§ 3. Поняття, принципи і функції права.

Право необхідно розглядати через ставлення до самого себе, до свободи, до рівності, до справедливості.

Розглядаючи право як юридичне поняття (система норм - правил поведінки, що встановлена й охороняється державою), ми стикаємося з таким явищем, як юридичний кретинізм, тобто пояснення юридичних явищ із самого права (пояснення природи злочинності недосконалістю законодавства, а не економікою, політикою, природою людини).

Філософське трактування права означає, що право є не що інше як міра свободи. Це сила парадокса свободи. Незважаючи на те, що право - обмеження свободи, це - благо, тому що є парадокс свободи, який полягає в тому, що нічим не обмежена свобода перетворюється у свою протилежність. Якщо людям дати необмежену, не урізану свободу, тоді кожен зустріне людину, що буде перевершувати його або розумом, або силою, або везінням і тоді він обов'язково стане її рабом; у той же час він знайде інших людей, яких він перевершує за вищезгаданими показниками, і він стане над ними паном.

Демократичне розуміння права розглядає його з двох позицій. Суть першої полягає в тому, що право є вираженням рівності людей або рівності свобод. Це -ліберально-демократична концепція. Соціал-демократична концепція виступає проти рівності, як формальної рівності людей і прагне доповнити її рівністю економічною. Як правило, право розуміють як вираження соціальної справедливості тому, що справедливість є поєднання рівності і свободи. Право - ядро самої справедливості. Якщо справедливість розуміти як свободу, то це - ліберально-демократичне трактування; якщо ж справедливість розуміти, як рівність, то це -соціал-демократичне трактування.

На філософському рівні протистояння між свободою і рівністю вирішується на рівні любові і братерства; на правовому рівні - на основі консенсусу.

Однак у будь-якому випадку право розуміється в об'єктивному і суб'єктивному сенсі.

Право в об'єктивному сенсі - це система спрямованих на врегулювання суспільних відносин формально-визначених, загальнообов'язкових правил поведінки, що виходять від держави і нею гарантуються.

Говорячи про право в об'єктивному сенсі, слід мати на увазі, що поняття об'єктивності права передбачає те, як право виражене зовні, в об'єктивній реальності, як воно зафіксовано в документах, незалежно від волі і свідомості конкретної лкишни. А це вже сукупність правій поведінки, що регулюють найважливіше, з точки зору держави, коло суспільних відносин.

Виходячи з визначення права в об'єктивному сенсі, слід зупинитися на питанні про ознаки права.

Ознаки права:

/. Формальна визначеність - право зовні фіксується в джерелах права, які найчастіше називають формами права.

2. Загальнообов'язковість - ці правила поведінки є обов'язковими для всіх без винятку.

3. .Походить від держави і гарантується нею - право щільно пов'язано з державою, адже саме держава своєю примусовою силою змушує громадян та посадових осіб дотримуватися правових норм.

4. Спрямовано на врегулювання суспільних відносин. Тобто відносин між людьми.

5. Системність - передбачає побудову права як певної системи. Слід згадати, що ще в Стародавньому Римі система римського права була поділена на приватне та публічне. В наступних же розділах ми зустрінемося з поняттям системи права, як диференційованої структури права, що аогадається з галузей, підгалузей, інститутів та норм. Первинним елементом цієї структури є норма права, тобто конкретне правило поведінки. А це дозволяє нам говорити про поняття права у суб'єктивному сенсі.

Право в суб'єктивному сенсі - міра можливої поведінки конкретної людини відповідно до закону.

Інакше кажучи право в суб'єктивному сенсі означає, як конкретна людина розуміє те чи інше право, ту чи іншу норму і застосовує її до себе.

В теорії держави і права головним чином досліджуються питання права в об'єктивному сенсі. Тому в подальшому, говорячи про право, ми матимемо на увазі саме право в об'єктивному сенсі.

Принципи права - керівні ідеї, що характеризують зміст права, його сутність і призначення в суспільстві.

Сучасні принципи права:

1. Принцип справедливості - відповідність між діями і їхніми соціальними наслідками. Повинні відповідати одне одному праця та платня за неї, шкода та її відшкодування, правопорушення та покарання. Закони, що виражають цю відповідність, відповідають принципу справедливості.

2- Принцип поваги прав людини. Зазначений принцип означає, що у більшості демократичних конституцій закріплені природні права людини (право на життя, право власності тощо).

3. Принцип рівноправності - рівний правовий статус усіх громадян, тобто їх рівні конституційні права і єдина для усіх правосуб'єктність. В ст. 24 Конституції України зазначено: "Громадяни мають рівні конституційні права і свободи і є рівними перед законом". Це положення не припускає будь-яких привілеїв і передбачає рівність громадян України перед судом.

Принцип законності - відповідність підзаконних нормативних актів законам, а останніх - Конституції. Конституція має вищу юридичну чинність. Тому закони України повинні відповідати її Конституції. Щодо підзаконних нормативно-правових актів (Укази Президента України. Постанови Кабінету Міністрів України тощо), які створені на базі законів, то вони повинні відповідати законам. Принцип правосуддя - захист суб'єктивних прав у судовому порядку. Стаття 55 Конституції України передбачає: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом". . інше суд, як третя гілка державної влади, має легальне право на застосування сили до порушників прав і свобод осіб.

Правові аксіоми. Аксіомою в математиці визнається правило, що не потребує доказів. Коли ми говоримо про правові аксіоми, ми маємо на увазі, що ці правила є загальнообов'язковими.

• закон зворотної сили не має. Як правило, ця правова аксіома означає, що нормативно-правові акти, які були прийняті після того, як певна подія вже відбулася, не поширюються на цю подію. Наприклад, у науково-фантастичній літературі дуже часто постає проблема Контакту з позаземним розумом (з так званими інопланетянами). Таким, наприклад, є оповідання 0. Бушкова "1 ловлі там тварин". Суть оповідання полягає в тому, що військового інопланетяни змусили полювати на небезпечних тварин. Військовий знищив інопланетян, а потім розкаявся. Якби продовжити сюжетну лінію, то можна було б припустити, що Контакт все ж таки відбувся. В законодавстві Землі було встановлено покарання за вбивство інопланетян. Так от: зазначеного військового не буде притягнуто до покарання, адже закон зворотної саги не .має. Однак з правила є виключення, яке стосується кримінального та адміністративного права: якщо новий закон пом'якшує чи відміняє покарання взагалі, то він поширюється на правопорушення, які були скоєні до вступу його в закоту силу.

• все, що законом не заборонено, дозволено. Зазначена правова аксіома означає, що громадянам можна робити все, крім того, що прямо заборонено законом (наприклад, здійснювати злочини тощо). В той же час органи держави можуть робити лише те, що прямо дозволено законом. Якщо ж якихось дій в зазначеному законі нема, то органу держави зазначені дії заборонені.

• ніхто не може бути суддею у власній справі. В СССР дуже часто у випадку правопорушення вимагали від порушника пояснювальну записку, у якій оцінюється правопорушником його вчинок. Однак це — порушення прав людини, адже ніхто не може бути суддею у власній справі.

• не можна карати двічі за той же саме злочин. Наприклад, Іванов вбив Петрова. Його засудили до обмеження свободи на певний термін. Після відбування покарання Іванов вийшов з в'язниці і приїхав додому. Там його знову заарештували і засудили за вбивство Петрова. Це — незаконно, адже не можна карати двічі за той же самий злочин. А. в деяких країнах, наприклад, Іванов, після виходу з в'язниці (Іванова знудили за вбивство Петрова, хоча він і не скоював цього вбивства: більше того: Петров його "підставив", сам залишаючись живим), міг би вбити Петрова і його знову не засудили б, адже не можна карати двічі за той же самий злочин.

Зазначений перелік принципів не є вичерпним. До них також; можуть відноситись принцип демократизму, гуманізму тощо.

Функції права - основні напрямки впливу права на суспільні відносини і поведінку людей, що дозволяють дати узагальнюючу характеристику «робота» юридичних норм.

Функції права:

1. Регулятивно-статична - функція закріплення, стабілізації суспільних відносин, що найбільш чітко виражається при визначенні суспільного статусу різних суб'єктів: закріпленні основних прав і свобод людини і громадянина, компетенції органів і посадових осіб. Наприклад, розділ 11 Конституції Укреши закріплює правовий статус Верховної Ради України.

2. Регулятивно-динамічна - право визначає, якою повинна бути майбутня поведінка людей. Ця функція здійснюється за допомогою норм , що зобов'язують. Наприклад, ст. 65 Конституції України зобов'язує громадян України захищати Батьківщину.

3. Охоронна - застосування спеціальних охоронних норм. Наприклад, зібрання охоронних норм кримінального права охороняє суспільний лад в Україні, права та свободи людини й громадянина тощо.

4. Оцінна - право виступає як критерій правомірності або неправомірності чиїхось рішень і вчинків. Правові знання дозволяють визначити, чи мала право на певні дії та чи інша посадова особа чи ні.