухильне додер­жання та запобігання невиконанню вимог актів законодавства, інших нормативних документів суб'єктів господарювання. Юри­дична служба зобов'язана інформувати керівника про необхідність вжити заходи щодо скасування актів, прийнятих з порушенням вимог чинного законодавства.

Згідно з вимогами пп. 3, 4 та 5 п. 9 Загального положення про юридичну службу юридична служба суб'єктів господарювання зобов'язана координувати роботу і брати безпосередню участь у підготовці наказів та інших локальних актів підприємства, уста­нови, організації чи господарства, що регулюють відносини струк­турних підрозділів, їх майнову відповідальність. Її спеціалісти перевіряють відповідність законодавству проектів наказів, інших актів, що подаються на підпис керівника, та візують їх за наяв­ності погодження цих проектів заінтересованими підрозділами. Працівники юридичної служби разом з іншими структурними підрозділами складають висновки за проектами наказів та інши­ми локальними актами, готують і вносять у встановленому по­рядку пропозиції про зміну чи скасування відомчих норматив­них актів та актів підприємства, що фактично втратили чинність, не відповідають умовам господарювання або видані з порушен­ням вимог законодавства. Працівники юридичної служби також зобов'язані здійснювати контроль за відповідністю законодав­ству актів, прийнятих керівниками структурних підрозділів, до­повідати керівнику суб'єкта господарювання для вжиття заходів щодо їх зміни чи скасування.

Отже, згідно з п. 3 Загального положення про юридичну служ­бу, прийняття актів правового характеру без попередньої пере­вірки юридичною службою не допускається.

Участь юридичної служби в розробці правових (локальних) норм важлива не лише тому, що сприяє вирішенню завдань по забезпеченню законності в діяльності суб'єктів господарювання, але і тому, що від змісту цих норм залежать і виробничі успіхи трудового колективу суб'єкта господарювання, і наслідки фінансово-економічної роботи в цілому.

Так, при розробці положення про преміювання і депреміювання працівників в одному випадку можуть бути виявлені такі норми, що стимулюють виробничу працю і довголітню роботу на підприємстві, в установі чи організації, а в іншому — це можуть бути випадкові, які не відображають сутність певних показників, а встановлюють зрівнялівку, що не сприяє мобілізації трудового колективу на напружену працю і не закріплює довголітня трудові зв'язки з працівниками.

Ці висновки свідчать про те, що юридична служба не повинна обмежуватись формальним ставленням до видання наказів, інших локальних актів. Юрисконсульту слід розглядати у зміст такої норми з погляду економічної, соціальної вигоди і перевіря­ти, чи відповідають норми вимогам законодавства.

Безпосередня участь юридичної служби у створенні локаль­них актів — це обов'язкова умова добре поставленої правове роботи в конкретному суб'єкті господарювання.

Форми такої участі можуть бути різними. В одних випадках це підготовка проекту нормативного акта, наприклад, положен­ня про виробничий підрозділ (бригади, відділу, цеху, ферми), розробка зразків документів по оплаті праці, роботі з кадрами та інших документів, з якими працюють відповідні структурні служ­би. З юридичною службою погоджуються питання про права, обов'язки конкретного підрозділу, його взаємовідносини з пара­лельними службами, розглядається також структура документа в разі необхідності, редагується його зміст.

В інших випадках, наприклад, при укладенні колективної договору, який включає в себе пункти нормативного характер} спеціалісти юридичної служби залучаються адміністрацією участі в обговоренні пропозицій колективу працівників і профкому, формуванні пропозицій для загального редагування тексту цього документа. Якщо виникають спори між адміністрацією і профкомом у процесі укладання колективного договору, юри­дична служба бере участь у погодженні спірних питань стосовні прав працівників з дотриманням вимог законів України «Про колективні договори та угоди», «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та іншого законодавства.

Не повинна стояти осторонь юридична служба і при підго­товці «Правил внутрішнього розпорядку». Складання проекту цього документа може здійснюватися спільно зі службами опла­ти праці і зарплати, економіки та фінансів або може також дору­чатися юридичній службі і погоджуватися з профспілковим ор­ганом суб'єкта господарювання. Решта служб підприємства, ус­танови, організації дає свої зауваження і пропозиції до проекту цих Правил для підпису їх адміністрацією і профспілковим орга­ном.

Нерідко для розроблення тих чи інших нормативних актів, скажімо, положення про відділи і служби, про матеріальне зао­хочення тощо створюється спеціальна комісія, до складу якої обов'язково включається спеціаліст юридичної служби.

Всі накази, розпорядження, рішення, постанови, акти норма­тивного характеру підлягають попередньому, до підпису їх кері­вником або прийняття відповідним органом управління, візу­ванню юридичною службою, незалежно від того, ким вони готу­вались.

Питання про порядок підготовки, юридичного обліку, збері­гання нормативних актів та контролю викладені в Рекомендаці­ях з питань підготовки, подання на державну реєстрацію, юри­дичного обліку та зберігання нормативних актів міністерств, інших органів державної виконавчої влади, органів господарського уп­равління та контролю. Ці рекомендації схвалені постановою ко­легії Міністерства юстиції України від 17 червня 1993 р. № 13 відповідно до вимог Указу Президента України від 3 жовтня 1992 р. № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-право­вих актів міністерств та інших органів виконавчої влади» з ме­тою поліпшення організації роботи з цих питань, а також запо­бігання множинності локальних актів з одних і тих самих тем. Ці документи рекомендуються для роботи працівникам юридичних служб, які обслуговують господарські суб'єкти різних форм влас­ності.

Згідно з названими Рекомендаціями до відомчих норматив­них актів належать постанови, накази, інструкції та інші правові документи, видані відповідними керівниками або органами уп­равління.

При розробці проектів нормативних актів слід виходити з необхідності поліпшення правового регулювання управління, вдосконалення системи нормативних актів, упорядкування чи скасування організаційно-правового механізму реалізації чинного законодавства.

Проекти цих документів розробляються на підставі узагаль­нення практики застосування законодавства та відомчих актів або з питань, що знову виникли у зв'язку з виконанням завдань, покладених на орган, який видає акт відповідно до його компе­тенції.

Проект, що готується, повинен відповідати Конституції України, чинному законодавству, а також раніше прийнятим актам органу, який видає акт, якщо проект не передбачає їх скасування або зміни. Проект локального акта також повинен відповідати нормативним приписам органів, які видали акти, обов'язкові для органу, що готує проект, або для суб'єктів господарювання, на які поширюватиметься дія акта.

Законодавством встановлено, що міністерства, суб'єкти господарювання видають постанови, накази, інструкції та інші нормативні акти, які передбачені положенням, статутами, установчими договорами, що визначають їх правовий статус.

До проекту локального акта включаються норми з питань, що потребують рішення керівника, який видає акт.

Включати до проекту приписи з питань, які вимагають оперативного вирішення структурними підрозділами, не рекомендується, крім випадків, коли слід дати вказівку вирішити певне питання або переглянути раніше прийняте рішення.

Якщо при підготовці проекту передбачається внесення істот­них змін у чинні відомчі нормативні акти або коли з одного й того ж питання є декілька актів, доцільно підготувати новий нормативний акт. До проекту такого акта включаються нові і раніше прийняті нормативні приписи, які повинні зберегти свою чин­ність.

Проект нового локального акта розробляється і тоді, коли є потреба внести зміни до багатьох пунктів чинного акта або змінити пункти, до яких раніше було внесено багато змін, або акт, до якого повинні вноситись зміни, застарів і багато його частин визнано такими, що втратили чинність. Нові приписи з окремих питань, які вирішені у раніше виданих актах, готуються, як правило, у формі змін та доповнень до тексту цих локальних актів.

До розробки проекту документа слід ретельно вивчити доціль­ність видання такого локального акта, встановити наявність трудових, матеріальних, економічних та інших ресурсів, необхідних для його реалізації.

Юридична служба міністерства, відомства чи відповідного суб'єкта господарювання, який видає акт за дорученням керів­ництва, безпосередньо бере участь у розробці проекту з питань, що входять до її компетенції, надає необхідну допомогу струк­турним підрозділам з правових питань, що виникають при підго­товці проекту локального акта.

Якщо підготовка та затвердження нормативного акта доручені декільком структурним підрозділам, то роботу над проек­том організує той з них, якому доручено скликання комісії, ут­вореної відповідно до доручення, або який у дорученні записа­ний першим.

При підготовці спільного проекту акта за власною ініціати­вою керівництво зацікавлених органів, об'єднань, управлінь, які видають локальний акт, узгоджено визначає порядок та строки підготовки проекту, а також осіб, відповідальних за його підго­товку. Проект локального акта, який передбачено затвердити за узгодженням з іншими органами, після його підготовки надси­лається на офіційне попереднє погодження їх керівництву.

При підготовці локального акта, обов'язкового для інших органів, слід визначити організації, на які поширюватиметься дія цього акта, та у необхідних випадках ступінь їх участі у підго­товці проекту акта.