1. наявність загальної правової урегульованості зазначеного випадку;

2. відсутність адекватної юридичної норми;

3. Відсутність аналогічної норми.

§ 8. Систематизація нормативних актів.

Систематизація нормативних актів (систематизація законодавства) - це

цілеспрямована робота законодавця по упорядкуванню і приведенню в єдину

систему діючих нормативно-правових актів.

Види систематизації:

1. Кодификація - об'єднання нормативних актів у єдиний, логічно узгоджений акт із зміною їхнього змісту. Кодификація буває:

а) Загальною. Переробці піддається значна частина законодавства (Звід законів Російської імперії);

б) Галузевою. Кодификація стосується певної сфери, тобто галузі (Кримінальний кодекс);

в) Спеціальною. Кодификація стосується норми якогось правового інституту або підгалузі (Податковий кодекс).

2. Інкорпорація - об'єднання нормативних актів без зміни їхнього змісту в збірник, де кожний з актів зберігає своє самостійне юридичне значення. Інкорпорація буває:

а) офіційною - зібрання законодавства (Відомості Верховної Ради України);

б) неофіційною - збірники нормативних матеріалів у навчальних цілях, для освіти населення тощо.

Принципи інкорпорації:

1. Хронологічний - інкорпорація за часом прийняття актів. Прикладами можуть буми Відомості Верховної Ради України.

2. Тематичний - інкорпорація за певною тематикою. Наприклад, Міжнародні правові акти та законодавство окремих країн про корупцію / У поряд. МІ. Камлнк та інші. — К: Школяр, 1999. — 480 с. 11 я інкорпорація є неофіційною і стосується теми корупції.

3. Галузевий - інкорпорація по визначеній галузі. Наприклад.у 1998 році вийшов збірник конституційно-правових актів '"Конституційне право Росії", який стосувався галузі Конституційного права РФ.

§ 9. Юридична техніка.

Юридична техніка - це сукупність прийомів, правил та засобів розроблення й оформлення нормативно-правових та індивідуальних юридичних актів, що забезпечують їхню досконалість.

В рамках юридичної техніки необхідно особливо виділити законодавчу техніку, що повинна забезпечити:

1. Логічну послідовність викладення.

2. Відсутність протиріч усередині нормативного акту і, в цілому, у системі законодавства.

3. Компактність нормативного матеріалу.

4. Ясність і доступність мови закону.

5. Точність і визначеність формулювань і термінів, уживаних у законодавстві.

6. Усунення множинності нормативних актів з однієї проблеми.

Рівень юридичної техніки багато в чому говорить про рівень правової культури. У першу чергу юридична техніка стосується питань юридичної термінології, правил розроблення, викладення і систематизації нормативно-правових актів, побудови юридичних конструкцій (цілісних і стійких поєднань юридичних засобів).

Тема 7. Правовідносини.

§ 1. Поняття, ознаки і види правовідносин.

Правовідносини - це виникаючий на основі норм права суспільний зв'язок, учасники якого мають суб'єктивні права і юридичні обов'язки, забезпечені державою.

До ознак правовідносин можна віднести наступні:

1. Правовідносини - це відносини суспільні. Тобто відносини між людьми.

2. Правовідносини існують у нерозривному зв'язку з юридичними нормами, що виступають нормативною базою їх виникнення, зміни і припинення.

Інакше кажучи, правовідносини — це відносини між людьми, що регулюються нормами права: відносини стосовно купівлі-продазку певного товару регулюються привалами, гцо закріплені цивільним правом.

3. Учасники правовідносин зв'язані взаємними юридичними правами й обов'язками, що виникають у суб'єктів права при настанні певних юридичних фактів. Так, юридичним фактом/ правовідносин кунівлі-продажу с відповідний договір, учасники якого (суб'єкти права) зв'язані між собою певними юридичними (тобто закріпленими в юридичних актах) правами та обов'язками. Так. одна сторона (продавець) зобов'язаний передати майно у власність покупцеві, а інша сторона (покупець) зобов'язаний прийняти це майно і сплатити за нього певну грошову суму. Це врегульовано ст. 224 Цивільного Кодексу України. Згідно з принципом/ "Нема права без обов'язку, а обов'язку без права", продавець здобуває право власності на гроші, а покупець — на .майно.

4. Для правовідносин властива визначеність, індивідуалізованість. В структуру правовідносин включається об'єкт, суб'єкт та зміст. Неможливі правовідносини між суб'єктами взагалі, якщо ці суб'єкти не визначені: Іванов Петро Сидорович чи то ЛО МММ. Тобто суб'єкти повинні бути конкретизовані. Крім того, обов 'язково слід вказати об'єкт правовідносин: конкретні речі (стіл, акції тощо). Таким чином, індивідуалізованість означає, що в правовідносинах чітко вказано суб'єктів правовідносин. Визначеність — це чижа вказівка на конкретний об'єкт правовідносин,

5. Правовідносини носять вольовий характер. Це означає, що вони зв'язані, як із державною волею (право), так і з індивідуальною волею конкретного суб'єкта (психологічний момент дії права), тобто дізнавшись про закон і. оцінивши його, людина вирішує, що вона буде робити в умовах, передбачених законом.

6. Правовідносини охороняються державою. У випадку невиконання умов правовідносин органи держави стою примушують суб'єктів до їхнього виконання.

Правовідносини класифікуються по-різному:

I. За галузями права.

1. Конституційні. Відносини громадянства в Україні регулюються нормативно-правовими актами конституційного права: Конституцією України та законом Україні/ про громадянство.

2. Цивільно-правові. Відносини купі елі-продажу в Україні регулюються основним нормативно-правовим актом цивільного права — Цивільним Кодексом України,

3. Адміністративні. Відносини порядку сплати штрафу регулюються Кодексом про адміністративні правопорушення України.

4. Кримінальні. Відносини відповідальності за крадіжку регулюється кримінальним кодексом України.

5. Трудові. Відносини за трудовим договором регулюються основним нормативно правовим актом трудового права — Кодексом законів про працю.

6. Сімейні. Аліментні відносини в Україні регулюються Кодексом про шлюб та сім 'ю.

7. Правовідносини інших галузей права.

II. За змістом.

1. Регулятивні - правовідносини, що регулюються регулятивними нормами (трудові права й обов'язки за договором).

2. Охоронні - правовідносини, що регулюються охоронними нормами права (кримінальна відповідальність за злочин).

III. За ступенем індивідуалізації.

1. Відносні - поіменно визначені всі учасники правовідносин (правовідносини купівлі-продажу)- Наприклад, за договором купівлі -продажу Іванов 1 Іешро Сидорович купляє кота у і Іетрова Сидора Івановича, В договорі поіменно вказані обидві сторони.

2. Абсолютні - визначена лише одна сторона (правовідносини власності). Наприклад, майно належить Сидорову Івану Петровичу. Визначена лише одна сторона — власник майна.

IV. За характером обов'язку.

1. Пасивного типу - виникають на основі забороняючих норм, що виражають статичну, закріпляючу функцію права (правовідносини власності). Наприклад, правовідносини власності передбачають заборону зазіхання на майно з боку інших осіб (забороняюча норма).

2. Активного типу - виникають на основі зобов'язальних та управомочуючих норм і виражають динамічну функцію права (податкові правовідносини - обов'язок сплатити конкретну суму податку). Наприклад, правовідносини купівлі-продажу зобов'язують особу (покупця) сплатити конкретну суму за майно (зобов'язальна норма) та надає право володіти, користуватися та розпоряджатися цісм майном (управомочуюча норма).