§ 3. Методологія теорії держави і права.

Значення методології в пізнанні держави і права.

Теорія держави і права — не зібрання готових догм, істин або канонів. Це жива наука, що постійно розвивається і знаходиться в безупинному пошуку. Розвиваючи й оновлюючи свої методи пізнання, вона наближається до здійснення свого основного призначення — служити науковим орієнтиром державши правовій практиці.

Термін «метод» введено у наукову лексику стародавніми греками. Під ним розуміється спосіб пізнання, дослідження явищ природи і суспільного життя. Якщо предмет науки відповідає на запитання: "що вивчає наука?", то метод - "як наука вивчає свій предмет?". Плодотворність наукового пошуку, ступінь і глибина пізнання реальної дійсності багато в чому залежать від методів, що використовуються дослідниками.

Таким, можна дати таке визначення:

Методи теорії держави і права - це ті способи, підходи, прийоми, ідо використовуються нею для пізнання свого предмета й отримання наукових результатів.

Вчення про методи наукового пізнання називається методологією.

Будь-яка теорія, використовуючи свої методи пізнання, несе крихти знань у загальну скарбничку, дозволяючи повніше і глибше зрозуміти ті або інші грані досліджуваних явищ. На нашу думку, сьогодні найбільш прийнятним для теорії держави і права є конструкттно-критичітй підхід до атмізу й оцінки минулих і. сучасних державно-правових вчень.

Загальнонаукові методи пізнання держави і права.

Теорія держави і права розробляє власні методи дослідження державно-правових явищ. У той же час вона активно використовує загальні методи, що уже виробили різні науки.

Характеризуючи зазначені методи пізнання, слід мати на увазі, що протягом тривалого часу в філософії ведуть боротьбу одне з одним ідеалістичні й матеріалістичні підходи, метафізика та діалектика. Вітчизняній теорії держави і права властива орієнтація на матеріалістичний підхід, згідно з яким сутнісні, глибинні боки держави і права визначені, врешті решт, економікою, наявними формами власності.

У зв'язку з цим до основних методів пізнання відноситься діалектичний, який полягає в дослідженні теорії держави і права крізь призму трьох законів діалектики:

Перехід кількісних змін у якісні. Так, наприклад, збільшення кількості норм і інститутів, що закріплюють та регулюють відносини приватної власності, може призвести до розподілу права на приватне і публічне, як це сталося у Стародавньому Римі;

Закон єдності і боротьби протилежностей. В теорії держави і права існує явище єдності прав і обов'язків, тобто нема прав без обов'язків й обов'язків без прав.

Вказана теза означає, що якщо у будь-кого є певне право, то є хтось, хто це право забезпечить. Наприклад, згідно із ст. 27 Конституції України "Кожна людина .мас невід'ємне право на .життя".

В той же час е хтось (у даному випадку це — держава), хто зобов'язаний це життя захищати. Саме на цьому прикладі виявляється єдність прав (право на життя) і обов'язків (обов'язок держави захищати це життя);

Закон заперечення заперечення або закон подвійного заперечення. В українській державності є елементи минулої і зародки нової державності. Особливості переходу України від тоталітарного режиму до демократичного зумовили і становлення, специфічного «змішаного» державного режиму. Деякі державознавці вважають, що в умовах сучасної України з'єдналися парламентська республіка, президентське правління і радянська влада. Ао залишків останньої слід віднести такі специфічні риси політико-правової свідомості значної частини адміністративних кадрів, політиків і рядових громадян, як впевненість у власній непогрішності, нетерпимість до політичного інакомислення, етатизмі, егалітарнім, догматизм, імітація елітою бурхливої діяльності, примітивізація політико-правової культури. Знищені у своїй основі на центральному інституціональиолюрмативному рівні, залишки радянської влади і. далі продовжують розцвітати в багатьох сферах на локальному, регіонсьіьному і секторному ■рівнях політичної системи.

Серед загальнонаукових методів найбільш поширеними є: аналіз, синтез, порівняння, метод сходження від абстрактного до конкретного і навпаки, моделювання, структурно-функціональний і системні підходи, аналогія, узагальнення тощо. Найпоширенішими серед них є:

1. Метод сходження від абстрактного до конкретного. Рух від абстрактних понять (наприклад, форма держави) до самих конкретних (Великобританія): Форма держави (найабстрактнїше поняття) -> Форма правління (абстрактне поняття) —> Монархія (менш абстрактне поняття) —> Обмежена монархія (більш кон/сретне поняття) —> Парламентарна монархія (конкретне поняття) —> Великобританія (найконкретніше поняття).

2- Метод сходження від конкретного до абстрактного. З'ясування загсьіьпих ознак адміністративного, кримінального, цивільно-правового і дисциплінарного правопорушення дозволяє вивести загальне поняття правопорушення;

3. Моделювання. Суть його полягає в тому, що між різними правовими і державними явищами існує деяка подібність і тому, знаючи властивості й ознаки одного з них (моделі), можна досить точно судити про інше. Так філософи минулого розробили .модель правової держави. "Накладаючи " зазначену модельна Україну, можна з'ясувати, чи є вона правовою державою чи ні.

4. Системний підхід. Він розглядає державно-правову сферу як систему, тобто дещо ціле, яке складається із взаємозв'язаних елементів. Звертається увага на характер зв'язків з зовнішнім середовищем. Реагуючи на зовнішні та внутрішні імпульси, держава і право розвивається.

Конкретні методи пізнання державно-правових явищ.

Знання і вміле використання загальнонаукових методів припускає застосування характерних для гуманітарних наук конкретних методів пізнання. До них відносяться конкретно-соціологічні методи, історичні методи, статистичний, кібернетичний метод тощо. Найбільш поширеними є конкретно-соціологічні й історичні методи.

1. Конкретно-соціологічний. З його допомогою можна виявити стан законності і правопорядку в країні, ступінь ефективності функціонування всіх гілок державної влади, правового регулювання. У рамках цього методу використовуються такі прийоми, як експеримент, інтерв'ювання, анкетування, спостереження й ін.

2. Історичний метод. Зазначений метод рекомендує розглядати державу І право не лише у розвитку, а в послідовній зміні одного історичного типу держави іншим, як правило, більш досконалим і прогресивним. При цьому жоден з історичних типів не може розглядатися як закінчений етап розвитку людства.

Спеціальні методи пізнання державно-правових явищ.

Крім загальнонаукових і приватних методів теорія держави і права виробила власні спеціальні методи пізнання державно-правових явищ. До них відносяться:

/. Порівняльне державознавство і порівняльне правознавство. Зазначений метод грунтується на послідовному вивченні і порівнянні великої кількості подібних об'єктів. Так, порівнюючи прийняття конституцій авторитарних держав, можна встановити, що майже всі вони були прийняті на референдумі. Так. 12 грудня 1993 року на референдум був винесений проект нині діючої Конституції Російської Федерації. Формально проголосивши республіканську (форму правління змішаного шипу, вона фактично закріпила в Росії своєрідний авторитарний режим. Президенту були надані величезні повноваження. Так, ст.111 п.4, по суті, закріп іиа його право розпустити

Афжавну , іуму у випадку, якщо остання відмовиться затвердити зручного для глави держави Толову Уряду. Проте, ця конституція була затверджена, що говорило про підтримку авторитарного режиму в Російській Федерації більшістю її громадян. Ритій пршаад пов'язаний з прийняттям 11 вересня 1980 року нині діючої конституцій' Чилі.

, [окумент, що чилійці схвалили на референдумі, складається з двох частин: «Основного Закону» і «Перехідних положень». У руках президента А, Піночета У гарте була закріплена вся повнота виконавчої влади в країні. Йому також було надане право видавати декрети, що мати силу законів. Роль референдуму розкриває також: конституційне формування Т' Республіки у Франції. 1 якщо Конституція 1V Республіки 1946року суттєво обмежувала права президента, то, прийнята на референдумі 4 жовтня 1958 року. Конституція І Республіки їх істотно розширила. Навіть просте порівняння нумерації глав у конституціях 4-й і 5-й Республік Франції дає уяву про пріоритети. Так, у Конституції 1946 року II глава присвячена Парламенту і лише V - Президенту Республіки. Конституція ж 1958 року другий розділ віддам Президенту Республіки, а 1\^/ - Парламенту. Затвердження Конституції V Республіки прямо пов'язано з особистою популярністю її першого президента — Шарля де Голля. Саме він, як ніхто інший розумів, що успіх відродження Франції заіежить від підтримки перетворень у досить єдиному успільстві. 1 хоча режим особистої влади де Голля, по суті, був одним із різновидів авторитаризму (про що вже згадувалося), проте, він користувався великою підтримкою у громадян в період становлення І-" Республіки, про що і свідчить підтримка проекту Конституції де Голля на референдумі в жовтні 1958 року.

2. Формально-юридичний метод. Він допомагає описати, класифікувати і систематизувати державно-правові феномени, досліджувати їх зовнішні і п внутрішні форми. У ньому використовуються такі прийоми: аналіз джерел (форм) права, формальної визначеності права як його найважливішої властивості; дослідження внутрішнього змісту правових норм і права в цілому, правил юридичної техніки; методи систематизації нормативного матеріалу тощо. Так. за допомогою цього методу була встановлена класифікація авторитарних державних режимів залежно від мети їхнього встановлення на модернізаційні (режим Петра Першого було встановлено задля проведення модернізації Московії). стабілізаційні (режим Шарля де Тол/ля було встановлено для стабілізацій' ситуації у Франції 50-х років), тиранічні (режим Івана Грозного було встановлено для задоволення особистих потреб царя) та деструктивні (режим Ав густо Піно че та У гарте був спрямований на обмеження прав та свобод громадян Чім/).