§ 4. Структура норми права.

Структура норми права є логічно погоджений її внутрішній зміст, обумовлений фактичними суспільними відносинами, що характеризується наявністю взаємозалежних і взаємодіючих елементів, реально виражених у норманівно-правових актах.

Структура норми права складається з трьох елементів:

1. Гіпотеза - елемент структури, що вказує на конкретні життєві обставини (умови) при наявності або відсутності котрих і реалізується норма.

2. Диспозиція - елемент структури, що містить саме правило поведінки, відповідно до якого повинні діяти учасники правовідносин.

3. Санкція - елемент структури, що вказує на несприятливі наслідки, що виникають у результаті порушення диспозиції норми права.

Розглянемо це на приюмді статті 429 Кримінального Кодексу України, що має назву "Самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю ". Тексті статті наступний: "Самовільне залишення поля бою під час бою або відмова під час бою діяти зброєю — карається позбавленням волі строком від п'яти до десяти років". В даному випадку гіпотезою цієї статті є умова "під час бою". Диспозиції— "самовільне залишення поля бою" та "відмова діяти зброєю". Санкція — позбавлення волі терміном від п'яти до десяти років.

Конкретний нормативно-правовий акт не завжди містить усі три елементи структури одночасно. Так, у цивільно-правових актах є гіпотеза і диспозиція, а санкції складають окремі нормативно-правові акти; кримінально-правові акти містять диспозицію і санкцію, а гіпотеза - доля Загальної частини КК.

§ 5. Види правових норм.

I. За суб'єктами правотворчості.

1. Норми права, що виходять від держави (від вищих і місцевих органів державної влади і управління). Прикладом моокуть бути норми Конституції України.

2. Норми права, що виходять безпосередньо від громадянського суспільства (рішення, прийняті на референдумі). Прикладом молить бути норми Конституції РФ.

II. За соціальним призначенням і роллю в правовій системі.

1. Установчі - норми-принципи (конституційні норми). Наприклад. Україна є демократичною, соціальною, правовою державою.

2. Регулятивні - норми-правила поведінки.

а) управомочуючі - надають своїм адресатам право на здійснення будь-яких дій. Наприклад, особи до 15 років мають право укладати дрібні побутові угоди.

б) зобов'язуючі - обов'язок зробити якісь дії. Наприклад, за договором схову одна сторона (охоронець) зобов'язується зберігати майно, передане їй другою стороною, і повернути це майно в цілості (ст. 413 ЦК УРСР).

в) забороняючі - заборона на скоєння будь-яких дій. Наприклад, охоронець не вправі користуватися переданим йому на схов майном, якщо інше не передбачене договором (ст. 416 ЦК УРСР).

і. Охоронні - норми-стражі порядку. (Норми кримінального права). 4. Забезпечувальні - норми-гарантії. Наприклад, 'Конституційні права і свободи гаранту юті. ься і не можуть бути скасовані" (ст. 22 Конституції України).

5. Декларативні - норми-оголошення. Наприюшд, "Усі .-події вільні і рівні у своїй гідності та правах" (ст. 21 Конституції'України).

6. Дефінітивні - норми-визначення. Наприклад, "Юридичними особами визнаються організації, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражі або в третейському суді" (ст. 23 ЦК УРСР).

7. Колізійні - норми-арбітри. Поширені в .міжнародному приватному праві. Норми-арбітри означають, що у випадку колізії (протиріччя) норм колізійні норми вирішують, яку норму права слід засшосуватш у томіу чи іншому винаджу. Наприклад, колізійними нормами визначається громадянство дитини, якщо вона народилася у СШЛ від батьків-іноземців.

8. Оперативні - норми-інструменти. Це норми, що регулюють дату вступу акта в силу, припинення його дії тощо.

За методом правового регулювання.

1. Імперативні - мають сугубо суворий, владний-категоричний характер, не допускають відхилень у регульованій поведінці (кримінальне, адміністративне право).

2. Диспозитивні - є. присутнім автономний характер, що дозволяє учасникам самим домовитися по будь-якому питанню (цивільне, сімейне право).

і. Рекомендаційні норми - встановлюють варіанти бажаної для

держави поведінки. За сферою дії.

1. Норми загальної дії - поширюються на всіх і на всю територію (Конституція України).

2. Норми обмеженої дії - мають межі, обумовлені територією, часом, суб'єктами (Державний бюджет України).

3. Локальні нормативні розпорядження - діють у рамках окремих державних, суспільних або приватних структур (Наказ Генерального прокурора України М 6 від 21 серпня 1996 року "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням кримінаїьно-виконавчого законодавства ").

За часом.

1. Постійні (Конституція України).

2. Тимчасові (Закон про Державний бюджет України на 2000 рік). За колом осіб).

1. Діють на усіх, хто підпадає під їхню дію (Конституція України поширюється на всіх громадян України).

2. Діють на чітко позначену групу суб'єктів (Закон про загальний військовий обов'язок в Україні поширюється лише на осіб чоловічої статі).