14. Побудуйте модель проблемної ситуації та опишіть її на матеріалі з літератури.

Проблемна ситуація на уроці – це такий вид навчальної ситуації, який містить у собі певну суперечність між призначеними для вивчення фактами і явищами, яку потрібно розв’язати.

Учитель може показати учням шлях дослідження проблеми, розв’язати її від початку до кінця, а учні – спостерігати за процесом роздумів учителя і вчитися розв’язувати проблемні завдання (метод проблемного викладу), учні можуть під керівництвом учителя самостійно розмірковувати, розв’язувати проблемні ситуації, аналізувати, порівнювати і узагальнювати за умови, що учитель організовує пошук нових знань за допомогою різних засобів (частково-пошуковий метод), або самостійно здобути їх у процесі дослідження проблеми, порівняти різні варіанти відповідей, а також визначити основні засоби досягнення результатів, коли учитель лише управляє процесом розв’язання проблемних завдань (дослідницький метод).

Проблемна ситуація на уроці літератури може виникнути за різних умов:

1. Коли зіставляються діаметрально протилежні точки зору на один і той же твір.

2. Коли учні не згідні з трактуванням твору критиками, кіносценаристами чи композиторами.

3. Якщо протиріччя закладені самим письменником у назві твору («Хіба ревуть воли, як ясла повні?»).

4. Коли зіставляються життєві колізії, що покладені в основу твору, з їх показом письменником (мається на увазі різне бачення читачем і письменником однієї проблеми).

В 11 класі програмою передбачене вивчення творів письменників української діаспори, що починається уроком з вивчення творчості митців «празької школи». Протягом року учні вивчатимуть твори багатьох письменників-емігрантів. Тому важливо на першому уроці дати їм можливість усвідомити проблеми українських емігрантів і причини їхньої еміграції. Запропонований шлях створення й вирішення проблемної ситуації доцільний при вивченні оглядових тем з літератури, коли не передбачений текстуальний аналіз твору. Спочатку поставимо перед учнями запитання, відповідаючи на які вони повинні залучити відомий їм матеріал з історії.

• Що таке еміграція?

• Скільки було хвиль еміграції?

• Коли почалася друга хвиля переселення українців? Чим вона обумовлена?

Якщо учні пригадали історичний матеріал, запропонуємо їм проблемне запитання: чи можна вважати патріотом України людину, яка в 20—30-і роки покинула батьківщину, виїхавши за кордон?

Залучаючи знання з історії, школярі скажуть, що еміграція 20—30-х років мала політичний характер. На виїзд за кордон інтелігентів штовхали жорстокі репресії по відношенню до представників культури, науки, які в тоталітарному суспільстві прагнули встановити елементи демократизму, бо не приймали жорстоких рамок влади, висловлюючи власні думки й ідучи на вчинки, що суперечили нав'язуваним правилам поведінки. Щодо патріотизму учні можуть висловлювати різні думки, але вчитель певною мірою експромтом може поставити інше запитання: давайте подивимося, наскільки далекоглядними були ті, хто емігрував; що б сталося, якби вони не виїхали? Відповіді видно з дат життя письменників: Валер'ян Підмогильний розстріляний, Микола Куліш розстріляний, Микола Хвильовий покінчив життя самогубством, Олександр Довженко вимушений був власним здоров'ям поплатитися за спроби говорити чесно. Список можна продовжувати. Передбачаємо репліки дітей: але ж все-таки сильними є ті, хто зумів залишитися. Продовжимо систему проблемних запитань: що зробили для України діячі, які вижили в умовах еміграції? Видавали книги і журнали (У. Самчук, О. Теліга), сприяли розвитку української педагогічної науки (за методичними напрацюваннями Григорія Ващенка сьогодні навчаються студенти і працюють вчителі), створювали чесні радіопрограми, писали правдиві літературні твори (В. Барка, І. Багряний), допомагали утверджувати в Україні українське слово (П. Яцик), створювали українські навчальні заклади за кордоном (Г. Ващенко, П. Рудницький). Перелік патріотичних справ українських емігрантів дуже великий. Щось із цього списку відомо дітям з уроків історії, а деякі факти додасть вчитель. Таким чином, усі разом — вчитель і учні — доведуть, що патріотизм емігранта визначається тим, як він допоміг своїй країні, тому багатьох емігрантів можна називати патріотами.