Питання для самоконтролю

1. Які процеси можуть здійснюватися на етапі попередньої обробки матеріалу?

2. Які процеси здійснюють на етапі заключної обробки бавовняних матеріалів?

3. Із яких стадій складається процес фарбування матеріалу?

4. Які фарбники використовують для бавовняних матеріалів?

5. Які способи нанесення рисунка на тканину?

6. В чому сутність процесу друку?

7. Які види друку існують?

8. Які процеси здійснюють на етапі заключної обробки тканини?

9. Які спеціальні види обробки використовують для тканин різного волокнистого складу?

10. В чому особливості обробки лляних тканин?

11. Які відмінності між обробкою бавовняних та вовняних тканин?

12. Які процеси здійснюють при обробці натуральних шовкових та тканин із хімічних волокон?

Тести контролю

1. Скільки основних етапів обробки бавовняних тканин?

А) два; б) три; в) чотири; г) п’ять

2. Процес надання тканинам певного кольору шляхом поглинання волокнами фарбника із розчину називають:

1. мерсеризацією; 2) фарбуванням;

3) витравним друком; 4) прямим друком

3. Які процеси та в якій послідовності протікають одночасно при фарбуванні тканин

1) адсорбція; дифузія; фіксація

2) поглинання, проникнення, закріплення

3) дифузія, адсорбція, фіксація

4. Короткочасна обробка тканини концентрованим розчином ідкого натру називається:

1) карбонізацією 2) мерсеризацією, 3) термофіксацією

5. Обробка тканини киплячою водою з метою зняття внутрішньої напруги, яка виникає в процесі прядіння та ткацтва називається:

1) заварюванням 2) термофіксацією 3) карбонізацією

6. Короткочасна дія підвищеної температури на тканини із вмістом триацетатних або синтетичних волокон з метою стабілізації структури термопластичних волокон та попередження їх усадочності називається:

1) термофіксацією 2) карбонізацією 3) ворсуванням

7. Які тканини підлягають кабонізації?

1) напіввовняні 2) вовняні 3) бавовняні

8. Які тканини підлягають термофіксації?

1) вовняні тканини, що містять синтетичні волокна

2) чистововняні 3) бавовняні

9.Які фарбники легко розчиняються у воді і з водного розчину переходять на волокно?

1) прямі 2) кубові 3) нерозчинні азофарбники

10.Які фарбники розчиняються при відновленні їх гідросульфатом в лужному середовищі, утворюючи на поверхні лейкосполуки (сполуки із зміненим колором)?

1) прямі 2) кубові 3) нерозчинні азофарбники

11.Які фарбники утворюються на волокні окисленням солянокислого аніліну?

1)чорний анілін 2) активні 3) нерозчинні азофарбники

12.Які фарбники утворюються на волокні із двох напівпродуктів: азоскладових та діазо складових?

1)чорний анілін 2) активні 3) нерозчинні азофарбники

13.Сукупність фізико – хімічних та механічних процесів, в результаті яких із сурової тканини, отримують готову тканину, називають:

1. опалюванням; 2) декатируванням;

3) мерсеризацією; 4) обробкою

14.Обробка тканини лужним розчином з метою видалення домішок целюлози та залишок шліхти, називають:

1. мерсеризацією; 2) відварюванням;

3) декатируванням; 4) біленням

15.Обробка натягнутої тканини концентрованим розчином їдкого натру при температурі 16 - 20⁰ С з наступним промиванням гарячою, а потім холодною водою, називають:

1) апретуванням; 2) декатируванням;

3) мерсеризацією; 4) біленням

16.До операцій обробки тканини якого волокнистого складу відносяться, заварювання, карбонізація:

1) бавовник; 2) льон; 3) вовна; 4) натуральний шовк

17.Обробку вовняних тканин розбавленою сірчаною кислотою для видалення рослинних домішок, називають:

1) термофіксація; 2) карбонізація; 3) апретування; 4) декатирування

18.Мокре декатирування здійснюють з метою:

1) зсідання тканини; 2) звалювання; 3) термофіксації; 4) апретування

19.Обробку тканин розчином окислювачів називають

1) декатируванням; 2) біленням; 3) мерсеризацією; 4) каландруванням

20.Обробка тканин гарячою парою з метою усадки, видалення лас та закріплення структури, називають:

1) мокрим декатируванням; 2) пресуванням;

3) декатируванням; 4) заключним декатируванням

оцінка _________________підпис

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 10

Тема: Зминання тканини.

Мета: Ознайомитись із способами визначення зминання.

Навчитися визначати зминання тканини неорієнтованим способом.

Отримати навички визначення зминання матеріалу орієнтованим способом.

Інструменти та матеріали: зразки матеріалів, пінцет, ножиці, лупа, лінійка, олівець, праска, транспортир.

Завдання для підготовки до роботи

1.Ознайомитись із способами визначення зминання тканини.

1. Ознайомитись із послідовністю визначення зминання тканини орієнтованим способом.

2. Ознайомитись із принципом роботи приладів для визначення зминання.

3. Вивчити фактори, які обумовлюють більшу чи меншу зминання тканини.

Завдання та методичні рекомендації до виконання дослідження

1. Описати спосіб проведення дослідження на зминання.

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

2. Визначити зминання (не зминання ь) зразків матеріалів різного волокнистого складу, різної щільності неорієнтованим методом.

3. Обчислити коефіцієнт зминання (не зминання) зразків матеріалів різного волокнистого складу, різної щільності, використавши орієнтований метод.

Визначення зминання (не зминання) текстильних матеріалів можна виконувати методом орієнтованого та неорієнтованого зминання.

В процесах виготовлення та експлуатації швейних виробів тканини, трикотажні та неткані волокна відчувають на собі вплив різноманітних механічних дій, що викликають деформації розтягування, стискання, згинання тощо. Показники цих механічних властивостей мають велике значення при оцінювання якості матеріалу, при обґрунтованому виборі її на виріб, при розробці конструкції виробу та технологічному процесі його виготовлення. Вони в багатьох показниках визначають здатність матеріалу набувати та стійко зберігати форму виробу, його зносостійкість і довговічність.

Метод неорієнтованого зминання не є стандартним, хоча неорієнтоване зминання відчутно ближче імітує зминання матеріалів в процесі експлуатації одягу. До тепер знаходить застосування метод неорієнтованого зминання матеріалу в жмуток рукою з подальшою візуальною оцінкою.

Метод орієнтованого зминання полягає в тому, що із зразка матеріалу вирізаємо дві смужки, розміром 15х30мм, одну за основою, другу за уточною ниткою. Смужку складаємо вдвоє, так щоб утворилася петля із верхньою частиною в 10мм, нижня – 20мм. Зверху на петлю встановлюємо вантаж 1,5кг. Витримується під навантаженням протягом 15 хвилин. Через 5 хвилин після зняття навантаження необхідно за допомогою транспортира заміряти кут, утворений між сторонами зігнутого зразка матеріалу (рис. 1.10). Ступінь не зминання можна визначити за коефіцієнтом, який розраховується за кутом відновлення згину.

Коефіцієнт не зминання Х (%), в поздовжньому Хо та поперечному Ху напрямках обчислюється за формулами

де a_о – вимір кута відновлення проби в поздовжньому напрямку (за основою);a_у – вимір кута відновлення проби в поперечному напрямку (за уточною ниткою).

Описаний метод поширюється на бавовняні, шовкові тканини, тканини з хімічних ниток та прядива (окрім ворсових), а також неткані полотна.