Тема 2. Суспільство, держава і право

§ 1. Загальна характеристика суспільства. Суспільство,його політична, система.

Перед тим, як розкривати поняття держави і права, слід дати загальну характеристику суспільства, адже держава є головним елементом його політичної системи, а право - один з соціальних регуляторів суспільних відносин.

Суспільство - це продукт взаємодії людей, певна організація їхнього життя, внутрішньо суперечливий організм, сутність якого полягає в різноманітних зв'язках і відносинах між людьми, їхніми об'єднаннями і спільнотами.

Різноманіття відносин між людьми виявляється в економічних, політичних, моральних, релігійних і т.п. зв'язках. Тому суспільство не може обійтися без соціальних або політичних інститутів - стійких соціальних або політичних встановлень, установ, об'єднань і спільнот, що виконують необхідні для суспільства соціальні або політичні функції.

Слід відрізняти соціальні, інститути від соціальних спільноти. До останніх відноситься народ, нація, клас тощо. Тобто коли ми говоримо про соціальні спільноти, ми маємо на увазі природні об'єднання людей, а коли ми маємо на увазі соціальні інститути, то це передбачає дещо штучне, створене для задоволення певних потреб людей.

Сьогодні до соціальних інститутів відноситься родина, кооперативи, церква тощо. До політичних (тобто пов'язаних з владою) - держава, політичні партії і рухи, групи тиску тощо. Профспілки займають проміжний стан: вони відносяться до соціально-політичних інститутів.

Все зазначене дозволяє говорити про соціальну і політичну систему суспільства.

Поняття «політична система суспільства»' вживається в широкому і вузькому смислі цього слова.

Політична система в широкому смислі слова — це сукупність політичних інститутів, відношень, процесів, принципів політичної організації суспільства. Елементами цієї політичної системи е політичні структури, політична діяльність, політична свідомість і політична культура, політичні норми. Політична система в широкому сенсі цього слова вивчається політологією.

Політична система у вузькому смислі слова - державні, і недержавні соціальні інститути, що здійснюють політичні функції.

До цих інститутів відносяться: держава, політичні партії, профспілки, інші організації і рухи, що беруть участь у процесі завоювання, утримання і використання влади і пов'язаних з нею цінностей - суверенітету, свободи особи тощо.

Держава - важливий елемент політичної системи (виступає як виразник інтересів громадянського суспільства).

Політична партія - організована група однодумців, що представляє інтереси частини народу і ставить собі за мету їхню реалізацію шляхом завоювання державної влади або участі в її здійсненні. Для політичної партії характерні чітка організаційна структура, устав (не обов'язково письмовий) і детально розроблена політична програма. При цьому зовсім не обов'язково, щоб існували списки всіх членів тієї чи іншої партії (як це, наприклад, було у КПРС). Прикладами політичних партій можуть бути консервативна партія у Великобританії, демократична партії у СШ/\, КПРС тощо.

На відміну від політичної партії, для політичного руху не характерні чітка організаційна структура і детально розроблена політична програма. Характерною рисою політичного руху є наявність кількох чи одного лідера, за яким йдуть люди. Крім того, для руху обов'язковою є ідея. Прикладом політичного руху може бути Народний Рух України за часів лідерства В. Чорновола або чартистський рух у Великобританії чи різного роду революційні рухи (гусити в Чехії або так звана революція 1905-07 років).

Щодо групи тиску, то вона не ставить собі за мету завоювання державної влади або участь у її здійсненні. Вона лише прагне до тиску на органи державної влади з метою реалізації інтересів частини народу (довіювання інтересів). Прикладами груп тиску є масонські ложи XIIII-XIX ст.. що намагалися впливати на правлячі кола різних країн.

Громадські організації - об'єднання громадян для задоволення і захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, спортивних і інших інтересів (профспілки).

Регулювання суспільних відносин.

Регулювання суспільних відносин проходить двома рівнями: індивідуальному і нормативному.

Регулювання суспільних відносин на індивідуальному рівні спирається на директивні (накази, що не носять нормативного характеру. Наприклад, наказ розпочати вогонь в умовах бою), інформаційні (людина протягом свого життя отримує інформацію, якою керується у відносинах з іншими людьми) і ціннісні (у кожного суб'єкта є власна система цінностей) регулятори.

Регулювання суспільних відносин на нормативному рівні спирається на технічні і соціальні норми. До технічних норм відносяться правила експлуатації технічних засобів, санітарно-гігієнічні норми, норми агрономічні й інші. До соціальних норм відносяться норми права, моралі, звичаї, корпоративні, політичні, релігійні норми, що регулюють певні сфери суспільного життя.

Соціальна відповідальність. Серед таких сфер є відносини соціальної відповідальності.

Соціальна відповідальність - це суспільні відносини між суб'єктом і контролюючою його інстанцією.

Соціальну відповідальність розглядають у двох аспектах: позитивному і негативному.

У позитивному (проспективному) аспекті відповідальність характеризує позитивне ставлення особи до скоєних нею вчинків. Це - розуміння важливості своїх дій для суспільства, бажання і прагнення виконати їх якнайкраще, ефективніше, швидше. Коли ми говоримо про проспекшивну відповід(Ьіьність ми мато иаувазі наступне: "Ця людина відповідально ставиться до своєї справи: до роботи, до навчання тощо.

У негативному (ретроспективному) аспекті відповідальність характеризується не тільки усвідомленням її особою, але і зовнішнім впливом з боку суспільства, держави, інших осіб за вже зроблене. Коли ми говоримо про ретроспективну відповідальність, ми маємо на увазі, що це відповідальність за вже скоєне порушення суспільного порядку. Така відповідальність може бути моральною, юридичною тощо.