§ 2. Застосування права.

Застосування права (застосування правових норм) - це здійснювана компетентними державними органами, уповноваженими на це громадськими

об'єднаннями або їх посадовими особами організаційно-правова діяльність, результатом якої є встановлення піднормативних, формально обов'язкових індивідуальних правил поведінки персоніфікованих суб'єктів. Ознаки застосування права:

1. Здійснюється органами або посадовими особами, наділеними функціями державної влади. Інакше кажучи, застосування права здійснюється державними органами чи посадовими особами. Так, Президент України (посадова особа) має право видавати Укази про помилування.

2. Має індивідуальний характер. Зазначений Указ Президента України про помилування має індивідуальний характер, тобто милується певний злочинець, наприклад, Іванов 1 Іетро Сидорович, що скоїв вбивство.

3. Спрямовано на встановлення конкретних правових наслідків -суб'єктивних прав, обов'язків і відповідальності. Указ про помилування не звільняє від кримінальної відповідальності, проте звільняє безпосередньо від покарання, тобто від обов'язку потерпати певні негативні наслідки особистого, майнового чи морального характеру.

4. Реалізується в спеціально передбачених процесуальних формах. Існує певна процедура видання зазначеного Указу.

5. Завершується винесенням індивідуального юридичного рішення. Таким рішенням є видання спеціального акту застосування права, тобто, в нашому прикладі, безпосередньому Указу Президента України про помилування Іванова Петра Сидоровича.

Види застосування права:

1. Позитивне - правозастосування, що здійснюється як обов'язкова умова нормальної реалізації деяких регулятивних норм. Наприклад, особа звернулася до органу соціального забезпечення про призначення їй пенсії. Порядок цього призначення регулюється регулятивними нормами, що входять до галузі права соціального забезпечення. І їрнзначення пенсії і буде позитивним різновидом застосування права.

2. Юрисдикційне - застосування санкцій охоронних норм за порушення диспозиції. Прикладом юрисдикційного застосування права є притягнення до кримінальної відповідальності Іванова Петра Сидоровича за вбивство.

Як складний процес, правозастосування розпадається на ряд стадій, тобто відрізків процесу, що мають своє проміжне завдання і в силу цього мають відносну самостійність і завершеність.

Виділяються три основні стадії застосування права:

1. Встановлення фактичних обставин справи. Ця стадія протікає як процес доведення наявності або відсутності юридично значимих обставин (складовий предмет доведення) за допомогою фактів-доказів. Розглянемо це на прикладі того ж самого Іванова Петра Сидоровича, що був притягнутий до кримінальної відповідальності за вбивство з необережності Петрова Сидора Івановича. Фактичні обставини були встановлені за допомогою доказів: свідчення свідків, даній експертизи тощо.

2. Формування юридичної основи справи. Воно містить у собі наступні правозастосувальні дії:

1. Вибір юридичної норми, що підлягає застосуванню. Вибір юридичної норми, що підлягає застосуванню, пов'язано, наприкдал, з аналізом Кримінального Кодексу України. Саме в ньому є норма, що встановлює кримінальну відповідальність за вбивство з необережності.

2. «Вища критика» - перевірка дійсності норми у часі, просторі та за колом осіб. "Вища критика" полягає в перевірці дії норми в часі (чи бува не відмінили її), в просторі (чи на території України скоєне вбивство), і за колом осіб (чи підлягає сам Іванов Петро Сидорович дії цієї норми, адже він моясе бути й малолітнім, тобто йому ще не виповнилося 14 років).

3. «Нижча критика» - перевірка правильності тексту нормативно-правового акту. Іноді буває так, що нормашивно-нравовий акт змінюється. Тому необхідною є "нижча критика", тобто перевірка правильності тексту нормативно-правового акту. Текст/ цього акту аналізується за останньою редакцією із змінами та доповненнями. Особливо обережно через можливі помилки, перекручування слід ставитися до норм, що розташовані в різних збірниках чи коментарях. Тому слід користуватися офіційними виданнями.

4, З'ясування змісту норми права за допомогою тлумачення. Тут маються на увазі способи тлумачення. III. Вирішення справи - процес, що може бути розглянутий і як формально-логічний, і як творчий, і як державно-владний. На нашому прикладі, з точки зору формальної логіки, рішення справи — це процес аналізу фактів, що доводять вину Іванова Петра Сидоровича. Творчість у процесі рішення справи полягає у тому, що удді чи присяжні, на підставі своїх .тань та переконань визначають: винен чи ні Іванов Петро Сидорович, у вбивстві з необережності. Лержавно-владним процес рішення справи стане винесення судом (органом державної (удової) влади) вироку від імені держави.

За результатами правозастосування виноситься акт застосування права. Тому в своєрідною додатковою стадією може виступити державно-примусова реалізація акту застосування права.