57. Наведіть приклад евристичної бесіди, що розгортається під час уроку традуктивно (Використайте шкільний підручник за фахом)

Бесіда - запитально-відповідний метод навчання, завдання якого – спонукати учнів до актуалізації відомих і засвоєння нових знань шляхом самостійних роздумів, висновків і узагальнень.

За характером пізнавальної діяльності учнів бесіди класифікують на репродуктивні, катехізичні і евристичні. Евристичні бесіди підводять учнів до самостійних висновків.

Традуктивннй метод передбачає рух від окремого до окремого через його порівняння за ознаками подібності (аналогія) чи відмінності. Характеризуючи цей метод з позицій діяльності вчителя й учнів, необхідно зазначити, що аналогія не може самостійно існувати. Тільки в єдності з іншими логічними методами (аналіз, синтез, індукція, дедукція) вона сприяє реалізації завдань навчання.

Дедукція, індукція, традукція невіддільні від аналізу і синтезу, порівняння, узагальнення, конкретизації. Евристична бесіда підводить учнів до самостійних висновків. Прикладом такої бесіди може стати дві самостійні частини мови іменник та дієслово. Наприклад:

1) Якою частиною мови є іменник самостійною чи службовою?

2) Дієслово?

3) Що між ними спільного?

4) Які відмінності існують між цими частинами мови?

5) Синтаксична функція іменника та дієслова у реченні?

Отже, (підводимо підсумки думок та поглядів учнів)

59. Порівняйте традиційну та педоцентричну дидактичні концепції за цілями і методами навчання. Які елементи з них застосовує сучасна дидактика?

Дидактична концепція – система поглядів на процес навчання. Психолого-педагогічні концепції часто називають дидактичними системами. Дидактична система – це сукупність елементів, що утворюють єдину цілісну структуру, спрямовану на досягнення цілей навчання.

У педагогічній літературі дидактичні системи умовно поділили на традиційні (Я. Коменський, Й. Песталоцці, Й. Гербарт та ін.) і педоцентричні (Дж. Дьюї).

Для традиційної школи характерним є схематизм, пошук абсолютно ідеального методу навчання. У традиційній системі навчання трактується насамперед з позиції вчителя. Вчитель – суб’єкт навчання, учні – об’єкти його педагогічних впливів. Ефективність навчання залежить головним чином від методів і прийомів діяльності вчителя, у зв’язку з чим основна увага приділена пошукові й обґрунтуванню ефективних методів викладання. При цьому особливості пізнавальної активності учнів, як правило, до уваги не беруться. У такій пояснювально-ілюстративній моделі навчання педагог повідомляє учням певну інформацію, а учні засвоюють її (пояснювально-ілюстративний, репродуктивний методи). Тобто вчитель «вкладає» знання в голови учнів, яким залишається лише сприйняти, засвоїти їх, а потім відтворити. Викладання, засвоєння і відтворення – основні етапи традиційного навчання. Основна функція вчителя вбачається у чіткому, доступному і зрозумілому викладі, поясненні учням навчального матеріалу – готових знань і умінь.

У педоцентричній системі навчання розглядається з погляду учня – як процес учіння. Навчання доцільно будувати на основі потреб, інтересів та здібностей дитини. Педоцентричний напрямок діяльності зосереджує увагу не на методах діяльності вчителя, а на психологічних закономірностях розвитку дитини у навчанні. Отже, основна мета навчання полягає в активізації пізнавальної діяльності учнів. Оскільки мислення активізується в проблемних ситуаціях, коли особистість відчуває певні труднощі. Дж. Дьюї пропонував будувати навчання як розв’язування учнями під керівництвом учителя конкретних практичних проблем (проблемного викладу, частково-пошуковий). Причому останні мають бути життєвими, зрозумілими і близькими для учнів. Основна ідея – «навчання через відкриття».

Виділені Дж. Дьюї етапи відображають стадії пізнавальної діяльності учнів, тоді як формальні ступені Й.-Ф. Гербарта – етапи викладацької діяльності вчителя.

У педоцентричній концепції основна функція вчителя в постановці перед учнями життєво важливих практичних проблем та організації діяльності учнів, спрямованої на їх розв’язання. Знання й уміння не виступають спеціальною метою діяльності учнів, а формуються ними мовби паралельно, під час розв’язування практичних проблем.

Сучасна дидактика, розглядаючи навчання як єдність викладання і учіння, намагається синтезувати позитивні сторони обох дидактичних систем.

60. Порівняйте системи навчання за часом виникнення, цілями і методами (індивідуально-групова, класно-урочна, взаємного навчання, індивідуалізованого навчання, лабораторно-бригадного навчання, «план Трампа», навчання методом проектів).

Система навчання	Час виникнення	Цілі і методи
Індивідуально-групова	середньовіччя	Робота вчителя з учнями різного віку, рівня підготовки в умовах аудиторного і позааудиторного навчання, коли він працює окремо з учнем і водночас може навчати групу учнів через постановку пізнавальних завдань
Класно-урочна	16-17 століття	Забезпечення пізнавальної активності учнів, послідовного і систематичного вивчення матеріалу шляхом застосування різних методів і прийомів навчання за умови керівної ролі учителя, чіткої організаційної структури, раціонального використання часу. Вчитель проводить навчальну роботу з групою учнів постійного складу, однакового віку і рівня підготовки (клас) протягом певного часу і за встановленим розкладом (урок).
Взаємного навчання	18 століття	Взаємне навчання, коли вчитель на початковому етапі навчає обмежену кількість (групу) старших учнів, які, отримавши відповідні інструкції, проводять заняття з молодшими школярами. Педагог може навчати велику кількість учнів, але, виграючи в масовості, навчання багато втрачає в якості.
Індивідуалізованого навчання	У 18-19 столітті була поширена серед багатих верств суспільства, у 20 столітті набуло поширення у т. зв. дальтон-плані	Робота вчителя з окремим учнем, часто в домашніх умовах. Самостійний розподіл учнями часу і порядку навчальної роботи за консультаційної допомоги вчителя, гнучка система організації і врахування індивідуального просування учня за результатами виконання завдань. Поєднання індивідуалізації режиму і змісту навчальної роботи з діяльністю учнів у малих непостійних за складом навчальних групах.
Лабораторно-бригадне	20-ті роки 20 століття, радянська школа	Створення бригад, які працюють на чолі з бригадиром над виконанням навчальних завдань від двох тижнів до місяця. Поєднання колективної роботи бригади з індивідуальною роботою кожного учня. Зміст роботи передбачає її планування, обговорення завдань, підготовка до екскурсій, пояснення і подолання навчальних утруднень. Після виконання всіх завдань проводять підсумкове заняття, на якому бригада звітує про виконану роботу загалом. Не беруться до уваги індивідуальні результати діяльності кожного учня.
«План Трампа»	50-60 роки 20 століття, США	Максимальне стимулювання індивідуального навчання за допомогою гнучкості різних форм його організації. Можуть поєднуватися заняття в аудиторіях з малими групами та індивідуальні заняття.
Метод проектів	20 століття	Формування нового досвіду (знань, умінь, навичок) у процесі планування і виконання завдань практично-життєвої спрямованості, які поступово ускладнюються