§ 2. Характеристика окремих форм права.

Правовий звичай.

Історично першою формою права був правовий звичай.

Правовий звичай - це санкціоноване державою історично сформоване правило поведінки, що міститься у свідомості людей і ввійшло до звички в результаті багатократного повторення тих самих дій і вчинків, що призводять до

правових наслідків.

Державне санкціонування відбувається двома способами:

1. Відсилання до звичаю - шляхом указівки на звичай у нормативно-правовому акті.

1. Використанням звичаю в якості нормативної основи судового рішення.

В українській правовій системі роль правового звичаю, як джерела права, незначна.

У свій час у СРСР існував правовий звичай - голосування за одного кандидата. У СНІ А до смерті Ф. А- Рузвельта існував правовий звичай - 2 терміни президентських повноважень.

В даний час цих звичаїв не існує. Після ліквідації СРСР у колишніх союзних республіках було скасовано безальтернативне голосування. 27 лютого 1951 року в США було ратифіковане 22-га Поправка до Конституції, що закріпила два терміни президентських повноважень.

Останнім часом зросла роль правового звичаю в міжнародному приватному праві У 1980 році Віденською конвенцією 0011 про міжнародну кутвлю-нродаж товарів він офіційно визнаний джерелом міжнародного права.

Через 10 років, у 1990 році була прийнята остання редакція /Міжнародних торгових термінів — 11НКОТЕРМС, де були закріплені базиси постачання, що були нічим інтим, як правовими звичаями.

У ряді країн, що розвиваються, існує так званий звичай трайбализма (від англ. ІгіЬе — плем'я). Цей звичай полягає в паданні привілеїв вихідцям із певної племінної групи; представник її, що став, наприклад, президентом, призначає на державні посади переважно своїх одноплемінників. Трайбалнзм дуже поширений у країнах Тропічної Африки.

Юридичний прецедент.

Як джерело права був відомий ще в Стародавньому Римі - т.зв. «преторське право». Суть його зводилася до того, що воля спеціальної посадової особи (претора) була здатна перебороти перешкоди, встановлені Законами XII таблиць («квирітське право»). Претор міг скасувати або змінити будь-який із законів квирітського права.

У сучасних умовах юридичний прецедент - судове або адміністративне рішення з конкретної юридичної справи, якому надається сила норми права, і яким керуються при розгляді схожих справ.

Розрізняються наступні види юридичних прецедентів:

1. Адміністративний прецедент - джерело права в сфері управлінської діяльності.

2. Судовий прецедент - джерело права, що означає визнання в суду право гворчої функції.

Юридичний прецедент поширений переважно в країнах загального права -Великобританії, США, Канаді, Австралії, Нової Зеландії й ін.

Так, у СІТІ А саме Верховний Суд створив прецедент ліквідації роздільного навчання кольорового і білого населення в навчальних закладах (справа «Браун проти Топека>), тим самим почавши законну боротьбу із сегрегацією. Наступні справи по сегрегації розглядалися в порядку, що був вироблений у справі «Браун проти Тоиексн>. Коли губернатор штату Арканзас Орвал Фаубус відмовився визнати рішення Верховного Суду і блокував школу в Аітл-Року національними гвардійцями, Президент США Ауайт Нйзенхауер послав федератіьні війська і силоміць примусив противників десегрегації підкоритися судовому рішенню. Так був створений адміністративний прецедент, що послужив підставою для президента А- Ф- Кеннеді ще раз послати війська на південь США. коли там знову спробували заперечить судовому рішенню про десегрегацію навчсшлшх закхіадів.

Нормативний договір. Ще одним джерелом права є нормативний договір.

Нормативний договір - угода між правотворчими суб'єктами, у результаті якої виникає нова норма права.

Прикладами нормативних договорів є Конституційний договір мі.ж Верховною Радою У країни і Президентом України від 8 червня 1995року.

Значення нормовстановлюючих договорів признається у всіх правових системах. Однак, на відміну від договоргв-угод, дані угоди не носять персоніфікованого, індивідуально­разового характеру, їх зміст складає загальні правіша поведінки (норми). На відміну ж від нормативно-правових актів, дані договори — результат угоди рівноправних суб'єктів з приводу діяльності, що представляє їх загальний інтерес. Найбільше значення нормативний договір має для міжнародного і конституційного права.